Злочинцями не народжуються...

Що спонукає сучасних підлітків скоювати жорстокі злочини і як цьому запобігти?

Світлана Добровольська, речник управління міліції Львівщини:

Ігор Васюник, народний депутат України:

- Передусім усе залежить від родини, виховання та оточення, в якому перебуває дитина. Якщо вона постійно стикається із жорстокістю, злістю, то такою й виросте. Якщо ж син чи донька зростають у любові, відчувають теплоту і увагу батьків, то аж ніяк не можуть бути жорстокими. Саме батьки мають подбати про те, аби їхні діти не стали такими. На мою думку, лише на власних добрих прикладах, не тільки на словах, мама і тато повинні виховувати дітей. Вкрай негативно на них впливають комп'ютерні ігри, де герої убивають один одного, жорстокі фільми. Головне, аби діти змалечку розуміли, що можна, а що не можна робити, і якою буде відповідальність за той чи той поганий вчинок! Для цього батьки зобов'язані якнайчастіше спілкуватися з сином чи донькою, пояснювати, що погано, а що добре. Це що стосується сім'ї. А у школах конче необхідно проводити постійну профілактично-навчальну роботу з учнями.

- Відсутність основних виховних орієнтирів у системі шкільної освіти, на мою думку, і є основною причиною складної поведінки підлітків. Орієнтири радянської системи були замінені так званими "героями масової культури", створеної здебільшого кіноіндустрією.На жаль, за двадцять років незалежності не вдалось прищепити суспільству систему образів і понять, які можуть стати прикладом для молодого покоління. Їх місце свого часу зайняли "братки", "бригади"... Знищено інститут батьківства. Безробітний батько не здатен вирішувати складні проблеми, накинені нинішнім суспільством, не може бути добрим прикладом для дітей. Знижується і рівень моралі українського суспільства, що великою мірою впливає на спостережливу молодь. Це, своєю чергою, відбивається на християнському вихованні, яке закликає до лагідності та покірності. Вагомою причиною є й соціальне сирітство. Позбавлені батьківської любові та опіки діти, а пізніше - підлітки, виростають справді жорстокими. І запобігти цьому може лише сильна та багата держава, повернення до батьківських традицій та християнської моралі. Тоді матимемо всі шанси виховувати гідні покоління!

Ігор Герич, професор хірургії Львівського національного медичного університету ім. Данила Галицького:

Парасковія Дворянин, шеф-редактор ТРК "Люкс":

- На мою думку, причин, які формують ґрунт сучасного тренду до підліткової жорстокості, є кілька. По-перше, притаманна постмодернізму втрата традиційних ціннісних орієнтирів у більшості європейських країн, у тому числі й в Україні. По-друге, зміна традиційних форм і формалізація способів родинного виховання. По-третє, доступність і своєрідна "non stop"-пропаганда моделей поведінки, пов'язаних з насильницькою поведінкою, у віртуальному просторі (медіа, ТБ, інтернет), яка призводить до зниження особистісного і суспільного порогів толерантності до насильства, створює ілюзії допустимості використання будь-яких засобів для досягнення власних життєвих цілей і супроводжується доволі млявими суспільними реакціями на жорстокість. Очевидно, основними форпостами боротьби з цією негативною тенденцією мають бути родина і суспільство. Рецепт успіху боротьби з підлітковою жорстокістю, на мою думку, доволі простий: не будьмо байдужими, не закриваймо очі на неправильні вчинки, адекватно реагуймо на неадекватні вчинки - і все буде добре!

- Батьки зобов'язані дбати про своїх дітей, бачити, як вони ростуть, чути їх, розуміти, сварити і любити. Коли мама і тато цього не роблять - дитина шукає себе поза домом. Родина має показати дитині модель сім'ї, навчити адаптуватись у суспільстві, прищепити цінності, попередити про небезпеки та відповідальність. І робити це потрібно не щоденним читанням моралі, а власним прикладом. Із підлітком треба говорити багато і багато його слухати, не відмежовуватись від його страхів та агресії, стати "контейнером", в який би син чи донька могли скинути те, що їх обтяжує. Тоді жорстокості буде менше, а щасливих дітей більше!

Андрій Надопта, заслужений тренер України, працює в Cпеціалізованій дитячо-юнацькій школі олімпійського резерву №2:

Вероніка Савченко, власний кореспондент газети "КоммерсантЪ-Украина":

- Багато нинішніх підлітків не бачать майбутнього. Колись було значно більше секцій, більше виділяли грошей на спорт. Нині багато приміщень закривають, щоб відкрити там якесь кафе чи бар. У Львові є кілька спортивних комплексів, але не для усіх дітей вони доступні. Тому вони збираються на вулицях, бозна-чим займаються. По телевізору показують багато серіалів, фільмів про бандитське життя. Комп'ютерні ігри пропагують жорстокість. А згодом все це переноситься в реальне життя...Колись була мода на спортивні секції, проводили багато змагань, естафет, рекламували їх на телебаченні. Тепер цього немає. Деякі батьки розуміють важливість спорту і приводять дітей у секції, але таких одиниці. Пам'ятаю часи, коли у наймолодших групах було 40-50 дітей, сьогодні ж утричі менше. Тоді у школярів було більше часу, після уроків можна було відвідати і спортивні секції, і відпочити. Сьогодні ж у них часу обмаль, і якщо вони ходять на тренування, то часу на відпочинок їм не вистачає.

