Олександр Божик, скрипаль-віртуоз, композитор, срібний призер телешоу “Україна має талант!”
Сьогодні такий складний час, що не можна стояти осторонь подій, які відбуваються навколо нас, і свою життєву позицію не потрібно боятися декларувати. Сьогодні ти або патріот, або ворог своєї Батьківщини.
Для мене бути патріотом – це любити свою країну, знати її мову та поважати її традиції. Наш патріотизм сьогодні проявляється всюди: хтось перефарбовує мости в національні кольори, дехто розвиває інфраструктуру міста, а хтось воює за нашу незалежність. Тим, хто є ворогами нашої країни, хто хоче бути в складі іншої держави, хто не знає нашої мови і традицій, не місце серед нас!
Львів завжди був надзвичайно патріотичним містом, і я пишаюся тим, що маю за щастя жити і працювати тут. На жаль, східні міста України були довгий час отруєні проросійською ТВ-пропагандою, і лише зараз у них патріотизм починає прокидатися повною мірою. Наш ворог хотів зруйнувати нашу любов до України, але йому це не вдалося! Навпаки – люди зараз об’єднуються, ще більше закохуються в Україну, починають розуміти, що сьогодні ти або патріот, або ворог. Увесь світ зараз захоплюється нашим характером, нашою волею, нашим терпінням і нашим патріотизмом. Ми особлива нація!
Як каже Блаженніший Любомир Гузар, “у нас немає поділу між сходом і заходом; є поділ між тими, хто любить Україну і хто її не любить”. Я патріот, бо я люблю Україну. І ця любов назавжди!
Руслан Кошулинський, заступник голови Верховної Ради України
У рік Шевченкового двохсотліття, у рік Революції Гідності, у рік чергової фази війни з одвічним ворогом – Росією, поєдналось ірраціональне з прагматичним – любов до Батьківщини та боротьба за неї. Після Майдану в українців прокинулися давно забуті почуття: самопожертви за державу, національний солідаризм і відповідальність за майбутнє країни. Всі ці аспекти притаманні громадянам нашої країни, враховуючи їхній етап самоідентифікації та усвідомлення себе українцями.
Хтось тільки починає вголос казати “Слава Україні!” чи “Україна понад усе!”, дехто передав воякам важко зароблені кошти чи зібрані продукти, а інший добровольцем воює, не шкодуючи свого життя.
Суспільноузагальнений сучасний український патріотизм ( свідомий і несвідомий) – це творення сучасної унікальної самобутньої самодостатньої держави.
Галина Терещук, власний кореспондент Радіо Свобода
Це тихо, скромно, без надутих щік і самовихвалянь допомагати тим, хто цього потребує найбільше: бійцям на сході, їхнім родинам, якщо залишилися самі, сиротам, пораненим...
Патріотизм – це не коли байдуже спостерігаєш, як навмисно провокують і руйнують країну, це аж ніяк не одягнена на тіло вишиванка... Це коли дитину виховуєш на засадах моралі та порядності, як і свою родину такою твориш, бо від кожної родини залежить, якою є і буде держава!
Алім Алієв, співзасновник громадської ініціативи “Крим SOS”
Для мене патріотизм завжди виражався більше не в словах, а у справах людини. Події останніх дев’яти місяців добре засвідчили це. Заради гідного життя (не тільки свого, а й інших громадян України) ти готовий вийти із зони власного комфорту, пожертвувати своїм часом, грошима та найдорожчим – життям, аби завтра твої діти (і не тільки твої) жили в чесній і справедливій країні, де існують чіткі та прозорі правила, де знають ціну рідній землі, прапору та гімну.
Тому справжні патріоти виходять на Майдани відстоювати свої права, не дають і не беруть хабарів, не дозволяють це робити іншим, переходять дорогу на зелене світло, будують дитячі майданчики, допомагають переселенцям із Криму та сходу і, звісно, зі зброєю в руках захищають свою Батьківщину. Тому патріот для мене – це не той, хто голосно вигукує лозунги та виголошує яскраві промови, а той, хто щодня своїми діями робить нашу країну кращою та наближує нас до перемоги. Я впевнений – перемога буде скоро за нами!
