На спільному симпозіумі в Гаазі аналітики та експерти Міжнародного валютного фонду, Всесвітнього банку реконструкції та розвитку, агентств Блумберґ, Меріл Лінч і Фітч дійшли висновку, що найбільше від еконо­мічної кризи постраждала Україна.

Причини називають різні. В Україні зазвичай навіть не називають їх, переконливо й не надто утовкмачуючи в голови співгромадян, що все "йде за планом", що лякатися нічого і не мине й кількох місяців, як перед нами засяє світле майбутнє. Оптимістом у Києві залишається лише влада, займаючись чим завгодно, лише не економікою і добробутом своїх виборців.

Поза тим, експерт з Гааги Вольфґанґ Де Тол вдається до метафори: "Україна - як кораблик без капітана, без команди, борсається у відкритому морі під час шаленого шторму, і всі такі знесилені, що навіть нікому вигукнути SOS. У той же час інші судна довкола задраїли люки, зняли снасті, і лягли в глибокий дрейф, аби врятувати хоч щось".

Симпозіум доволі серйозно аналізував перспективи національного дефолту України, тобто визнання Києвом своєї нездатності розрахуватися зі зовнішніми кредиторами. Хоча, можливо, це звучатиме не "по-патріотичному", але мені чомусь видається, що такий поворот подій міг би нарешті вилити цебро зимної води на голови наших захмелілих "патріотів", заткнути пельки популістам і дати "зелене світло" тим, хто направду вміє щось робити і знає, як це робити. Дефолт міг би стати своєрідним щепленням для нашої спільноти від легковір'я і безвідповідальності на виборах, дав би зрозуміти нарешті, що ми вже виросли з дитячих штанців "молодої демократії" і, врешті-решт, мусимо діяти по-дорослому. Якщо, звичайно, країна переживе ці чорні дні й вийде з них зі статусом незалежної.

Але і тут - багато питань. Про енергетичну незалежність, видається, слід укотре забути. Щойно час повертає до Миколая, чуємо про борги перед Газпромом. Досі ніхто чомусь не здавав собі справи, що зима таки прийде і знову доведеться брати одне місце в кулак і пхатися до Москви здавати ще один шмат самостійності. Ясна річ, легше затіяти вибори-перевибори, побавитися з дезорієнтованим населенням у лякалки-обіцянки, аніж напружувати мізки у переговорах з Газпромом.

Що ж до національної безпеки назагал, то можу зіслатися на думку авторитетного експерта у цій царині, директора Центру досліджень армії, конверсії та роззброєння Валентина Бадрака. Він уважає, що "національний сектор безпеки деградує загрозливими темпами - головним чином через нездатність влади виконати ухвалені рішення в цій галузі", а про гарантії нашої безпеки, які колись взяли на себе США та Росія, нині можна забути.

Словом, дефолт і безсилля. Цікаво, чим виправдовуватимуть чергове фіаско державності наші "вожді"?