...Звісно, те, яким буде наступний, 2009-й, лежить наразі у площині наших передчуттів, задумів та мрій. Але, мабуть, не є особливим відкриттям твердження, що власне наші думки й провокують дійсність, роблять її такою, якою вона, зрештою, є, точніше, коли йдеться про майбутнє, буде.

Напередодні нового року не хочеться писати про зле: воно було і є, світ не став досконалим за 366 днів високосного 2008-го, хотілося б вірити, що просунувся бодай на дещицю до людського ідеалу. Більше хочеться згадувати добре, позаяк, хоч і мало його, однак саме воно дає надію, що світ не деградує.

Та головне - наш досвід. Він справді неоціненний і вже точно прикладний: оскільки знадобиться і нам, і нашим родинам, що важливо - нашим дітям. Знаю, що минулого року ми переконалися у тому, що ніхто, крім нас самих, не може вибудовувати наше життя, наш достаток чи, навпаки, наші негаразди; що вірити політикам і різного роду пройдисвітам - справа одного порядку; що справедливіть, хоча і є, але, мабуть, її слід шукати не в цій країні; що ідеали, проголошені з високих трибун, аж ніяк не правлять за орієнтири тим, хто їх артикулює.

Завершення 2008-го цілком виправдало погану репутацію високосних років, однак воно з'ясувало чимало речей, які досі були ще несформульованими підозрами, інстинктивними рефлексіями. Наприклад, те, що українські реалії вимагають нового формату стосунків влади і громадянського суспільства; те, що демократія, виборена ціною неймовірних зусиль, потребує ще й порядку; те, що навіть найхаризматичніші лідери, опанувавши високі посади, мають схильність зловживати довірою своїх симпатиків.

Досі, коли справи йшли так-сяк добре, повагом, але аби не гірше, пересічний українець навряд чи звертав увагу на засилля корупції; але криза продемонструвала усю глибину прірви, на межі якої зараз балансує країна. Тепер байдужим може залишатися лише цілковитий невіглас чи аутист з народження. Тому й досвід, здобутий 2008-го і кількома попередніми роками, устократ цінніший і, зрештою, надходить час його застосування.

Я думаю, 2009-й подарує нам шанс для цього. Йдеться не тільки про вибори, що видніються під завісу року наступного. Йдеться про вибір назагал - з ким ти? З тими, хто багато говорить про кризу і потай наживається на ній? З тими, хто нагнітає пристрасті, аби відтак конвертувати народне обурення в політичні дивіденди? Чи, може, з тими, хто мовчки рятує себе і свою родину, допомагає іншим, передчуваючи, що лиха година - не назавжди, що життя не завершується кризою, що після неї будуть ще дні, багато днів, коли нам доведеться не раз дивитися у вічі один одному?

З Новим роком! З новим вибором. Хай він буде чесним і вдалим.