Андрій Великий, ведучий ранкового шоу “Все й одразу” радіо “Львівська хвиля”
Справжній патріотизм побачив і відчув після того, коли як волонтер привіз солдатам (ГЕРОЯМ!!!) амуніцію. Я ще більше полюбив державу та людей, які її готові захищати! Особливо запам’ятався момент, коли вояки заспівали гімн. Такого щирого та проникливого виконання “Ще не вмерла України” досі не чув. Слава Україні!
Андрій Сидор, директор компанії “Дік Арт”
Вважаю, що розмальовувати мости і зупинки в національні кольори це патріотизм, але дуже показовий і не до кінця доречний. Якщо кожен буде в тилу робити трохи більше від того, що робить зазвичай, це також буде патріотизм. Двірники краще прибиратимуть, музиканти натхненніше гратимуть, студенти наполегливіше вчитимуться... Це патріотизм!
Тоді і воякам на сході це передасться. Кожен має робити те, що вміє, значно краще, і перемога настане швидко!
Вардкес Арзуманян, ресторатор
На жаль, деякі політики до кінця не розуміють, у який час вони живуть, тому одним із проявів патріотизму стали просто фотографії на фоні бойових дій. Думаю, люди змінились і навчилися відрізняти фальш від щирості в проявах патріотизму. Справжні патріоти зараз на сході України зі зброєю в руках захищають нашу країну.
А ми всі, кожен на своєму місці, маємо робити свою справу краще, ніж зазвичай: роботодавець – не скорочувати робочих місць, працівник – віддаватися роботі на всі 100, пенсіонер – ходити в церкву та молитися за наших героїв. Кожен повинен бути готовий взяти в руки зброю та боронити свою свободу.
Уляна Сурмай, журналіст, керівник агенції “Прайм Тайм”
У часи найважчих випробувань завжди можемо побачити справжнє обличчя кожної людини. І українці демонструють сьогодні небачений патріотизм! Ми бачимо, як 87-річна полтавська пенсіонерка віддала всі свої заощадження “на чорний день” на потреби армії, як троє братиків мріяли купити планшет, але всі свої дитячі збереження принесли військовим, як київський бізнесмен продав свій Rolls-Royce за 2,5 мільйона гривень і відправив гроші на АТО... Є історії до болю сумні, але неймовірно зворушливі…
Наприклад, про те, як відома волонтер Тетяна Ричкова за день до похорону чоловіка, який добровольцем загинув у бою, організовувала “швидкі” для поранених, як легендарний Семен Семенченко, отримавши поранення, вимагав після операції якомога швидше повернути його на поле бою, як боєць батальйону “Айдар” Олег Михайлов, підірвавши себе гранатою, врятував життя десятьох побратимів… І таких прикладів дуже і дуже багато! Саме на цих прикладах ми вже виховуємо своїх дітей.
Сьогодні ми з величезною повагою та шаною ставимося до військових і добровольців. Кожен, хто в зоні АТО, це Герой і найбільший патріот, бо готовий віддати найцінніше – своє життя.
Патріотизм проявляється в тому, що ми не опускаємо рук, хоча бачимо, що в політичній верхівці змінились обличчя, та мало змінилася сама система, що нація героїв, самовідданих волонтерів, на жаль, ще не отримала достойного представництва у владі, що більшість політиків сьогодні більше переймаються виборами й особистими перспективами, аніж Україною.
Та все неодмінно зміниться! Це лише питання часу. Коли владою стануть ті, хто сьогодні допомагає на лінії вогню, працює над справжніми законодавчими змінами і, пройшовши випробування, матиме сміливість змінити країну.
Сьогодні кожен із нас, у міру власних сил і можливостей, повинен допомагати військовим, пораненим, сім’ям загиблих, усвідомлювати, якою великою ціною та численними жертвами обходиться нам ця війна. Це і є виявом нашого патріотизму!
