Економічна криза - лише вер­хівка велетенського айсберга змін, які очікують світ і Україну в найближчому майбутньому. Безробіття, нестатки і соціальний песимізм несподівано, навіть нахабно увірвалися в життя мільйонів наших співгромадян акурат тоді, коли вони більш-менш пристосувалися до звичних правил, уклали свій повсякденний триб життя, забезпечили бодай мінімальні заощадження на "чорний день". Тобто - розслабилися...

Мабуть, схожі настрої панували і серед української верхівки. Останніми роками ніхто по-справжньому не займався господаркою, ба навіть жартували: поки нагорі чубляться, економіка потихеньку, без зовнішніх втручань та настанов зростає. Насправді еліта зосередилася не тільки на внутрішньовидовій боротьбі за владу; вона уповні використовувала потенціал прогресуючої економіки для завоювання симпатій майбутнього електорату. Так ми отримали дивну модель держави, де демократія стала синонімом соціального популізму.

Але тепер, коли на вулиці поки що лише східних індустріальних міст починають виходити вчорашні більш-менш успішні металурги, причому виходити не для того, аби вимагати від уряду роботи і гідного життя, а щоб відібрати гаманець у свого ж земляка, - маємо справу з проблемою адаптації суспільства до нових умов. Цілком зрозуміло, що соціальний популізм, яким так охоче і так неуміло послуговувалися всі, без винятку, фаворити вітчизняної політики, у свідомості "маленького українця" переважив поняття демократії. Вона для нього - це спосіб жити за рахунок солодких подачок верхів, жити від виборів до виборів, в умовах фактичної вседозволеності й корупції, які дають можливість не тільки "вирішити усі питання", але й дістатися ближче до тих-таки соціальних благ.

Кримінал в Україні, на думку фахівців, зокрема Миколи Джиги, заступника голови комітету ВР з питань боротьби з оргзлочинністю, невдовзі зросте на 10 - 15 відсотків. Як боротися з цим явищем, коли на соціальні преференції вже катастрофічно бракує ресурсів, коли правоохоронна система виявилася заложницею "гуманітарних підходів" і тієї ж таки корупції? Є досвід Росії, де режим толерує створення так званих "православних загонів", що патрулюють вулиці найкримінальніших міст. Але то Росія, ми ж - Європа, принаймні так позиціонує себе нинішній провід.

Для нас питання не в тому, як кинути за ґрати голодного безробітного. Питання у тому, як дати йому можливіть заробити на шматок хліба. І тут влада матиме значні проблеми адаптації, бо нездатна наразі до конкретної роботи. Що ж до соціального популізму, то його, мабуть, доведеться забути. От тільки б не викинули разом з ним і демократію...