Ще задовго до виборів в Україні зателефонувала знайома, - взялася "розкручувати" якусь дрібну партійку з геть невідомою назвою, але з обов'язковою складовою "народна". Відтак у Києві походили так звані "контрсистемні націона­лісти", класні хлопці, але чомусь з фанерними щитами і росій­ським акцентом.

Спостерігаючи за ними, чомусь пригадав кумедний чорнопіарний ролик з львів'янином у головній ролі: "Пане Вікторе, ваша дружина - американка..."  А ще - марші псевдо-унсовців як тло для стенд-апів журналістів сусідньої країни.

Узагалі, - коли є "контрсистемні націоналісти", вочевидь, мають бути і "системні". Це які? Ті, що влаштовують режим, підігрують йому? Міркую, що жодна, навіть найрадикальніша з нинішніх парламентських партій, не ризикне назвати себе націоналістичною. Національною - скільки завгодно, а от націоналістичною - ні. Не "по-європейськи" це якось, не "цивілізовано".

То хто ж тоді "системні"? Конгрес українських націоналістів, на моє особисте переконання, навряд чи виправдовує свою назву, позаяк іноді його позиція або надто конформістська, або ж відверто маргінальна. ВО "Свобода" також, далебі, не тягне на "системне", оскільки донедавна не добирало слів у оцінках прем'єра, Президента й парламенту. Нині спостережливі можуть уловити різницю: "Свобода" у своїх звинуваченнях рідко згадує Ющенка. Злослови подейкують, що це пов'язано з цілком реальною перспективою для Тягнибока і його партії потрапити до Верховної Ради. Може, тоді й побачимо, як зі "свободівського" кокона вилетить системний метелик.

Та що цікаво, - і "контра", і "про" націоналісти активізуються акурат в часи протистояння головних гравців української політичної шахівниці. Саме вони додають ідеологічного перцю змагу прісних бізнесових мегапроектів - Партії регіонів, БЮТу та й почасти НУ. Перед "наці" стоять цілком конкретні завдання: залякати співвітчизників перспективою диктатури "ультрас", дати козирі у руки тим, хто позиціонує себе лібералами, консерваторами, взагалі - "батьками нації". Бо у влади є "свій націоналізм" - у кого Трипілля з козаками, у кого - здевальвована тисяча з Ощадбанку, в інших - нічний страх за власний бізнес перед загрозою закордонного. 

Спектакль триватиме, допоки останній виборець не вийде за двері дільниці. Відтак усі ці "націоналізми" - системні, несистемні, чорні, зелені та сіро-буро-малинові, - складуть до скринь, щедро присипавши нафталіном, аби вони там почекали наступної нагоди вийти на Хрещатик з фанерними щитами. Гра без свічок, бо не варта свічок.