Ігор Зінкевич, голова виконкому громадського об’єднання “Варта-1”
Однозначно, потрібні, і чим швидше, тим краще! Передусім парламентські вибори – це очищення Верховної Ради від усіх упирів, бандитів і корупціонерів. Звичайно, вони чіплятимуться за владу всіма правдами та неправдами, але все залежить від свідомості наших громадян. Наш обов’язок перед державою, перед полеглими Героями та перед нашими дітьми – обрати чесний парламент. Завдання в рази важче, аніж обрання достойного президента, адже йдеться не про одну людину, а про чотириста п’ятдесят!
Парламентськими виборами ми повинні висловити свою позицію, тобто те, що хочемо бачити в парламенті людей освічених, розумних, молодих і перспективних. Саме завдяки виборам ми зможемо прогнати з Верховної Ради людей, які, будучи при владі, вбивали народ України, грабували його, спонсорували тероризм (і досі спонсорують), прикриваючись патріотичними гаслами, збагачувались бандитськими методами. Люди повинні усвідомити, що ми набираємо менеджерів і ми їм виплачуємо зарплату, а отже, тільки ми можемо вирішувати, хто писатиме закони та ухвалюватиме їх.
Сьогодні можна покладатися на молодь, яка знає, що таке життєві цінності, що таке життя, сповнене можливостей, а не злидні. Потрібно переформатувати країну із “совкової” реальності , яка вже давним-давно себе вичерпала, у стандарти ХХІ століття. Ми повинні обрати до парламенту людей, які чітко розуміють, що всі абсолютно рівні перед законом. Наша нація є надзвичайно розумною та працьовитою, і саме ці якості потрібно використати, будуючи нову державу. Ера правління бандитів (із абсолютно всіх областей України) та рекету закінчилася – настав час розуму, виваженості та розквіту!
Сьогодні Україна прокидається, і нація формується нереально швидкими темпами. Очищення повинне відбуватися на всіх рівнях! Ви і далі хочете носити хабарі-шоколадки-подяки за кожну довідку, рентген, іспит, місце в садочку для дитини?! Потрібно змінювати свою свідомість, а також людей, які мають вплив на всі структури нашого повсякденного життя!
Почніть зі себе та з середовища, у якому ви постійно перебуваєте! Вбийте в собі раба, виховуйте власну культуру! Тотальний контроль на всіх рівнях – запорука нашого успіху. І найголовніше – кожна людина в країні і в світі важлива, кожен голос є вирішальним! Ми прийшли в цей світ із певною місією, а отже, ми відповідальні за країну, у якій народились і живемо. Унікальність життя – у його можливостях. Оберімо сильну, розумну, квітучу Україну і разом її збудуймо!
Володимир Мельник, ректор ЛНУ ім. І. Франка
На мою думку, Україні потрібні дострокові парламентські вибори у цьому році. Навіть дуже потрібні! А причина проста: склад Верховної Ради не відповідає суспільно-політичній ситуації та громадській думці тої України, якою вона є сьогодні, не відображає реальної структури та розвитку українського суспільства.
Я вважаю, що склад нинішньої Верховної Ради відстав назавжди, тому цей парламент потребує справді радикальних змін. Зараз треба приймати новий закон про вибори і переобирати парламент. Чим швидше це вдасться зробити (у рамках можливого, звісно), тим краще буде для всього суспільства.
Євген Глібовицький, директор із розвитку компанії Pro.mova
Перевибори дуже потрібні, і дуже важливо, щоби вони пройшли за системою відкритих списків. Бо якщо їх проведуть за старою системою, ми не отримаємо оновлення влади, а воно нам потрібне.
Система відкритих списків не є ідеальною. Вона теж має свої хиби, але однозначно є кращою за наявні альтернативи, за ту систему, яку ми маємо зараз, і ті, які мали раніше.
Щодо питання розпуску парламенту, то це – питання політичної домовленості. Тобто якщо є воля на те, щоби провести вибори, то політичні сили між собою домовляться, як це зробити: чи буде ліквідовано коаліцію, чи знайдуть якийсь інший шлях…
Вибори потрібно провести якнайшвидше. Якщо встигнемо восени – прекрасно, якщо ні – значить, узимку. Інша справа, що шлях, який треба обрати для того, щоби вибори відбулися, – це будь-який легальний шлях. А що далі... Це вже питання домовленостей між політичними силами.
Михайло Димид, викладач Українського католицького університету, доктор канонічного права і богослов’я
Перевибори до ВРУ є частиною революції, яку ми мусимо до кінця витримати, а затрачені кошти на їх проведення – великою інвестицією в наше майбутнє.
