Мого стоматолога звати Сєрьожа і прізвище у нього російське. Але він пишається своїми політичними поглядами. Сєрьожа галицький сепаратист. Зі мною він розмовляє українською з акцентом і постійно носить із собою виданий у 1910 році документ, який посвідчує знижку на проїзд у залізничному транспорті для його прадіда. Він показує цей документ уже під час першого візиту, а потім демонструє щоразу. До цього додаються ще фото у мобільному телефоні із зображеннями будинку, який його сестра придбала в Бухаресті.

- Бачите, які у мене австро-угорські корені, - гордо заявляє Сєрьожа.

І важко з ним не погодитися, бо стоматологи взагалі мають таку перевагу, що з ними неможливо не погодитися, коли в роті у тебе повно якогось гіпсу чи іншого фотополімеру і закрити цей рот або принаймні просто покивати головою на знак згоди чи заперечення тобі не дають його ж, стоматолога, міцні пальці.

Австро-угорську династію Сєрьожі, крім прадіда, доповнюють дві тітки польського походження і батько-росіянин, якого Сєрьожа чомусь теж завжди додає до свого списку, хоча самих росіян ніколи не називає інакше, як "москалі прокляті". Можливо, йому здається, що бути нащадком відразу двох імперій - це ще крутіше.

У Сєрьожі багато пацієнтів. Він переконаний, що так складається, зокрема, завдяки його вмінню спілкуватися. Бо Сєрьожа спілкується весь час, поки пацієнт перебуває у нього в кабінеті. Вклинитися у розмову Сєрьожі якимось банальним стоматологічним питанням досить складно, а якщо і вдається, то у від­повідь обов'язково почуєш щось на зразок:

- Прогресуюча атрофія альвеолярних відростків.

А потім ще довгий ряд якихось схожих і таких же малозрозумілих заклинань, які повинні переконати тебе, що лікуватися слід негайно і якомога інтенсивніше, але частіше викликають бажання якомога швидше зникнути з цього кабінету назавжди. Зрештою, таке бажання, мабуть, найприродніше з усіх, що можуть виникнути у кабінеті стоматолога. Тож Сєрьожа з усім його родоводом і вмінням спілкуватися в цьому не винен.

Коли Сєрьожа випадково почує ваше запитання і відволічеться від своєї розповіді, щоб погодитися з вами, то скаже:

- Екзактлі!

А якщо не погодиться, то:

- Но, но, но! Но пасаран!

Він пишається своїм знанням анг­лійської, іспанської і, ясна річ, польської і має заздалегідь замовлений гробівець на Личакові, куди планує провести електрику.

Мій стоматолог дуже любить повторювати вислови на зразок: "труд аблагараживаєт", "труба завьот", чи навіть "стаматолагі всєх стран, аб'єдіняйтєсь!" Він повторює це щоразу саме у такій фонетичній версії, мабуть, аби продемонструвати знання ще однієї іноземної мови, і голосно сміється.

У нього немає власної квартири і машини, бо він вважає, що "за такі бабки мог би будиночок десь в Чикаго купити". А машин тої марки, яка б йому підійшла, в Україну наразі не завозять. Тому він уже майже сорок років живе з батьками і їздить у тролейбусі.

Сєрьожа сам пильнує за графіком відвідування своїх пацієнтів і якщо не з'явитися до нього вчасно, він починає що­дня дзвонити і нагадувати, що час прийти на огляд. Нагадування завжди починає так:

- Перепрошую, що я так пізно спохопився, ви мали прийти на огляд ще місяць тому. Але мене не було, то Париж знаєте, то Лондон. Їздив перевітритися.

Сєрьожа мріє про те, що рано чи пізно Галичина таки відділиться від решти України і приєднається до Європи, як він це окреслює. І тоді мій стоматолог нарешті зможе придбати собі нерухомість і машину.