Перша основна особливість характеру нашого президента – це має бути вміння і здатність розуміти технологічні процеси, технологію як таку. Розуміти технологію заробітку грошей, бачити, в якому напрямку рухається ринкова економіка. Більшість наших українських політиків, маючи радянське виховання, не зовсім розуміють, за якими критеріями має функціонувати економіка, вони не розуміють принципу європейського ставлення до грошей і європейського ставлення до економічних процесів.

В Європі більше сильних політиків, які мають ділову логіку. Ця ділова властивість дозволяє виділити з маси інформації економічні показники, які дозволяють заробляти, торгуватися, економити. Саме цього й не вистачає нашому кандидату в президенти. Коли такі політики з’являться, вони будуть відрізнятися бажанням і вмінням говорити про гроші, не просто про зростання держави, дотування якихось галузей, а говоритимуть саме про принципи заробітку і роботи технологічно на підприємствах. Саме через те вибирали Леоніда Кучму, сподівались що він такий… як людина, яка працювала на великому заводі, технологію розуміє.

Друга необхідна властивість нашого президента – вміння не силовими способами впливати, а вміння відчути достатність та гармонійність впливу. Він має бути не через погрози і тиск, як от зазвичай впливають більшість наших політиків.

Тиск, вплив має бути радше дорадчим, через способи заохочення, стимулювання. А чи люди помітять одразу таку людину? Напевне, що ні… та згодом все ж, мали б. Таких людей зараз не виділяють у категорію лідерів, бо вони не дуже нав’язливі. Користуються не силовим тиском, бажанням пробитися, а більше таким побутовим бажанням щось зробити, щось організувати.

Наш президент мав би бути таким собі адміністратором за типом… таких дуже багато серед директорів шкіл, вони люблять керувати, та їх підхід більш господарний… Можливо, Кириленко на такого схожий, він наче дуже не пхається, але гарно керує, хороший адміністратор, він непоказний, мабуть тому, що не любить когось ліктями розпихати…

На це питання треба відповідати, відштовхуючись від того, чого хочуть люди в рік обрання нового президента. А українці на даний момент потребують трьох основних речей, до яких зводиться решта.

По-перше, це боротьба з корупцією. Цю тему підняв Майдан і вона досі актуальна, просто зараз вона трохи розмилась і стала не єдиною, яка хвилює українців. На жаль, тема корупції здавна є актуальною в Україні, але під час Майдану вона набула нових вимог, стала незалежною від політичних партій чи політичних ідеологічних моментів, які підтримує кандидат на посаду президента, незалежно від того чи він помаранчевий, чи біло-синій, чи біло-червоний, чи будь-який інший. Він повинен боротись з корупцією і мати репутацію не заплямовану корупцією.

По-друге, це реформи і покращення економічної ситуації в державі. Адже навіть по елементарному курсу гривні до долара українці бачать, що в нашій державі далеко не все добре, вони це відчувають на своїй кишені. Тому економічна програма чи радше економічна можливість і віра в те, що цей кандидат на посаду президента здатен підняти економіку в державі, це вже є та причина, за яку люди голосуватимуть. Сюди вже входить розвиток сільського господарства, промисловість, зарплати та пенсії, стабільність національної валюти та безліч інших речей.

Третя причина, хоча зараз вона мабуть найважливіша, обговорюється всіма та всюди, це територіальна цілісність України. Це третя риса, якої вимагають від кандидата на посаду президента. Адже далеко не всі українці вважають, що нинішня влада повністю справляється з забезпеченням територіальної цілісності. У військові дії або ж припущення, що ці військові дії можуть відбутись у державі, люди зараз вірять і вірять дуже сильно.

Тому майбутній президент має бути і військовим стратегом, пропонувати реальні дії, щоб вирішити це питання. Це позиції, яких перш за все вимагатимуть українці.

Час нового президента ще не прийшов, оскільки новий президент має бути вихідцем із Майдану. Та для цього потрібно почекати кілька років. Ймовірно, час виборів – це 2020 рік. Справа в тому, що політичні лідери так швидко не ростуть.

Серед претендентів, які балотуються у президенти, думаю, потрібно відсіяти тих, хто представляє стару якість. Маю на увазі бізнесменів, які робили свій бізнес на нафті та газі. Це найбільш корумпована схема. І ця корупція заганяє країну у пастку відсталості. Тому я би обирав тих претендентів, які не пов’язані із великим бізнесом.

На жаль, ситуація, яка є в Україні, йдеться про політичну кризу, пов’язану із Росією, паралізує радикальні реформи. Зараз у країні настане час виживання. І на цей час треба мати кризового менеджера.

Також майбутній президент повинен вміти вести перемовини. В нас має бути президент, який знайде спільну мову з Москвою, Брюсселем, Вашингтоном. Це вкрай потрібно, оскільки історики знають, що долю революції вирішують не тільки внутрішні сили, а й геополітичні.

