Я закінчив Українську академію друкарства, здобувши спеціальність інженера автоматизації і комплексної механізації процесів поліграфічного виробництва. Після закінчення інституту два роки працював директором Горохівської друкарні за спеціальністю.

Те, чим я займаюся зараз, не зовсім за професією, але певен: ті навички і освіта, яку я отримав, вплинули на все моє подальше життя. Це основа! Це фундамент!

Я також дуже вдячний своїм викладачам, які багато мені дали. Та найголовніше – навчили вчитися, користуватися бібліотекою, довідковими матеріалами, комп’ютером, що зараз так важливо. Я дуже вдячний тим часам… Ще б пак! Я був хорошим студентом. Мої батьки мають лист з інституту з подякою за виховання сина.

Гроші я заробляв ще з 15-ти років. Тоді я навчався ще в училищі, де здобув спеціальність індивідуального пошивника взуття. Якби не ця спеціальність, я б не закінчив інституту. Вдень був на парах, а ввечері в майстерні заробляв гроші.

Одружився на першому курсі у другому семестрі. Моя дружина спочатку навчалася у паралельній групі, а на другому курсі вчилися ми вже разом. Перша дитина народилася між третім і четвертим курсом, друга – між четвертим і п’ятим. А диплом ми захищали вчотирьох!

Часто можна почути думку, що студентські роки – це роки веселого безтурботного життя. Та для мене вони важливі не цим. По-студентськи весело я живу і зараз, щоправда, турбот додалося. А за студентські роки я змінилася, як гусінь, що перетворилась на метелика, – за 10 років життя (час навчання у коледжі декоративного і ужиткового мистецтва ім. Труша і Львівській академії мистецтв).

Першим було щастя потрапити з загальноосвітньої школи в середовище однодумців, у певну селективну групу, в якій виявилося так багато друзів і людей зі спільними інтересами, майбутніх інтелігентів та інтелектуалів.

Другим відкриттям стало для мене спілкування з фаховими викладачами майже на рівних. Вони передали так багато досвіду та знань! А ще в студентські роки я зустріла свого майбутнього чоловіка. Ми практично виросли разом, і такий зв’язок має свої переваги.

Студентські роки однозначно були найкращими в моєму житті. Тоді було все: розваги нон-стоп, незабутні вечірки в ніч із п’ятниці на понеділок, важкі наукові передсесійні ночі... А ще те, чого б зараз собі не дозволив... (на сторінках поважного видання не буду про це розповідати).

Але найбільше вдячний студентським рокам за вірних друзів, які поряд зі мною і нині. Якби мені зараз запропонували прожити їх ще раз, то б не сумнівався ні на хвилину. Відповідь – ТАК!!!

А якщо серйозно, то саме у студентські роки сформувався як особистість. Університет перевернув мою свідомість, там я став тим, ким є зараз.

Студентські роки у Львівській національній музичній академії ім. М.Лисенка минули для мене досить швидко. Хоч я і встановив неофіційний рекорд тривалості навчання: замість запланованих п’яти років навчався… одинадцять! А все тому, що поєднував навчання з гастролями, концертами та фестивалями. Спогади про студентські роки у мене лише позитивні.

Я здобув достойну музичну освіту, завдяки якій зараз завойовую скрипкову славу на батьківщині та за її межами. А в душі я – “вічний студент”, адже навчаюся і вдосконалюю свою музичну майстерність щодня.

Моє шкільне життя закінчилось у восьмому класі, бо я хотів бути самостійним… Тоді вступив у Львівський технікум радіоелектроніки. Моя спеціальність – радіоконструктор.

Після цього мене чекала військова служба. І лиш опісля вступив у Львівський політехнічний інститут на електрофізичний факультет. Водночас працював на заводі “Львівприлад”.

Завжди був незалежною людиною, бо самостійно заробляв гроші. Навчався на вечірньому факультеті. І так тривало понад п’ять років. Зазвичай спілкувався з дорослими сформованими людьми. Студентські роки – це самостійне доросле життя, друзі, товариські стосунки. Я дуже втішений, що пішов саме такою дорогою.

Змалку прагнув бути незалежним і самостійним. Це було фундаментом, дало можливість рухатися вперед. Навчання для мене – це пізнання світу, можливість отримувати лише потрібну інформацію. Тому дуже поважаю людей з хорошою освітою.

Мої студентські роки припали на початок 90-х, коли відсутність грошей у кишенях і товарів на полицях з лихвою компенсувалася п’янким духом свободи, якимось внутрішнім драйвом і святою вірою в те, що будь-яке море по коліна.

Мої студентські роки – це гримучий коктейль із громадсько-політичних акцій, літературних і музичних фестивалів, неймовірних романтичних історій, в якому, скажу відверто, навчання було далеко не основним інгредієнтом. Час був такий. Багато хто з мого студентського середовища сьогодні є відомими постатями в політиці, журналістиці, мистецтві чи бізнесі.

Можливо, в наших особах країна і втратила кількох непоганих вчителів історії, але, думаю, отримала набагато більше. Незважаючи на товариські стосунки, після навчання кожен з нас торував свій подальший шлях самостійно.

Але саме в ті роки було сформовано наш світогляд, чітке розуміння того, що таке добре, а що таке погано, що кожен компроміс має свою межу, а найкращі ліки від негараздів – іронічне ставлення до світу і самого себе.

Найщасливіші роки життя – це часи студентства! Коли все ще попереду! Перші самостійні кроки після школи, дружба, єднання, щирість, уже свідоме кохання! Випробування на міцність – як всі, то всі з пари, як перевиховати викладача, то всім….

А колгоспи?! Згадую, як ми були по декілька місяців у Херсоні на помідорах… А КВН, а капусники і все решта… Шкода, що тоді ми не розуміли, що це найкращі роки, що ти вже дорослий, а батьки ще такі молоді… Зі святом Вас, студенти!

Студентство закладає основи майбутнього успіху людини. Попри постійний драйв я не забував учитись, підробляв, щоб бути незалежним від батьків. Цей постійний рух і став фундаментом для подальшого росту.

Студентські роки – це завжди динамічно. Головне не зменшувати темпів після отримання диплому та бажати щораз більшого!

Для мене студентські роки відіграли основну, базову роль. Саме в цей період люди починають вільно подорожувати, і тоді я почав жити між двома містами – Ужгородом і Києвом. Спочатку в Ужгороді, а потім і в Києві навчався за спеціальністю “міжнародні відносини”.

У студентські роки почалась моя громадська діяльність, яка привела до того, що на п’ятому курсі я став депутатом Ужгородської міськради (тому на п’ятий курс знову повернувся в рідне місто). Це важлива подія, адже вона також вплинула на моє подальше життя.

Можливо, якби тоді не став депутатом, то нині займався б іншою діяльністю. А так це депутатство стало великою школою, загартувало на майбутнє. Коли я вдруге поїхав у столицю, то вже не вчитись, а працювати на повну.

У студентські роки я заробляв із першого курсу. Зауважу, що коли був першокурсником, то комп’ютери були великою рідкістю у побуті. Це вже на моєму п’ятому курсі все більше людей могло дозволити їх собі.

У мене ж комп’ютер був ще зі старших класів школи, тому я вмів ним користуватись. З цим і був пов’язаний мій перший студентський заробіток: я писав, друкував, верстав різноманітні документи.