Якщо рішенням суду випускають невиправних, зухвалих злочинців, якщо, протупцювавши півтори години в очікуванні початку розгляду справи, у якій ви фігуруєте як свідок і, повернувшись до праці, ви дізнаєтеся, що "його честь" оштрафувала вас... за неповагу до суду, - значить, ви живете у нинішній Україні з її ілюзією правосуддя.

Ця ілюзія живиться високими та гучними фразами про демократію, ці філіппіки лунають з високих трибун і з екранів телевізорів, причому абсолютно без примусу, без цензури і без перспективи сибірських таборів. Суспільність дійшла негласного консенсусу, за якого, без втручання орвелівського "міністерства правди", самозрозумілими є аксіоми на кшталт: "свобода - це рабство". Українці навчилися бездумно промовляти на адресу судді "Ваша честь", однак, виходячи із зазначених оксюморонів, це шанобливе звернення слід читати з точністю до навпаки: "Ваша ницість".

Арсенал мотиваційних чинників вершителів кривосуддя вже давно обмежується матеріальним світом. Поняття честі, совісті або принаймні справедливості кинуто на маргінес, як і нас з вами, - потенційних шукачів правди серед юдолі брехні. Ви можете бути журналістом, видатним істориком, вправним хірургом, володарем дум молодих, однак перед судом, зацикленим лише на наживі і дрібному мстивому інстинкті, націленому на всіх "сірих", ви станете цапом-відбувайлом "йогочесної" сваволі. Міркую, що, захоплені поривом до свободи, ми проґавили момент, коли у надрах загалу зародилася особлива каста недоторканних і чванькуватих вершителів доль - тих, хто, одягнувши суддівські мантії, кидають виклик не лише законові, але й правові на існування усіх решти.

Я сьогодні зумисне не називаю прізвищ і посад. Не тому, що є певна осторога привернути їхню пильну увагу, - народ і без того знає своїх "героїв". Справа полягає у тому, що процес деградації "третьої влади" зайшов надто далеко, аж так далеко, що вимагає не персоні­фікацій, а радикального очищення судової системи. Персоніфікація - це банальне висмикування крайніх з непохитних лав корумпованої мафії, найуспішнішим вислідом якого може стати лише "здача" нещасливця під супровід звичного: "Він паплюжить честь мундира".

Але анонімність "героїв" мого нинішнього нотатника - тимчасова. Щойно з їхніх уст пролунає черговий неправий вердикт, щойно вони успішно "закриють" чергову справу на свій, тільки їм зрозумілий лад, - їхні імена стануть знаними усім. Наразі не хочу, аби вони здійняли галас з приводу "тиску на правосуддя". Надто багато шани для тих, хто вважає, що Феміда від нині зряча, а всі довкола - сліпі.