Почнемо з того, що під час ремонту центральної частини Львова у будь-якому разі складно зробити об’їзд. У центрі дуже багато вулиць із одностороннім рухом, і, як не крути, все одно будуть певні незручності для водіїв.

Щодо встановлення дорожніх знаків, то ще є проблеми, які треба вирішувати. Так, під час підготовки до Євро-2012, коли ремонтували багато доріг у місті, ситуацію зі знаками значно покращили. Головною львівською проблемою сьогодні є культура водіння. Можна скільки завгодно інформувати людей, встановлювати знаки, але якщо її немає, то будуть затори і незручності!

Фірми, які будують дороги, повинні давати гарантію на виконану роботу, наприклад, терміном на п’ять років. Якщо ж дороги за цей час стануть непридатними до їзди, ті, хто будував, мають ремонтувати їх за власний кошт. Ось це мала б передбачити міська рада, ремонтуючи дороги у Львові.

Нам же дають гарантію на телевізор, телефон чи іншу техніку? То чому б не зробити й на дороги. Запевняю, якщо такі умови пропишуть у тендерах, дороги будуть нормальними.

Перед початком ремонту доріг у Львові міська рада має вжити комплекс заходів. У мене останнім часом складається враження, що міська влада перебуває в опозиції до львів’ян!

Для мене є загадкою, як можна перекривати вулицю Валову і робити з неї паркінг. Я не проти платних паркінгів, але на Валовій їм не місце, адже на паралельній до неї площі Митній завжди затори. Як можна одночасно закривати на ремонт Валову та Пекарську? Це ж стане причиною хаосу! Мені страшно подумати, що буде, якщо перекриють вулицю Городоцьку, адже це надважлива “артерія” Львова. Крім того, перекрита вулиця Січових Стрільців. Хіба не можна було відремонтувати її перед початком ремонту на Городоцькій.

Усе має бути продумано, чого наразі з боку чиновників Львівської міськради не бачу. Можливо, в ратуші сидять „мудреці”, які бачать способи розвантаження міста по-іншому, але мені складно їх зрозуміти…

Насамперед, звісно, водії та львів’яни мають бути проінформованими про об’їзди доріг, які ремонтують. Ремонт доріг, особливо магістральних вулиць, стає причиною низки незручностей, заторів, тому важливими є правильно розставлені дорожні знаки. Про ремонт доріг відповідні служби знають заздалегідь, адже є відповідні розпорядження районних адміністрацій, про це повідомляють ДАІ.

Варто активніше працювати з інформацією про ремонти, зокрема прес-службі мерії, аби люди не стояли в заторах та не нервувалися! Якщо з грошима для ремонтів доріг у нас є проблема, то вчасна поінформованість та налагоджена співпраця між райадміністраціями Львова, ДАІ та прес-службою не вимагає ніяких витрат. Справа лише у професійності чиновників! Проте, якщо хочемо мати хороші дороги, ми повинні готуватися до тимчасових незручностей.

Насамперед варто враховувати значення доріг для інфраструктури та поточний їх стан. Я був шокований, коли побачив великий ремонт на вулиці Липинського, де і так майже європейська дорога. І це тоді, коли на Сихові (біля “Шувару” та під мостом) не було не те що нормальної дороги, а хоча б рівного її метра.

Окрім того, безумовно, варто зважати на якість виконання роботи. Вулиця Стуса має стати останнім прикладом недбальства. Особливо не задумуються і над комфортом водіїв. Коли кілька днів тому на увесь день перекрили рух в одну сторону на проспекті Червоної Калини, а об’їзд зробили бічною вуличкою, то було кепсько. На Сихові все-таки машин дуже багато. Якби зробили ремонт вночі, не було б заторів.

Майже про всі ремонти доріг дізнаюся уже по факту. Хоча про них можна легко здогадатися, адже спочатку вирізають шматки асфальту і лише за кілька днів прибуває техніка.

Ремонт доріг у Львові зазвичай завдає незручності, особливо тим львів’янам, які мають власне авто або змушені часто користуватися міським транспортом. Через перекриття тієї чи іншої дороги, попередньо не повідомивши про це, як зазвичай у нас буває, у місті утворюються величезні затори, а в місцях, де особливо сильний трафік, рух стає практично неможливим.

Тож, на мою думку, насамперед влада повинна вчасно інформувати населення про плановий ремонт доріг, організовувати об’їзд тієї ділянки автошляху, де ведуться роботи (бажано не один, а кілька), або (в ідеалі) відкривати альтернативні дороги.

Я люблю подорожувати, особливо на власному авто. За близько 20 років свого водійського стажу я поїздив Україною – Крим, Одеса, Київ...

Доводилося бувати за кордоном – у Болгарії, Румунії, Хорватії, Угорщині, Німеччині, Франції, Данії. Це далеко не повний перелік. Вражають своєю якістю дороги у Франції. Їздити ними – саме задоволення. Прекрасний стан мають не тільки платні шляхи, але й звичайні сільські дороги. Запам’яталось, як ремонтували одну таку дорогу. Попереду йшов якийсь чоловік із рацією. За ним рухалася вантажівка із піднятим кузовом, з якого рівномірно сипались білі камінчики. Потім їхав каток і трамбував ті камінці. Наступною була ще одна вантажівка, що висипала асфальт. За нею рухався черговий каток, який трамбував той асфальт. Останнім їхало авто зі знаком “Об’їзд”. Всі вказані машини рухалися зі швидкістю пішохода, відновлюючи покриття на одній смузі дороги. Я був просто вражений!

Дуже гарний автобан збудували у Хорватії. Взагалі Хорватія справила дуже хороше враження – всюди добувають камінь і всюди будують дороги. А ніби такі ж слов’яни, як і ми.

Щодо українських доріг, важко їх якось охарактеризувати. Коли повертаєшся з-за кордону, видається, що тут йде війна – он же й сліди вибухів на дорозі, наче її кляті вороги нещадно бомбардували. Вже ніби до Євро-2012 кілька доріг відремонтували, але на Стрийській місцями чомусь зліз верхній шар покриття.

Цікаво порівняти, як саме ремонтують дороги у нас і за кордоном. Насамперед – розмітка і знаки. За кордоном – яскраві жовті щити, тимчасові смуги, виділені жовтими стрічками, на автобанах – світлофори, що яскраво блимають, попереджаючи про небезпеку. Не помітити їх просто неможливо. У нас теж часто встановлюють знаки. Тобто звичайні знаки, на які людина, що постійно рухається тими самими вулицями, може не звернути увагу. Наведу приклад. На вулиці Чупринки біля факультету журналістики ЛНУ імені Івана Франка поставили знак “Рух прямо”. Невже не можна було в цьому місці розмістити великий жовтий щит, що попереджав би про ремонт на вулиці Горбачевського і вказував схему об’їзду? Для цього ж потрібні не мільйонні інвестиції, а лише бажання фірми-підрядника та контроль з боку міста.

Наостанок – якість робіт. Повинна бути якась відповідальність і гарантійний період, упродовж якого фірма-виконавець ліквідовувала б всі недоліки за власні кошти.