Особисто мене заскочило і стурбувало призначення Бориса Ложкіна головою Адміністрації Президента України.

Ця посада, як свідчить український досвід, є важливою і відіграє значну роль у державі. Тому призначення на таку посаду людини, яка жодним чином не задемонструвала себе патріотом Української держави мене заскочила і обурює. Зараз можна чути про те, що він фаховий менеджер, досвідчений управлінець тощо. А що, серед патріотів вже немає фахових і досвідчених?!

Ми вже мали висококваліфікованих фахівців, які на державних посадах руйнували українську освіту, науку, армію… Зараз нам треба на посади осіб, які є і патріотами, і фахівцями! Що ж до цієї конкретної особи на посаді голови АП, то я особисто згадую: “Оцінюйте дерево за плодами його”. І якщо плоди діяльності цього фахівця є такі, які ми знаємо, то далі жодні його кваліфікації мене не переконують. Сумно, що ті зміни, яких ми вимагали на Майдані, пішли таким шляхом.

Кадрові призначення такого рівня – це завжди і скрізь результат компромісів у суперечках між різними групами впливу. Тому публічні суперечки про результат ведуться на рівні “подобається – не подобається”, Ефективність роботи влади зовсім не означає автоматичного підвищення добробуту або втілення ідеалістичних мрій тут і зараз.

Ложкін – вдале призначення, яке однак мало кому сподобається, вони з Порошенком давно знайомі. Цеголко – вдале і передбачуване. Чалий – не кращий і не гірший, якщо його призначення відбудеться. Березенко – постать публічно невиразна і за формальними прикметами підозріла. Тобто зараз ми спостерігаємо типологію призначень – ефективний і не популярний, цілком прийнятний, “шило на мило”, “темна конячка”.

Окремо хочу зупинитися на хибному рішенні. Йдеться про призначення колишнього посла в Норвегії помічником Порошенка. Точніше – посла України в Норвегії Оніщенка. Українці Норвегії про нього дуже поганої думки і вже давали інтерв’ю ВВС. У січні він заявляв про підтримку Януковича. А англійською мовою Порошенко володіє краще за нього.

Всі ці призначення є повністю на совісті Петра Порошенка. Він формує собі команду, яка буде забезпечувати ефективність його роботи і він має право обирати тих людей, з якими йому буде найкомфортніше працювати. Звичайно, ми теж можемо оцінювати їх, але я поки не бачу на нових посадах нікого, хто б викликав у мене відразу.

Святослав Цеголко – це людина, яка апріорі викликає довіру, бо він асоціюється з “5 каналом”. Щодо Бориса Ложкіна, то це дуже професійна людина, яка є аполітична і може ефективно виконувати поставлені завдання. Думаю, що зараз це саме те, що потрібно Президенту.

Також дуже важливо, щоб Адміністрація Президента не перетворилася на орган влади чи додатковий тіньовий центр впливу. Але це вже питання до суспільства, саме воно має стежити за тим, щоб Адміністрація не почала перебирати повноваження, яких вона не має. Наразі ці призначення здаються мені абсолютно прагматичними. Я не думаю, що це все робиться для піару чи щоб комусь сподобатись. Порошенко обрав людей, яких він знає і в яких впевнений, і це чудово.

Перші кадрові призначення Президента: удостоєно “своїх”. Це трохи прогнозований вибір Президента, який навіть під час президентської кампанії на теледебатах не сказав про свою команду. Йшла боротьба до останнього.

Серед найбільших розчарувань – це Рафальський, посередник між різними олігархічними кланами, режимами, контактами з Росією. Це очевидний програш громадянського суспільства. Скоро зрозуміємо смисл призначення. Варто відзначити, що Порошенко, як і попередні президенти, не консультувався із громадськістю щодо призначень.

Щодо призначення Святослава Цеголка, то теж зрозумілий вибір, зважаючи на 10-річний досвід роботи Святослава на “5 каналі” і сформовану довіру. Важливо, щоб такі близькі стосунки Президента та прес-секретаря не впливали на прозорість та відкритість. Зараз важливим є запуск механізмів співпраці з Адміністрацією Президента та ефективного громадського контролю. Бо жити по-новому – це жити під контролем: підзвітно, прозоро та відкрито.

Перші кадрові призначення Президента України стали підставою для певної нової тенденції. Передусім Порошенко намагається оточити себе професіоналами-технократами.

