Про газовий конфлікт написано вже чимало, а, отже, вдаватися у подробиці цієї щорічної українсько-російської катавасії немає жодної потреби. Але речі, дотичні до цього континентального протистояння (Америка якось проспала "холодну" війну, вочевидь, через лихоманку зміни президентів), надаються до прискіпливішого аналізу. І у висліді можемо дійти доволі несподіваних висновків, зокрема, щодо диспозиції окремих вітчизняних політичних середовищ.

Із Партією регіонів, видається, донедавна було все зрозу­міло: проросійська орієнтація у риториці її головних спікерів не викликала жодного сумніву. Слабкий струмінь "європейськості", поступ до якої любили приписувати "регіоналам" політологи з числа їхніх симпатиків, гасився анекдотами про мешти "Лідера". Новорічна ніч 2009-го, а відтак тривала дискусія на високих тонах між Москвою та Києвом, змусили ПР заговорити іншою мовою. Особливого забарвлення набули ці спітчі після підписання прем'єром Тимошенко 10-річного контракту на постачання і транзит газу. Щось трапилося з мізками проповідників "слов'янського братства": гучний хор звинувачень на адресу ЮВТ з табору Януковича вперто вторить завчену партію про "зраду національних інтересів".

Авжеж, припустимо, Тимошенко "зрадила", але, послухати Богословську та ін., - на користь Росії. То чи дочасні розпач та істерики? Навпаки, ПР мала б схвально оцінити Путіна, якому вдалося "обвести довкола пальця" свою візаві. Можемо припустити ревнощі - Януковича відсунули на маргінес, Росія зрозуміла, що його доля - доля вічного невдахи, який кілька разів випускав владу з рук.

Якщо ця версія не проходить, тоді доведеться вірити Тимошенко: господар "РосУкрЕнерго" справді був спонсором Партії регіонів, а його усунення зі "схеми" боляче вдарить партійну калитку.

Ще питання: риторика регіоналів дивним чином суголосна з оцінками газового контракту, які лунають з президентського Секретаріату. Там також підозрюють зраду, погано приховуючи, правда, "чорну заздрість" до успішного прем'єра. Якщо інтереси Банкової і кінотеатру "Зоряний", де засідає "тіньовий" Кабмін, збігаються, то тоді зрозумілою стає історія з руйнацією "більшості" в українському парламенті й уже зовсім правдоподібними виглядають чутки про бажання Ющенка об'єднати НСНУ і ПР.

Німецький просвітитель  Йоганн Готфрід Зейме радив "більшість речей називати їхніми власними іменами, і тоді вийде чудова сатира". Може, воно й так, тільки чомусь, спостерігаючи за мишачим борсанням солідних з вигляду політиків, аж ніяк не хочеться сміятися. Радше, навпаки...