Ігор Балинський, керівник Магістерської програми з журналістики Українського католицького університету
Патріотизм українців сьогодні проявляється в простому – наскільки швидко громадяни нашої країни чи представники інших національностей, які живуть на українській землі, стають політичною нацією, наскільки швидкою є еволюція громадянина України від суспільно-політичного до політичного громадянства. А це – бажання захищати інтереси громадян.
Також зараз можемо побачити, наскільки швидко представники інших народів, які живуть в Україні, стають патріотами. Шкода, що це відбувається під час воєнних дій. Нині війна змушує нас ставати політичною та патріотичною нацією.
Андрій Болкун, заступник голови Львівської обласної організації Національної спілки журналістів України
Це просте й водночас надзвичайно складне запитання. Патріотизм не в показушних учинках, маханні прапорами й наклеюванні вишиванок на авто (хоча і це важливо). Патріотизм – у впертій тихій праці заради добробуту країни та її перемоги у війні. Не штука клястися в любові до вітчизни; складніше підтримувати цю любов власними коштами й доброю і чесною роботою.
Патріотизм – у “нематюканні”, у “недаванні” та “небранні” хабарів, у дотриманні законів та в протистоянні усьому гнилому та смердючому, що є навколо нас. Патріот не звітується про кожну надіслану для солдатів пачку макаронів і не розповідає, як він не любить ворогів України. Він просто тихенько їх знищує. Ось такого патріотизму нам бракує найбільше!
Володимир Квурт, секретар Львівської міськради V скликання
Діяти! Саме готовність до вчинку є фантастичною особливістю українського патріотизму нової історії. Він у кроках під кулями посіпак Януковича, у безсонних ночах на Майдані, у посильній допомозі добровільним батальйонам і нашій армії, у подвигах захисників Батьківщини, у життях, покладених на вівтар нашої незалежності і нашої любові. Бо мільйони громадян відчувають себе одним народом із правом бути вільними, правом обирати європейське майбутнє, почуттям власної гідності і правом жити у власній державі.
Це українські патріоти різними мовами славлять єдину країну та вказують на суть північного диктатора! Вони на крок попереду політиків, які розділяли та протиставляли береги Дніпра, замінюючи інтереси України власними, і які досі не можуть зрозуміти, що наша сила – в єдності і розмаїтті! Слава Україні!
Ірина Бекешкіна, директор фонду “Демократичні ініціативи”
Справді, ми бачимо, що зараз є підйом патріотизму. Про це кажуть і соціологи. Мені доводилося бути в південних областях, де зараз можна побачити те, чого раніше там не було, – прапорці на житлових будинках, балконах, громадських будівлях. Але що буде далі з такими настроями – сказати важко.
Мені здається, що зараз країна справді переживає пік патріотизму. Є молоде покоління, яке не знає Радянського Союзу і не відчуває туги за ним. Серед цих людей більше тих, хто вважає себе українськими патріотами, тому цілком можливо, що їх кількість не буде зменшуватись.
А от чи є зв’язок між патріотизмом і довірою до людей та до держави? Ні! Патріотизм, радше, є на рівні відчуттів, а не чогось раціонального. Ми любимо своїх батьків, тому що вони наші батьки. Можливо, десь є кращі, але ці – наші. Так і з країною. Можливо, десь є краща, але ми любимо ту, що наша.
Владика Венедикт Алексійчук, єпископ-помічник Львівської архиєпархії УГКЦ
Треба бути чесним перед собою, Богом і людьми, які нас оточують. Найперше – це все більше пізнавати себе самих. Бо велика біда кожного з нас, що ми не знаємо себе, ми є скоріше спеціалістами від інших.
Бути чесним – це знати, які сильні, а які слабкі сторони я знаю в собі. Перестати грати безконечні ролі, як ми звичайно робимо. Не боятись мати свою думку і приймати рішення, а як помилилися, то визнати це.
