На жаль, ми не завжди розуміємо це в молодості. Фактично ж здорова сім’я та правильно виховані діти – це найбільше багатство! Тому дітей треба виховувати дуже розумно. Процес виховання є непростим, і лише ті, хто вміє і знає, як виховати дітей, можуть це робити правильно. Найчастіше ж ми припускаємося багатьох помилок. Спершу живемо для себе або вчимося жити по-дорослому, потім намагаємося наслідувати у вихованні наших батьків чи близьких… Взагалі це дуже філософське питання. Наші діти – це не тільки наше майбутнє, але й наш внесок у майбутнє суспільство. Може це голосно сказано, але так воно і є. Я вже маю трохи життєвого досвіду, тому можу так стверджувати. Має бути певна ідеологія виховання в родині. А якщо ми жили і живемо в суспільстві, де такої ідеології не було і немає, то як можна правильно виховати дітей? На мою думку, ми повинні бути якомога відвертішими і чеснішими зі своїми дітьми. Якщо в родині панує любов, то і діти виховуватимуться з любов’ю. Окрім цього, варто читати спеціальну літературу, щоб дізнатися, як інші виховують дітей, як їх виховували в різні періоди історії. Можна бути чудовим професіоналом, можна бути багатим, можна об’їздити весь світ, але без дітей це лише епізоди, а з ними – щасливе життя! А якщо є ще й онуки, це, мабуть, безмежне щастя!

Я глибоко переконаний: діти є найвищою цінністю в українській родині. Адже так традиційно склалося, що наші діти, навіть вже повнолітні, є центром уваги всієї родини. Тому, коли йдеться про інвестиції у дітей, українці завжди вкладали у своїх дітей лише найкраще. Думаю, ця традиція мала б і надалі спонукати нас до таких правильних вчинків. Інша справа, коли йдеться про інвестицію в одну дитину чи в п’ятнадцятьох дітей, як це було ще на початку минулого століття. Така інвестиція помножується, адже батьки, вкладаючи сили у своїх дітей, автоматично отримують можливість мати в наступному поколінні п’ятнадцять сімей, а не одну чи дві, як часто буває сьогодні. Я думаю, що коли йдеться про українське суспільство, українську націю, то основним завданням є пропагування такої цінності. Наголошу на тому, що інвестиція у дітей справді є найкращою!

Звісно, так! Якщо ми хочемо, щоб наші діти добре жили, потрібно створити таку Україну, у якій би їм було добре. Тому мусимо працювати для нашої країни. А коли добре дітям, то й нам так буде. Для кого ж тоді працювати, як не для дітей? Я б не казала так меркантильно – інвестиція. Мовляв, зараз я купую памперси, а потім і вони мені куплять. Це як духовне продовження роду, діла, простору та культури. Кому це передаси, як не дітям?!

Я б не називав дитину інвестицією. Народження нової людини змінює батьків, їхній світогляд, ставлення до життя, повністю переформатовує систему цінностей. Вони вже не можуть рухатися в просторі так, як до цього. А якщо ж проводити паралелі, то дитина – це найбільша цінність для батьків. В неї ти вкладаєшся, пробуєш формувати її характер і поведінку. Своїй 10-місячній донечці я вдячний за те, що вона з’явилася на світ. Сподіваюсь, у майбутньому Марта буде приносити такі “дивіденди”, як любов, ніжність і турбота про батьків та оточуючих.

Насамперед хочу подякувати своїм батькам за те, що 20 років тому повірили в мене і допомогли стати співачкою. Так, це саме батьки дають віру і фінанси для того, аби дитина зробила перші кроки, вперше досягла чогось. У моєму випадку так і сталося: за перші аранжування платили мої батьки. Але чи будуть чогось варті такі інвестиції, якщо вони суперечать бажанням самої дитини? Іноді батьки хочуть насамперед реалізувати у своїх дітях себе, допомогти дитині здійснити те, що не вдалось їм. Ось тут, мабуть, і лежить ключ до розуміння істини. Дитина, яка не хоче бути спортсменом чи лікарем, навіть за найбільших інвестицій, на жаль, не виправдає сподівань батьків і не зможе принести дивідендів – ані моральних, ані матеріальних. Тому для мене відповідь залишається однозначною: діти – це не ми самі, вони мають інше життя, іншу долю. Ми повинні підтримувати їх, бути їхньою опорою, але тільки тоді, коли вони цього захочуть самі.

Звичайно, діти – це найкращі інвестиції в житті будь-якої людини. Якщо дитина отримує від батьків життєво цінні речі чи інвестиції (не йдеться про матеріальні), вона їх не втратить ніколи. Цього не забере жодне торнадо чи катаклізми. У люблячих батьків між дітьми завжди панує взаємна любов. В якому б настрої чоловік чи жінка не були, прийшовши додому, вони розуміють: жодні проблеми не можуть бути важливішими, ніж дитина, і все відступає на задній план. Діти – наше все, і в них потрібно вкладати усе найкраще.

Кожному батькові та кожній матері таке запитання видасться дивним, адже воно не потребує відповіді. Моя відповідь: ТАК! Я дуже вдячний своїм батькам, які свого часу інвестували в мене та в мою освіту. Це дало мені змогу мислити глобальними категоріями. Зараз підростає моя донечка, і я готовий інвестувати в її виховання, освіту. Вірю в те, що все залежить від вчителя. Удома вчителями є батьки, а в школах –вчителі. Тож я як відповідальний батько готовий інвестувати в дитячу освіту, адже вона проходить поза моїм домашнім вчителюванням. Взагалі мрію про заснування гарної приватної школи у Львові, де навчали б мислити креативно, аналітично, робити висновки, а не вчити 150 віршів напам’ять... Вірю: якщо ставити мету і наполегливо йти до її реалізації, то вона буде досягнута!

Думаю, кожна нормальна людина усвідомлює: найкращою інвестицією є освіта і виховання своїх дітей! Але потрібно розуміти, що дуже важливим є передати власний досвід дітям. Батьки мають свою дитину не просто навчити гарно співати, малювати, грати на скрипці, а й допомогти їй стати відомою. З власного досвіду знаю, що це не так легко! Потрібно ділитися з дітьми секретом власного успіху, виховувати у них харизму, любов до життя і життєву мудрість. Освіта важлива, але часто буває так, що диплом не впливає на майбутнє людини, не визначає її життєвих пріоритетів. Тому, інвестуючи в своїх дітей, треба навчити їх не просто певному ремеслу, а й умінню бути затребуваними.