Після суботніх перемовин українського прем'єра з російським візаві постають питання не тільки про те, чи вигідними є запропоновані угоди для України, наскільки тривалою виявиться їхня чинність. Чимало відвідувачів інтернет-блогів замислюються над подальшою долею інших фігурантів московського "газзавату", зокрема тих, хто наполегливо і цинічно намагався перешкодити досягненню домовленостей у будь-який спосіб. Мені видається, що найвлучніше висловилася чеська газета "Lidove Noviny" у статті під промовистим заголовком "Ви всі впадете мордами вниз і принишкнете". Що залишається Роману Безсмертному - у його патологічній нелюбові до Тимошенко, - покликатися тепер на заяву президентської прес-служби, яка у спішному порядку змушена була дезавіювати його брутальщину? Що залишається Дм. Фірташу, Інні Богословській, які відверто "мочили" урядовців і представників "Нафтогазу" на підконтрольному телеканалі "великого українського благодійника"? Сховати голову в пісок і прислухатися, хто ж візьме гору в майбутніх президентських перегонах?

Але, мабуть, так не буде.

Буде зовсім навпаки. Дм. Фірташ, мабуть, активізує свій "геніальний проект" за участі "гарвардського хлопчика", тим паче, що на терени Росії керівнику РУЕ навряд чи варто зараз взагалі потикатися. Інна Богословська зосередиться на натхненній праці у тимчасовій слідчій комісії, якій, власне, нічого вже досліджувати після гучних викриттів, опублікованих у пресі. А пан Роман Безсмертний, вочевидь, позичить у Сірка очі й надалі втішатиметься роллю клерка президентського Секретаріату.

"Що тепер буде?" - запитує мене сусід. Кажу, що нічого особливого, як у Сергія Глузмана:  "Нічого не буде. Взагалі нічого. Їхнє давнє гасло - "нам своє робить". Переступлять, посміхнувшись... У нас - право говорити і писати у порожнечу. У них - право робити гроші будь-яким чином. Звичний розподіл праці".

Мене, зрештою, не надто переймає доля тих, хто принишкне. Більше цікавить, як зреагує спільнота, які висновки зробить з цієї не вельми ясної і тим паче повчальної історії. Якщо належні й принципові, тоді можна уважати, що Україна виграла "газову війну". Виграла остаточно і безповоротно, оскільки навряд чи висуванці наших учорашніх "героїв" знайдуть собі місце у новій системі влади.

Якщо ж загал махне рукою, перехрестившись, - "будемо в теплі", - і зануриться у теплу купіль передвиборчих обіцянок і подачок, тоді навряд чи доведеться говорити про перспективу цивілізованої держави. Залишимося там, де були досі, - у корумпованій, здичавілій країні, де править брехня і цинізм, у країні посеред Європи, де сповідують філософію наживи, прикривши звиродніння і суддівською мантією, і депутатським мандатом, і президентським штандартом.