Потрібна нова репрезентація сучасного українського народу, бо він нині вже не той, що був за президентства Януковича. Це вже новий український народ, бо відбулися його смерть і воскресіння. Ми пережили відродження. Цей новий дух має відображатись у Верховні Раді. Це буде дуже важливий іспит для нашого народу – вибрати справді гідних – перед тим, як повернутися до звичного життя.
Очевидно, що це має відбутися до кінця року, бо нема часу чекати. Країна і її новий Президент потребують репрезентації в законотворчому органі країни представників народу. Нинішні ж парламентарі є представниками не народу, а колишньої номенклатури.
Потрібні радикальні зміни, а без нового парламенту це неможливо. Війна з Росією доводить необхідність радикальних змін, яких ми боялися 22 роки.
І Євангеліє нас вчить, що молоде вино не наливають у старі бурдюки, бо ті не витримають і порвуться, та й нову латку не пришивають до старої одежі, бо вона збіжиться і ще більше зіпсує стару тканину. Не буде з цього користі, а лише шкода.
Ярослав Іваночко, головний редактор інтернет-видання iPress.ua
Звичайно, вибори потрібні, бо теперішній парламент не відображає політичних настроїв суспільства. Такі політичні сили, як КПУ, Партія регіонів і її клони не мають права бути представленими у Верховній Раді.
Ідеальний варіант – якби жоден теперішній депутат не балотувався до Ради. Але це неможливо. Відтак головне питання сьогодні – за якою системою проводити вибори, а не чи потрібні вони. Нині обговорюється пропорційна система з преференціями або відкритими списками; так обирають депутатів у Польщі. Тобто виборець самостійно вибирає депутата зі списку партії.
Чим швидше вибори відбудуться, тим краще. У депутатів є шанс встигнути провести їх ще цього року. Але поки вони для цього нічого не зробили, оскільки перевибори – не в їх інтересах.
Олексій Антипович, керівник соціологічної групи “Рейтинг”
Звичайно! Тому що більшість українців підтримує цю ідею. Багато громадян не задоволені діяльністю парламенту, Верховною Радою як такою.
Хоча на загал так було завжди, але зараз парламент не відповідає зміні електоральних настроїв після Євромайдану та втечі Януковича. Люди після президентських виборів, надавши величезний кредит довіри Петру Порошенку, прагнуть подальших змін у владі.
Кожен народ заслуговує на свою владу. Вибори відображають настрої людей. Просто громадяни роблять не зовсім усвідомлений вибір, тому в нашій політиці змінюються обличчя, а не її якість. На жаль, у цьому винні самі українці, які обирають людей, “помічених” у корупції, які працюють задля власного інтересу. І щоразу громадяни наступають на ті ж граблі. Цього року також існує така загроза. Єдине, на що кожного разу, ідучи на вибори, українці сподіваються, що ця ситуація зміниться. Як буде – побачимо…
Я теж сумніваюся, що вибори, коли би не відбулися, змінять якість української політики. Але громадяни сподіваються. Українець повинен розуміти, що голосувати треба за тих, кому довіряєш, хто ніколи не підведе, хто працюватиме на державу, а не на себе.
Вардкес Арзуманян, ресторатор
На мою думку, є першочергове питання, яке має вирішити діючий парламент: змінити виборче законодавство та прийняти рішення про дострокові місцеві вибори. І тільки після того – прийняти рішення про саморозпуск.
Діючий парламент сьогодні дискредитував себе, і треба чесно зізнатися, що майже половина парламенту – державні зрадники, які працюють або задля власного інтересу, або задля інтересу держави-агресора. На мою думку, парламентські вибори мають пройти одночасно з місцевими. Може, було би добре провести люстрацію всього депутатського корпусу, починаючи із сільських і закінчуючи Верховною Радою.
Богдан Яременко, дипломат
Парламентські вибори, як і зміна системи влади загалом, що може включати найрізноманітніші аспекти цієї проблеми (від прийняття нової Конституції до докорінних галузевих реформ), це не просто необхідність – це передумова виживання країни.
Парламентські вибори – вимога часу, вимога народу. Відповідь на цю вимогу остаточно зніме питання легітимності української влади, формування представницької демократії, початку широкого суспільного діалогу.
Дмитро Гудима, доцент юридичного факультету ЛНУ ім. І. Франка, правозахисник
Можна висловити аргументи як за, так і проти проведення дострокових парламентських виборів в Україні у 2014-ому.
З погляду суспільних очікувань, вони, безсумнівно, потрібні. По-перше, вибори ознаменують виконання політичних обіцянок, даних народу як під час революційних подій, так і після них.
