Дещо  про нахабство партійних агітаторів

Нє, направду в цікавому, напрочуд дивному світі живемо. Щоразу, як приходять вибори. Виникає проблема з тими, кого наші політикани, "слуги народу", називають "електоратом". Немає досі в державі, де все деформоване й перекручене, реального та впорядкованого списку виборців. Адже прописку давно скасовано, часто-густо людина зареєстрована в одному місці, а живе в іншому. До того ж має кілька помешкань. Оце й дозволяє багато кому крутити тими списками туди-сюди та ще й нерідко "мертвих душ" приплюсовувати до числа виборців.

От за совєтів було інакше. Степанида Власівна (читай - совєтская власть) з допомогою всюдисущої "контори глибокого буріння" (КҐБ) відслідковувала найменший крок чи порух своїх громадян, які були для тієї влади безправними васалами... Здавалося, що тепер все цілком інакше. Й ніби робота над створенням списків виборців - тому свідчення

Виявляється, зовсім не так. Чиновники, відповідальні за горезвісні списки, найчастіше нехтують своїми обов'язками при чималих зарплатнях (цілі ж відділи в органах місцевого самоврядування створено). Хоча ходять собі такими бундючними панками (як добродій Николаїшин з Дрогобицької ратуші). На відміну ж від них, різноманітні партійні структури фахово підходять до справи: знають і адреси наші, і без помилок  прізвища, імена  та по батькові  пишуть.

Ось щойно розпочалися різдвяно-новорічні свята. Й кожному приємно отримати вітання, навіть несподіване. Однак лише тоді - коли  це поздоровлення від знайомої людини або ж навіть від організації, до якої ти хоч якийсь стосунок маєш. Бо ж великого задоволення від принесеного поштою "спаму" (даруйте за комп'ютерний  термін) не може бути...

У нашій же загадковій державі все якось дивно коїться й викликає силу-силенну запитань. Наприклад, у Дрогобичі впродовж усього минулого року сотні городян регулярно отримували газету "Комуніст", якої не передплачували. До того ж серед тих, кому дістався халявний "презент", - чимало тих, хто далекий від червоної ідеології і ленінської пропаганди.

Цікаво, звідки в симонен­ківців точні дані про наших громадян? Може, то в будинкових управах нове джерело прибутків винайшли й надають політструктурам платні послуги? А може, то чиновники, що відповідають за реєстри виборців, продалися грошовитим партійним бонзам? Чи то рука КҐБ з того світу?

Пригадую, як кілька років тому був здивований однією історією з життя російського. Громадянка сусідньої держави, що на той час давно вже жила в Україні й на вибори не ходила, поїхала відвідати родичів. А ті вручили ошелешеній пані листа від відомого Владіміра Жірі­нов­ского з подякою за підтримку його ЛДПР. Виявляється, за жінку проголосували за її відсутності (як у приказці:  без мене мене женили). Тоді подумав: добре, що в нас такого немає.

Яким же був наївним і як жорстоко помилявся. Є й у нас такі ошусти й політичні аферисти. Хто тільки нарешті вгамує цих "ловців душ", які в пошуках адептів своїх непопулярних партійок вдаються до сумнівних і брудних оборудок? Коли нарешті  мораль і право прийдуть на зміну хаосу, анархії  та агресивному нахабству пар­тійних функціонерів?