Оксана Скиталінська, дієтолог
Зараз найголовнішим для всіх нас є перемога, і патріотизм кожного проявляється в тому, що він чи вона робить для перемоги. Патріотизм – це дії, а не слова, бо це просто – одягнути вишиванку й говорити про любов до України, як, на жаль, робить багато наших депутатів. Самі ж вони не відмовляють собі в дорогих автівках і ресторанах, не відмовляються від зарплат.
Справжній патріотизм – це коли половина невеликої зарплатні йде на потреби фронту, коли весь вільний час іде на волонтерство. Це і зміни в країні – люстрація, контроль над новою владою, підтримка вітчизняного виробника, відпочинок в Україні, нетолерування російських серіалів на телебаченні й попси в громадському транспорті, чисті вулиці та подвір’я, допомога пораненим, сиротам, старим і немічним. Це усвідомлення того, що ми всі – по один бік барикад і, незалежно від соціального статусу, мови, віку, боремося за одну мету – перемогу на своїй землі. І ми переможемо!
Андрій Кокотюха, письменник
Мені здається, що вищий прояв патріотизму – не казати на кожному кроці, який ти патріот. Банально, але треба доводити це справами, бажано ефективним, і робити для країни на своєму місці те, що вмієш.
Померти за Батьківщину – почесно, але жити за неї треба вчитися.
Алік Олісевич, український хіпі, правозахисник
На мою думку, патріотизм українців сьогодні проявляється в тому, що ми нарешті усвідомили себе власне українцями, народом і зараз готові відстоювати нашу незалежність у боротьбі з явним ворогом, віддаючи свої життя за волю України. У цей час бачимо об’єднання всієї країни та повагу до її символів!
Володимир Мельник, ректор ЛНУ ім. І. Франка
Патріотизм українців проявляється у відповідальності за виконання своїх професійних обов’язків, у ставленні інтересів нації вище за особисті, у визнанні, що пріоритетами сьогодні є державна незалежність і соборність України.
Про мій патріотизм можуть казати інші люди, а не я. Справа в тому, що людина – не те, що вона про себе думає, навіть не те, що про неї кажуть інші. Людина, як казав Гегель, – це низка її вчинків. Як написано в Книзі Книг, “по вчинках і по ділах судіть”.
Олег Покальчук, соціальний психолог
Патріотизм – у недовірі до гасел, яким раніше вірили без краплі сумніву, не бачучи за ними примітивних людських інтересів, у критичному ставленні до самих себе, у надаванні переваги ділам над словами, у розумінні того, що держава це ми самі.
Оксана Муха, співачка
Патріотизм українців, на мою думку, найбільше проявляється у трьох моментах. Перший – жителі нашої країни повірили та почали поважати себе як націю. Другий – вони готові боротися за свою правду. І, нарешті, третій – єдність!
Іноді зовнішній прояв – віночки, наліпки на автівки (не маю на увазі вишиванку) – те, що лише привертає увагу, а там про правду і не йдеться…
Микола Шейко, директор “Видавництва Старого Лева”
Патріотизм сьогодні нічим не відрізняється від патріотизму, який був учора чи позавчора, незважаючи на те, що йде війна. Патріотизм – це бути на своєму місці, прагнути досконалості, абсолютно дотримуватись усіх засад моральних і професійних, робити все можливе для своєї країни, у своїй професії, для оточуючих.
Можна було б усім кинутися в бій, та все ж комусь треба працювати, треба давати роботу, треба бути підмогою з тилу. Ми робимо все що можемо!
Патріотизм – це любити свою країну, працювати заради неї, виконувати свої обов’язки та допомагати іншим. Українці, однозначно, стали більше гордитися тим, що вони українці. І це помітно не лише в нашому місті, а й на півдні та сході країни.
Для мене відкриттям стала Одеса. Я здивувався – люди там відчувають, розуміють, ідентифікують себе українцями. Сьогоднішній день загострив це відчуття, зробив його більш “опуклим”, відчутнішим.