По-друге, завдяки достроковим виборам може реалізуватися повне перезавантаження вищої державної влади, що дозволить змінити розстановку політичних сил у парламенті і, можливо, позбутися тих політсил і політиків, які причетні до діяльності попереднього злочинного режиму. Крім того, за певних умов вибори можуть сприяти стабілізації ситуації в країні.
Однак результати дострокових парламентських виборів можуть мати і негативний ефект. Окрім фінансового тягаря, який вони покладають на суспільство в період ведення воєнних дій на частині території країни, деякі з них можуть розчарувати суспільство.
Так, на жаль, президентські вибори були проведені швидше. Відтак колишні соратники президента в екзилі знаючи, хто є новим главою держави, намагатимуться підлаштуватися під нього, перейшовши в партію “УДАР” або в “Солідарність”.
Крім того, перед новообраним парламентом складе повноваження весь уряд, який поки не вичерпав кредиту довіри народу. А яким буде новий Кабмін – прогнозувати складно.
І нарешті, як видається, проводити дострокові парламентські вибори є сенс лише за умови зміни мажоритарно-пропорційної виборчої системи на пропорційну з відкритими списками кандидатів. А проводити вибори нардепів ще раз за чинним законом, коли деякі кандидати через адмінресурс і гроші отримують перемогу в одномандатних округах, немає змісту, оскільки вони не відповідатимуть суспільним настроям.
Парламентськими виборами ми повинні висловити свою позицію, тобто те, що хочемо бачити в парламенті людей освічених, розумних, молодих і перспективних. Саме завдяки виборам ми зможемо прогнати з Верховної Ради людей, які, будучи при владі, вбивали народ України, грабували його, спонсорували тероризм (і досі спонсорують), прикриваючись патріотичними гаслами, збагачувались бандитськими методами. Люди повинні усвідомити, що ми набираємо менеджерів і ми їм виплачуємо зарплату, а отже, тільки ми можемо вирішувати, хто писатиме закони та ухвалюватиме їх.
Сьогодні можна покладатися на молодь, яка знає, що таке життєві цінності, що таке життя, сповнене можливостей, а не злидні. Потрібно переформатувати країну із “совкової” реальності , яка вже давним-давно себе вичерпала, у стандарти ХХІ століття. Ми повинні обрати до парламенту людей, які чітко розуміють, що всі абсолютно рівні перед законом. Наша нація є надзвичайно розумною та працьовитою, і саме ці якості потрібно використати, будуючи нову державу. Ера правління бандитів (із абсолютно всіх областей України) та рекету закінчилася – настав час розуму, виваженості та розквіту!
Сьогодні Україна прокидається, і нація формується нереально швидкими темпами. Очищення повинне відбуватися на всіх рівнях! Ви і далі хочете носити хабарі-шоколадки-подяки за кожну довідку, рентген, іспит, місце в садочку для дитини?! Потрібно змінювати свою свідомість, а також людей, які мають вплив на всі структури нашого повсякденного життя!
Почніть зі себе та з середовища, у якому ви постійно перебуваєте! Вбийте в собі раба, виховуйте власну культуру! Тотальний контроль на всіх рівнях – запорука нашого успіху. І найголовніше – кожна людина в країні і в світі важлива, кожен голос є вирішальним! Ми прийшли в цей світ із певною місією, а отже, ми відповідальні за країну, у якій народились і живемо. Унікальність життя – у його можливостях. Оберімо сильну, розумну, квітучу Україну і разом її збудуймо!
Я вважаю, що склад нинішньої Верховної Ради відстав назавжди, тому цей парламент потребує справді радикальних змін. Зараз треба приймати новий закон про вибори і переобирати парламент. Чим швидше це вдасться зробити (у рамках можливого, звісно), тим краще буде для всього суспільства.
Система відкритих списків не є ідеальною. Вона теж має свої хиби, але однозначно є кращою за наявні альтернативи, за ту систему, яку ми маємо зараз, і ті, які мали раніше.
Щодо питання розпуску парламенту, то це – питання політичної домовленості. Тобто якщо є воля на те, щоби провести вибори, то політичні сили між собою домовляться, як це зробити: чи буде ліквідовано коаліцію, чи знайдуть якийсь інший шлях…
Вибори потрібно провести якнайшвидше. Якщо встигнемо восени – прекрасно, якщо ні – значить, узимку. Інша справа, що шлях, який треба обрати для того, щоби вибори відбулися, – це будь-який легальний шлях. А що далі... Це вже питання домовленостей між політичними силами.
