Найперше треба навести мир у країні, це перша річ, яку необхідно зробити. А далі треба братися до стратегічного розвитку, до руху до Європи. Треба “дорожню карту руху”, напрацювати карту економічних реформ, це абсолютно полегшить наші євроінтеграційні процеси.

А Львівщина повинна показувати приклад, так як робила це в час Майдану. Ми повинні показати, що європейські цінності можна намастити на хліб.

Перше, чим має зайнятися новий президент – кадровою політикою своїх підрозділів. Яким би мудрим чи інтелігентним президент не був, сам він нічого зробити не може. Без грамотних керівників та людей при управліннях успішності не буде!

Другий крок президента – якісно та зрозуміло розповісти пересічним людям про тактику своєї роботи на новій посаді.

Ще один, третій важливий момент – ми маємо знати, куди ми йдемо. Все решта – тактичні речі. Маю на увазі успішне завершення антитерористичної операції, якісне наповнення і виконання бюджету, реалізація підприємницької діяльності.

Вважаю, що для нового президента перший меседж від усієї країни – це навести лад на сході України. Новий президент має почати реформи, оскільки попередня модель управління державою забракована владою і президентом, вона себе не виправдала.

Якщо дивитися із професійної точки зору, то мене як міліціонера турбує реформування міліції. Новому президентові необхідно зробити децентралізацію і дати більше повноважень владі на місцях.

Стосовно власне реформ міліції, то для цього є кілька способів. Варто врахувати думку всіх регіонів України щодо найбільш придатної моделі реформування цієї структури. Якщо запитати будь-якого міліціонера, який прослужив у міліції, або є керівником, очевидно, він розкаже, що його не влаштовує, чому важко працювати саме так, а як було б ліпше. Можна навіть зробити конкурс серед обласних управлінь, дізнатися їхні варіанти та пропозиції. Найцікавіші думки можна починати реалізовувати локально і дивитись як це працює. Певен: людям обов’язково необхідно дати шанс себе проявити.

Все, що нам заважає реформуватися у Львові – це відсутність політичної волі, яка обмежена інструкціями, нормативними актами. Міліція може й самореформуватися. До прикладу, у нас навіть уже є альтернативі джерела фінансування і підвищення заробітної платні для працівників міліції. Львів може почати і показати на власному прикладі, як можна оновлювати країну, починаючи зокрема з міліції.

Я думаю, що першою проблемою, яку має вирішити президент, це проблема Донецької та Луганської областей: треба побороти врешті-решт той тероризм і диверсантів, які там є. І, відповідно, забезпечити спокій в Україні.

Справа в тому, що згідно нових повноважень, у президента досить урізані можливості, але він принаймні залишається головнокомандувачем і людиною, яка призначає міністра оборони. Так що це питання є в його віданні і тому найголовніше, чого від нього очікують люди, це гарантування цілісності і безпеки країни.

Як головнокомандувач і як людина, яка призначає міністра оборони, я думаю, що одним із головних завдань президента стане творення української армії. Тому що ті події, що зараз відбулися, продемонстрували, що української армії майже не існує. І це питання дуже серйозно вдарило по безпеці України, тому президент має подумати, як, по суті наново, створювати українську армію, яку розвалювали упродовж багатьох років. Це у його повноваженнях, у його можливостях, і я сподіваюся, що він це зробить.

Далі йдуть питання більш політичного характеру. Для того, аби запустилися реформи в Україні, надзвичайно важливими є перевибори до парламенту. І ніби Порошенко заявляв, що він готовий до таких перевиборів. Я думаю, що це буде дуже правильний крок, тому що проводити реформи із таким самим парламентом, що був обраний у 2012-му із фальсифікаціями, і який себе абсолютно дискредитував як законодавчий орган після голосувань 16 січня, є неможливим.

Поки ті заяви, які він робив, власне співпадають із моїми очікуваннями, і, я думаю, що і з очікуваннями інших українців також. По-перше, він заявив, що продаватиме власні активи, що є дуже правильним, адже не повинен президент бути власником великого бізнесу.