Для мене бути патріотом – це любити свою країну, знати її мову та поважати її традиції. Наш патріотизм сьогодні проявляється всюди: хтось перефарбовує мости в національні кольори, дехто розвиває інфраструктуру міста, а хтось воює за нашу незалежність. Тим, хто є ворогами нашої країни, хто хоче бути в складі іншої держави, хто не знає нашої мови і традицій, не місце серед нас!
Львів завжди був надзвичайно патріотичним містом, і я пишаюся тим, що маю за щастя жити і працювати тут. На жаль, східні міста України були довгий час отруєні проросійською ТВ-пропагандою, і лише зараз у них патріотизм починає прокидатися повною мірою. Наш ворог хотів зруйнувати нашу любов до України, але йому це не вдалося! Навпаки – люди зараз об’єднуються, ще більше закохуються в Україну, починають розуміти, що сьогодні ти або патріот, або ворог. Увесь світ зараз захоплюється нашим характером, нашою волею, нашим терпінням і нашим патріотизмом. Ми особлива нація!
Як каже Блаженніший Любомир Гузар, “у нас немає поділу між сходом і заходом; є поділ між тими, хто любить Україну і хто її не любить”. Я патріот, бо я люблю Україну. І ця любов назавжди!
Хтось тільки починає вголос казати “Слава Україні!” чи “Україна понад усе!”, дехто передав воякам важко зароблені кошти чи зібрані продукти, а інший добровольцем воює, не шкодуючи свого життя.
Суспільноузагальнений сучасний український патріотизм ( свідомий і несвідомий) – це творення сучасної унікальної самобутньої самодостатньої держави.
Патріотизм – це не коли байдуже спостерігаєш, як навмисно провокують і руйнують країну, це аж ніяк не одягнена на тіло вишиванка... Це коли дитину виховуєш на засадах моралі та порядності, як і свою родину такою твориш, бо від кожної родини залежить, якою є і буде держава!
Тому справжні патріоти виходять на Майдани відстоювати свої права, не дають і не беруть хабарів, не дозволяють це робити іншим, переходять дорогу на зелене світло, будують дитячі майданчики, допомагають переселенцям із Криму та сходу і, звісно, зі зброєю в руках захищають свою Батьківщину. Тому патріот для мене – це не той, хто голосно вигукує лозунги та виголошує яскраві промови, а той, хто щодня своїми діями робить нашу країну кращою та наближує нас до перемоги. Я впевнений – перемога буде скоро за нами!
Тоді і воякам на сході це передасться. Кожен має робити те, що вміє, значно краще, і перемога настане швидко!
А ми всі, кожен на своєму місці, маємо робити свою справу краще, ніж зазвичай: роботодавець – не скорочувати робочих місць, працівник – віддаватися роботі на всі 100, пенсіонер – ходити в церкву та молитися за наших героїв. Кожен повинен бути готовий взяти в руки зброю та боронити свою свободу.
Наприклад, про те, як відома волонтер Тетяна Ричкова за день до похорону чоловіка, який добровольцем загинув у бою, організовувала “швидкі” для поранених, як легендарний Семен Семенченко, отримавши поранення, вимагав після операції якомога швидше повернути його на поле бою, як боєць батальйону “Айдар” Олег Михайлов, підірвавши себе гранатою, врятував життя десятьох побратимів… І таких прикладів дуже і дуже багато! Саме на цих прикладах ми вже виховуємо своїх дітей. Сьогодні ми з величезною повагою та шаною ставимося до військових і добровольців. Кожен, хто в зоні АТО, це Герой і найбільший патріот, бо готовий віддати найцінніше – своє життя.
Патріотизм проявляється в тому, що ми не опускаємо рук, хоча бачимо, що в політичній верхівці змінились обличчя, та мало змінилася сама система, що нація героїв, самовідданих волонтерів, на жаль, ще не отримала достойного представництва у владі, що більшість політиків сьогодні більше переймаються виборами й особистими перспективами, аніж Україною. Та все неодмінно зміниться! Це лише питання часу. Коли владою стануть ті, хто сьогодні допомагає на лінії вогню, працює над справжніми законодавчими змінами і, пройшовши випробування, матиме сміливість змінити країну.