Також це має бути людина, яку добре знати­муть в Україні та й у світі. Ця людина повинна мати сильну політичну волю міняти країну, певною мірою ця людина мала б бути політичним самогубцем. Він має приймати непопулярні рішення, тому з ним можуть не погоджуватися, але через десяток років йому встановлять пам’ятник.

Для мене це такий тип політика як Конрад Аденауер. Він відіграв значну роль у творенні Німеччини як незалежної демократичної держави, пов’язаної із Заходом. Цей політик вивів країну із глибокої кризи і зробив її по-справжньому європейською.

Мабуть, до всіх елементарних людських якостей, таких як чесність, відповідальність чи поміркованість, він повинен добре себе чути в сучасному міжнародному контексті: володіти вільно бодай англійською мовою, мати повагу в міжнародних партнерів.

Не знаю, яким чином, але він повинен максимально відновити довіру українців до влади. В іншому випадку країну знову буде трусити.

На мою думку, реально відновити сьогодні цю довіру можна лише в один спосіб. Подолавши корупцію. Починаючи з найнижчого рівня, з яким найчастіше стикаються пересічні громадяни: перш за все в медичній сфері, судовій, але також і в інших державних установах. Це корозія нашого суспільства, яка найбільше його руйнує.

На мою думку, новий президент повинен бути ближче до людей, патріотично налаштований не на словах, а на дії.

Як взірець, хочу навести приклад із нашого сьогодення – кажу про Уругвай, де президентом у 2010 році був обраний Хосе Мухіка, який веде просте, спартанське життя. Він відмовився від зарплати в 12000 тисяч доларів (працює тепер за 1200 доларів), відмовився від свого “межигір’я” і переселився на ферму. А ще він провів багато важливих для країни реформ і люди його люблять і поважають.

Оце взірець для наслідування! Мухіка боровся за волю і незалежність своєї країни, йому вдалося залишитися простою людиною. Саме з такими морально-людськими якостями повинен бути президент!

У будь-якому випадку наш президент буде не таким, як ми хочемо, а таким, яким нам його Бог дасть. Нам треба багато молитися у цьому намірі.

Майбутній президент має усвідомлювати, що люди не дуже люблять все прощати – вони не простять майбутньому президенту помилок попереднього, якщо він їх допустить. Тому треба молитися, щоб Бог дав розум нам вибрати когось, хто відповідає суспільним очікуванням. Бо як самі виберемо, то будемо знов багато терпіти від такого президента, якого ми вже мали.

Я не є громадянином України, тому не голосуватиму. Я сам народжений не тут, а у Великобританії, як не парадоксально, але досі у мене нема українського паспорта. Є британський паспорт, американський, а українського – нема. Але мені не байдуже, як ми будемо жити далі. Тому молюся за вибір, який постав перед нами.

Маємо розуміти, що все залежить від нас, ніхто нічого не вибере замість нас, уся відповідальність лежить на нас. Тому, на мою думку, треба молитися, аби ми нарешті це збагнули і не наступали на ті самі граблі.

Я вважаю, що у ситуації, яка є зараз в Україні, президент не потрібний взагалі, з цією функцією може цілком справлятись прем’єр-міністр. Тим паче, що майже більшість кандидатур, із яких нам пропонують обирати президента – це не батьки нації, яким варто довірити таку посаду. У нас немає свого Ганді чи Гавела, тому й дублювати функції трьох гілок влади, якими є ВРУ, Верховний Суд і Кабмін ще однією посадою я не бачу сенсу.

У такій ситуації, як сьогодні, будь-який кандидат призведе до перетягування ресурсів на себе і до подальшого розчарування. Я вже не кажу, про те, що посада президента є дуже затратною для країни, яка є в глибокій економічній кризі.

Це має бути насамперед людина, яка здатна зробити українців щасливими. Людьми, які посміхаються.

Ця особа повинна вбити корупцію в Україні, ввести строгий контроль і кримінальне покарання за використання чиновниками лівих тіньових грошей. Цей вірус треба вбити, корупцію мають зненавидіти. Якщо цього не зробити Україна далі буде бідною країною з багатими ресурсами!

Президент повинен будувати Україну країною інновацій та підприємництва, залучати бажаних іммігрантів і не віддавати наш людський капітал іншим. Економіку потрібно перебудовувати з ресурсної в економіку знань. Лідер країни повинен згуртувати народ, ми маємо стати країною, яка може дати відсіч ворогу в будь-який момент. Потрібно розуміти, що ми повинні покладатися тільки на себе.

Президент повинен бути патріотом – не на словах, а на ділі, згуртувати український народ, щоб він став єдиним незалежно від мовної чи етнічної ознаки! Справжнім “ліберальним патріотом з міцними яйцями!”, і гендерне питання тут ні до чого!