По-друге, він таки сказав, що готовий до перевиборів у парламент. І по-третє, він достойно відповів російським журналістам і через них російській владі, яка вважає за потрібне інтерпретувати конституційний лад в Україні.

Перше – це закрити кордон із Росією і ввести візовий режим. Друге – покарати всіх винних у знищенні України як країни і тих, хто вбивав людей на Майдані. Посадити винних, і суд має бути публічним! Також на часі перевибори у Верховну Раду.

Новий президент має працювати так, щоб Україна підписала Угоду з Євросоюзом. Він також має підтримувати соціальні та культурні програми, бо це наше майбутнє. Само собою, розвивати економіку і допомагати бізнесу, і створювати здорову конкуренцію.

Дуже важливо не забувати про людей, максимально прислухатись до голосу народу і любити свою країну! Петро Порошенко неймовірно розумний і має величезний досвід. Ми лишень можемо підтримувати і самі працювати на свою державу та майбутнє, бо якщо ми нічого не робитимемо, а вимагатимемо цього від президента – нічого не буде. Все в наших руках.

У сфері зовнішньої політики перед президентом Порошенком постане кілька надтермінових стратегічних і тактичних завдань: визначити статус відносин з Росією – ми воюємо чи ні?; дати відповідь на питання про безпеку України, в тому числі можливі міжнародні механізми гарантувати її; консолідувати хоча б на середньострокову перспективу союзників для підтримки внутрішньої та зовнішньополітичної програми дій.

Також вкрай важким завданням стане відновлення керованості і створення гнучкої системи управління сферою безпеки та міжнародних відносин України. Проблеми тут дві і дуже гострі. Перша, це катастрофічний стан профільних відомств. Друга – це конституційний процес і вже слабо завуальовані спроби і партнерів, і противників позбавити президента більшості його прерогатив у цій сфері. На мою думку, навмисне скорочення правового інструментарію президента керувати сферою безпеки та міжнародних відносин в умовах війни – це серйозна політична помилка.

Інтенсивно впроваджувати ціннісно-орієнтовану модель прийняття рішення на всіх рівнях влади! В першу чергу це стосується кадрової політики і люстрації!

Головний критерій вибору кандидата: моральні якості, ціннісно-орієнтована програма діяльності та фаховість! І, очевидно, люстраційні виміри – питання минулої діяльності!

У нового президента надзвичайно складні завдання. Передусім треба буде зберегти територіальну цілісність України і показати мешканцям сходу, які зараз тотально не довіряють новій владі, що вони можуть жити краще в складі України, а не в складі Росії. Йому також доведеться налагодити відносини із Росією, не відмовляючись при цьому від європейського, а, можливо, навіть євроатлантичного вектору розвитку України.

Порошенкові треба буде вирішити низку внутрішніх проблем держави. По-перше, це економіка, робочі місця, підвищення соціальних стандартів. Тобто доведеться здійснити низку болючих реформ. По-друге, побороти корупцію, яка досі процвітає у всіх відомствах на усіх рівнях.

Єдине, чого йому не треба буде робити – це знаходити порозуміння з олігархами – це він уже зробив, залишається витримувати баланс між різними групами їх інтересів.

Перше, що повинен вирішити новий президент – це ситуація з терористами у південно-східних областях України. Далі – економічне питання у контексті європейських перспектив, і, звичайно, третє завдання – Крим. Кожна європейська країна має приблизно ті самі проблеми. Йдеться про сталість економічного розвитку.

У Європі ця проблема на першому місці. Далі вже йде питання безпеки країни як зовнішньої, так і внутрішньої. Але чи правильно стверджувати, що саме ці питання є пріоритетними для всіх європейських країн? Зараз у “вузькому” Європейському Союзі 28 країн, а у Раді Європи – більше 50.

Проблеми і першочергові завдання для цих країн потрібно виділяти із поправкою на кожне суспільство. До прикладу, в Ірландії, де ситуація подібна до української, на першому місці питання внутрішньої безпеки, далі – економічний розвиток. Це трохи інша ситуація, ніж загалом у європейських країнах. Отож, першочергові плани президента залежать від внутрішніх потреб суспільства.