Сперечатися на предмет чергового скандалу в російсько-українських взаєминах, який впирається у трансляцію деяких сусідських телеканалів, - значить, торкатися принаймні двох площин. Перша з них - на поверхні. Коли порушуються вимоги місцевого закону, зокрема, деякі з параграфів (чи то пак статей) законодавства про рекламу алкоголю і тютюну, то, звичайно, тут треба зібрати кількох чиновників і розповісти їм втямливо, що слід виправити.

Друга - поважніша. І, здається, не з вини української Нацради з питань радіомовлення і телебачення вона чомусь передислокувалася в незвичну ситуацію воза перед кобилою. Політична складова питання: а) задоволення потреб російськомовних; б) можливості формування громадської думки в Україні. Хоча, як на мене, і політична складова цілком нормально вирішується, зокрема участю у програмах RTVI відомого "українолюба" Міхаїла Лєонтьєва. Але ж RTVI не забороняли...

Щодо російськомовних, то, гадаю, їм гріх скаржитися на утиски в ефірі, оскільки українські телеканали іноді годі відрізнити від російських за відсотком ро­сійськомовного продукту. Ба більше, коли говорити про преференції, то останнім часом Президент найчастіше обирає саме двомовно-російськомовний "Інтер" для телевізійного спілкування з народом. Що ж до  "можливостей інформування", то наші телевізійні колеги зі, здавалося б, національно орієнтованих студій іноді просто таки хизуються нагодою запросити до обговорення найодіозніших московських політиків на кшталт Жіріновского. А що той "інформує", то хоч ховайся...

Але проблема у самому жесті. Досі ніколи і ніхто в Україні й не намагався якось уладнати, уклас­ти вітчизняний телеефір у бодай зовні законні рамки. Досі нікому й до голови не приходила думка засумніватися у якості російського телебачення. Мабуть, ця традиція сягає ще радянських часів із його "першосортним" Центральним телебаченням і підтанцьовкою національних каналів. Не забуваймо і про "школу", яку нав'язували з ЦТ усім регіональним тоді журналістам, про певні стандарти і певні смаки. Вони, до речі, досі не подолані, хоча вже маємо приклади цілком європейських програм і цілком адекватної поведінки ведучих в ефірі.

Тож замах на традицію, міркую, й спричинив цілковито невиправданий рейвах, аж до заяв Абществєнной палати РФ про "очевидну ознаку низького рівня розвитку громадянського суспільства, а насправді навіть не громадянського суспільства, а держави". Йдеться про нас із вами.

Їм видніше. У них держава - на рівні (читай - "іхнєє усьо"). І громадянське суспільство у них - на місці. У камері з Ходорковскім.