Коли з Москви починають лунати чергові зойки про утиски прав російськомовних на теренах колишнього Радянського Союзу, то вони зазвичай вже не сприймаються спільнотою незалежних країн як щось неординарне. Втім, за позірними провокативними і часто доволі неохайними спробами нагадати світові про свою "велич" інтелектуальні кола Росії невтомно працюють над проектами бодай виправдання імперських впливів. Серед них - і так звана "Русская доктрина" (Серґієвский проект), який намагаються запропонувати не тільки "титульній нації", але й численній діаспорі.

В об'ємному тексті знаходимо, зокрема, екзотичне визначення майбутнього наднаціонального утвору, конструкція якого й за­пропонована "Русской доктриной". Це - "мережева імперія" за зразком, як пишуть автори проекту, давніх православних іноків, які, власне, й були "піонерами російськості" на неймовірних обширах Сибіру, Півночі, Далекого Сходу, аж до Аляски.

Але замість ексклюзивної моделі, Сєргієвскій проект є такою собі мішаниною кількох принципів, які, далебі, вже знаходили собі застосування за інших умов та інших часів. Їх відлуння можна подибати й сьогодні, - але цей факт, мабуть, свідчить не так на користь "РД", як акцентує на її епігонстві і вторинності.

"Мережевою імперією" демократії намагалася свого часу бути Америка, правда, Вашингтон спочатку просував стиль життя, а вже відтак лобіював державні інтереси. Осередками цієї "імперії" ставали гуманітарні місії, допомогові організації, фонди та неурядові структури. Вони утворювали лобі у владних структурах, згодом, відчувши, що критична маса прихильників ідеї нагромаджена, пробували здобути владу.

Методом "мережі" успішно послуговується й імперія "Аль-Каїди". Численні медресе та духовні центри ісламу є приблизними орієнтирами і російському православ'ю, окресленими у "РД". Зрештою, якщо вже бути відвертим, то і мета Сєргієвского проекта не надто відрізняється від мети ісламських фундаменталістів, - означити "червоними прапорцями", де сфера впливу "американського", а де має інтерес "ерефія".

...Та парадокс полягає у тому, що Москва ніколи не була імперією у класичному розумінні. Причин чимало, мабуть, найголовніша - у невігластві, а від нього - й жорстокості тамтешніх режимів. Імперії (зокрема, Римська чи Британська) були втіленням принципу універсальності - тобто толерації культур, вірувань чи життєустрою завойованих народів. Римлянин був римлянином, і годі уявити, щоб варвара намагалися долучити до "великого римського народу". До того ж колишні метрополії активно послуговувалися досвідом "менших братів", а не робили з власного "уставу" обов'язковий документ для "чужих монастирів".

Судячи з "Русской доктрины", Москва йде у світ не тільки зі своїм "уставом", але й зі своїм монастирем.