Потрібна нова репрезентація сучасного українського народу, бо він нині вже не той, що був за президентства Януковича. Це вже новий український народ, бо відбулися його смерть і воскресіння. Ми пережили відродження. Цей новий дух має відображатись у Верховні Раді. Це буде дуже важливий іспит для нашого народу – вибрати справді гідних – перед тим, як повернутися до звичного життя.
Очевидно, що це має відбутися до кінця року, бо нема часу чекати. Країна і її новий Президент потребують репрезентації в законотворчому органі країни представників народу. Нинішні ж парламентарі є представниками не народу, а колишньої номенклатури.
Потрібні радикальні зміни, а без нового парламенту це неможливо. Війна з Росією доводить необхідність радикальних змін, яких ми боялися 22 роки.
І Євангеліє нас вчить, що молоде вино не наливають у старі бурдюки, бо ті не витримають і порвуться, та й нову латку не пришивають до старої одежі, бо вона збіжиться і ще більше зіпсує стару тканину. Не буде з цього користі, а лише шкода.
Ідеальний варіант – якби жоден теперішній депутат не балотувався до Ради. Але це неможливо. Відтак головне питання сьогодні – за якою системою проводити вибори, а не чи потрібні вони. Нині обговорюється пропорційна система з преференціями або відкритими списками; так обирають депутатів у Польщі. Тобто виборець самостійно вибирає депутата зі списку партії.
Чим швидше вибори відбудуться, тим краще. У депутатів є шанс встигнути провести їх ще цього року. Але поки вони для цього нічого не зробили, оскільки перевибори – не в їх інтересах.
Хоча на загал так було завжди, але зараз парламент не відповідає зміні електоральних настроїв після Євромайдану та втечі Януковича. Люди після президентських виборів, надавши величезний кредит довіри Петру Порошенку, прагнуть подальших змін у владі.
Кожен народ заслуговує на свою владу. Вибори відображають настрої людей. Просто громадяни роблять не зовсім усвідомлений вибір, тому в нашій політиці змінюються обличчя, а не її якість. На жаль, у цьому винні самі українці, які обирають людей, “помічених” у корупції, які працюють задля власного інтересу. І щоразу громадяни наступають на ті ж граблі. Цього року також існує така загроза. Єдине, на що кожного разу, ідучи на вибори, українці сподіваються, що ця ситуація зміниться. Як буде – побачимо…
Я теж сумніваюся, що вибори, коли би не відбулися, змінять якість української політики. Але громадяни сподіваються. Українець повинен розуміти, що голосувати треба за тих, кому довіряєш, хто ніколи не підведе, хто працюватиме на державу, а не на себе.
Діючий парламент сьогодні дискредитував себе, і треба чесно зізнатися, що майже половина парламенту – державні зрадники, які працюють або задля власного інтересу, або задля інтересу держави-агресора. На мою думку, парламентські вибори мають пройти одночасно з місцевими. Може, було би добре провести люстрацію всього депутатського корпусу, починаючи із сільських і закінчуючи Верховною Радою.
Парламентські вибори – вимога часу, вимога народу. Відповідь на цю вимогу остаточно зніме питання легітимності української влади, формування представницької демократії, початку широкого суспільного діалогу.
З погляду суспільних очікувань, вони, безсумнівно, потрібні. По-перше, вибори ознаменують виконання політичних обіцянок, даних народу як під час революційних подій, так і після них. По-друге, завдяки достроковим виборам може реалізуватися повне перезавантаження вищої державної влади, що дозволить змінити розстановку політичних сил у парламенті і, можливо, позбутися тих політсил і політиків, які причетні до діяльності попереднього злочинного режиму. Крім того, за певних умов вибори можуть сприяти стабілізації ситуації в країні.
Однак результати дострокових парламентських виборів можуть мати і негативний ефект. Окрім фінансового тягаря, який вони покладають на суспільство в період ведення воєнних дій на частині території країни, деякі з них можуть розчарувати суспільство.
Так, на жаль, президентські вибори були проведені швидше. Відтак колишні соратники президента в екзилі знаючи, хто є новим главою держави, намагатимуться підлаштуватися під нього, перейшовши в партію “УДАР” або в “Солідарність”. Крім того, перед новообраним парламентом складе повноваження весь уряд, який поки не вичерпав кредиту довіри народу. А яким буде новий Кабмін – прогнозувати складно.
І нарешті, як видається, проводити дострокові парламентські вибори є сенс лише за умови зміни мажоритарно-пропорційної виборчої системи на пропорційну з відкритими списками кандидатів. А проводити вибори нардепів ще раз за чинним законом, коли деякі кандидати через адмінресурс і гроші отримують перемогу в одномандатних округах, немає змісту, оскільки вони не відповідатимуть суспільним настроям.