Звісно, найбільше питань зараз до Бориса Ложкіна, який очолив Адміністрацію Президента. Фігура Ложкіна є дуже неоднозначною, людина прийшла з медійного бізнесу, де він був дуже успішним менеджером і бізнесменом. Найімовірніше, логіка Петра Порошенка буде базуватися на тому, що ми не побачимо в його команді політичних призначень, чого не можна сказати про попередніх президентів. Фігура глави Адміністрації Президента, якщо згадувати попередніх політиків, не одразу перетворювалась на так званий тіньовий центр прийняття владних рішень.

Але, я так розумію, Порошенко зараз хоче позбутися цього, і призначення Ложкіна є спробою поламати попередню традицію. Власне, хто б не очолював Адміністрацію, Ложкін чи, можливо хтось інший, якщо це фігура не політична, то цей хід є правильний. Говорити про те, наскільки фігура Ложкіна зараз буде ефективною, підстав немає. Одна справа бути ефективним у медіа-бізнесі, інша – на державному рівні, тому про це можна буде говорити трохи згодом. Логіка всіх нових призначень у тому, що на посади призначають людей, які далекі від політики.

По-друге, Порошенко намагається вибудувати навколо себе команду бюрократів-професіоналів. Думаю, що буде лунати багато звинувачень у його бік через те, що він повертає чи регулює у своїй команді фігури періоду Леоніда Кучми. Зараз маю на увазі Олега Рафальського. Якщо добре розумію логіку тих призначень, зокрема призначення Рафальського, то воно полягає в тому, аби привести до влади надійну команду.

Вважаю, що призначення Рафальського та інших людей, які мають досвід у попередніх владах, це правильно. Наскільки правильними є ці рішення будемо говорити вже після того, як будемо аналізувати ефективність їхніх дій і їх опір можливим корупційним схемам у майбутньому.

Якщо проаналізувати нові призначення, то складається враження, що Петро Порошенко готовий нести відповідальність за кожного, а люди, які працюватимуть з ним – це команда радників, яка пропонуватиме йому прийняти те чи інше рішення, покладаючись на ті чи інші аргументи. Порошенко декларує, що він готовий працювати з професіоналами і на основі прийнятих рішень готовий затверджувати нові, а головне – нести за це відповідальність.

Не маю ще загального враження! Надто вони ще епізодичні та невиразні! Щодо Ложкіна – то нейтрально, щодо Рафальського – з певною пересторогою, щодо Цеголка – швидше позитивно.

Однак про призначення можна буде говорити швидше по результатах – наразі загальне враження позитивне хоча б з огляду на те, що не прослідковується квотно-партійний принцип – це швидше виглядає на команду Президента і команду, яка, так виглядає, має складатися з фахівців!

Нові призначення я оцінюю дуже спокійно. На жаль, вони не відображають інтересів громадян. Усе залежить від того, які завдання поставлені перед Адміністрацією Президента. Чи ми зійдемо в нормальне правове політичне русло, яке має бути, а не яке є наслідком тих торгів 2004-го, стосовно Конституції. Тоді мали повноваження і міністр закордонних справ, і міністр оборони, лише в Президента не було жодних можливостей, за яких він би міг втручатися в законодавчу чи виконавчу владу і гарантувати конституційні права громадян, а також не дозволяти цій гілці влади виходити за межі конституційного поля. Повноваження, які б давали можливість зупиняти ті чи інші рішення, потрібні.

Хотілося б вірити, що Порошенко в будь-якому випадку буде в курсі всіх справ і тому передає певні свої повноваження іншим особам. Тому всі ці мої здогадки й передбачення не вартують ні часу, ні того паперу, на якому буде це все надруковано, бо ми робимо з мухи слона, а фактично, вже настав час, щоби вся структура функціонувала в межах Конституції України.

Борис Ложкін нетиповий глава президентської адміністрації, бо прийшов на цю посаду не з великої політики, як його попередники, а з великого бізнесу.

Колеги, яким доводилося працювати із новим начальником Банкової, характеризують його як людину, яка “вміє домовлятися з усіма і про все”, а також – добре налагоджувати зв’язки. Вірогідно, що під керівництвом Ложкіна президентська канцелярія не відіграватиме значної політичної ролі, а більше вирішуватиме організаційні питання, а сам він на цій посаді не заживе собі слави Табачника, Медведчука чи Балоги.

Я голосував за Петра Порошенка як за менеджера. Саме за менеджера, якого я наймаю на роботу як громадянин. То ж маю надію, Президент знає, що робить. З ним особисто я не знайомий, тому об’єктивним бути не можу.

Гадаю, ще рано оцінювати, а тим паче критикувати чи схвалювати перший кадровий список Президента Порошенка. Усі претензії як виборець висуватиму до нього, а не до новопризначених.