Сьогодні кожен із нас, у міру власних сил і можливостей, повинен допомагати військовим, пораненим, сім’ям загиблих, усвідомлювати, якою великою ціною та численними жертвами обходиться нам ця війна. Це і є виявом нашого патріотизму!
Також зараз можемо побачити, наскільки швидко представники інших народів, які живуть в Україні, стають патріотами. Шкода, що це відбувається під час воєнних дій. Нині війна змушує нас ставати політичною та патріотичною нацією.
Патріотизм – у “нематюканні”, у “недаванні” та “небранні” хабарів, у дотриманні законів та в протистоянні усьому гнилому та смердючому, що є навколо нас. Патріот не звітується про кожну надіслану для солдатів пачку макаронів і не розповідає, як він не любить ворогів України. Він просто тихенько їх знищує. Ось такого патріотизму нам бракує найбільше!
Це українські патріоти різними мовами славлять єдину країну та вказують на суть північного диктатора! Вони на крок попереду політиків, які розділяли та протиставляли береги Дніпра, замінюючи інтереси України власними, і які досі не можуть зрозуміти, що наша сила – в єдності і розмаїтті! Слава Україні!
Мені здається, що зараз країна справді переживає пік патріотизму. Є молоде покоління, яке не знає Радянського Союзу і не відчуває туги за ним. Серед цих людей більше тих, хто вважає себе українськими патріотами, тому цілком можливо, що їх кількість не буде зменшуватись.
А от чи є зв’язок між патріотизмом і довірою до людей та до держави? Ні! Патріотизм, радше, є на рівні відчуттів, а не чогось раціонального. Ми любимо своїх батьків, тому що вони наші батьки. Можливо, десь є кращі, але ці – наші. Так і з країною. Можливо, десь є краща, але ми любимо ту, що наша.
Бути чесним – це знати, які сильні, а які слабкі сторони я знаю в собі. Перестати грати безконечні ролі, як ми звичайно робимо. Не боятись мати свою думку і приймати рішення, а як помилилися, то визнати це.
Справжній патріотизм – це коли половина невеликої зарплатні йде на потреби фронту, коли весь вільний час іде на волонтерство. Це і зміни в країні – люстрація, контроль над новою владою, підтримка вітчизняного виробника, відпочинок в Україні, нетолерування російських серіалів на телебаченні й попси в громадському транспорті, чисті вулиці та подвір’я, допомога пораненим, сиротам, старим і немічним. Це усвідомлення того, що ми всі – по один бік барикад і, незалежно від соціального статусу, мови, віку, боремося за одну мету – перемогу на своїй землі. І ми переможемо!
Померти за Батьківщину – почесно, але жити за неї треба вчитися.
Про мій патріотизм можуть казати інші люди, а не я. Справа в тому, що людина – не те, що вона про себе думає, навіть не те, що про неї кажуть інші. Людина, як казав Гегель, – це низка її вчинків. Як написано в Книзі Книг, “по вчинках і по ділах судіть”.
Іноді зовнішній прояв – віночки, наліпки на автівки (не маю на увазі вишиванку) – те, що лише привертає увагу, а там про правду і не йдеться…
Можна було б усім кинутися в бій, та все ж комусь треба працювати, треба давати роботу, треба бути підмогою з тилу. Ми робимо все що можемо! Патріотизм – це любити свою країну, працювати заради неї, виконувати свої обов’язки та допомагати іншим. Українці, однозначно, стали більше гордитися тим, що вони українці. І це помітно не лише в нашому місті, а й на півдні та сході країни.
Для мене відкриттям стала Одеса. Я здивувався – люди там відчувають, розуміють, ідентифікують себе українцями. Сьогоднішній день загострив це відчуття, зробив його більш “опуклим”, відчутнішим.