- Я переконана, що в більшості випадків злочинцями не народжуються - ними стають. А ще я сповідую принцип: не зароблені чесно гроші розбещують душу. Що стосується підліткової злочинності, то тут величезну роль відіграють дорослі. Батько і мати відповідальні перед Богом та законом за своїх дітей. Адже основне завдання у вихованні - адаптувати їх до соціуму, закласти загальнолюдські цінності. Треба насамперед бути ЛЮДИНОЮ, вміти прощати, чесно працювати, не красти... Підліток-злочинець, демонструючи тваринну жорстокість, як правило, в ранньому віці потерпав від агресії близької людини. Спотворений юнацький максималізм - усе й одразу чужим коштом - отруює свідомість молодих людей. Звідусіль тільки й чуємо: "Виживає сильніший". Будь-який злочин - це крик душі, в якій відсутні любов і справедливість.

Наталія Міхнова, керівник громадської організації "Самопоміч":

Юстин Бойко, єромонах:

- Коли ми не бачимо горизонтів, не бачимо свого майбутнього і не плануємо життя, нам залишається інший шлях - спиртне, наркотики, злочинність. Саме такий шлях обирає тепер багато молодих людей. Чому так стається? На жаль, ні в школі, ні навіть в університетах не вчать психології стосунків, постановки цілей, керування своїм часом. Саме цих знань не вистачає молодим людям, щоби взяти відповідальність за своє життя. Тому я думаю, що їм потрібно пропонувати альтернативу: заняття спортом, тренінги з психології, розвиткові програми. Така системна робота з молоддю через кілька років зможе змінити ситуацію.

- Коренем жорстокості молодої людини, на мою думку, є відсутність життєвої цілі. Це спричиняє виникнення великої порожнечі, яка починає вирувати. Кожен заповнює її по-різному: хтось захоплюється наркотиками чи спиртним, хтось поринає в розпусту, а хтось стає на дорогу ненависті і жорстокості. Побачити у житті ціль - справа непроста. Найголовніше, що для цього потрібно, - виховання, і то не будь-яке, а таке, що базується на духовних цінностях. З цього виникає потреба в молитві, сповіді, постійному спогляданні свого сумління тощо. Це виховання розпочинається у родині і продовжується в суспільстві. По суті, кожна людина є певним віддзеркаленням стану суспільства. На мою думку, нинішнє українське суспільство надто матеріалістичне, тому сенсом життя стало здобути якнайбільше за будь-яку ціну. Але такий підхід до життя ніколи не вирішить проблеми! Суспільство, прив'язане тільки до матеріального, або приречене на самознищення, або ж перетвориться на суспільство рабів, якими можна буде дуже легко керувати. Цим колись скористалися комуністи, щоби прийти до влади. За цей гачок смикають і сьогоднішні правителі. Віра в Бога - ось те, що може надати сенсу і цілі людському життю!

Звенислава Кечур, лікар-психотерапевт, аналітик:

Оксана Муха, дизайнер:

- Усі підлітки агресивні - хтось більше, хтось менше. Такою є їхня природа. Проявляючи агресію, вони намагаються заявити про себе, причому що менше їх помічають, розуміють і чують, то голосніше їм доводиться це робити. На жаль, дуже часто таке відбувається в антисоціальний спосіб. Вони готові платити будь-яку ціну лише заради того, аби привернути до себе увагу, знайти своє місце у світі, самоствердитися. Це відбувається інстинктивно.Як цьому запобігти, відповісти нелегко. Наприклад, важкі підлітки з антисоціальними тенденціями вимагають до себе відповідного ставлення - встановлення жорстких рамок.Для кожної сім'ї, в якій ростуть підлітки, цей період дуже складний. Батькам потрібно більше уваги приділяти своїм дітям, бути гнучкішими, відкритішими, старатися знайти з ними спільну мову. За необхідності - звертатися до психологів і психотерапевтів. На жаль, у наших людей до цих фахівців упереджене ставлення, тому й приходять до них нечасто. Йдуть, як правило, до соматичних лікарів, які й виявляють проблему, наприклад, анорексію чи інші психосоматичні недуги. І лише тоді батьки, розуміючи, що мають проблему, приводять дитину на консультацію до психолога.

- Дітям бракує правильних орієнтирів, достойних ідеалів, спорту, культури, мистецтва... На все це можуть і мають впливати батьки. Дорослі ж, на жаль, у наш час змушені важко працювати над матеріальними питаннями, і все духовне занедбується. Коли з екрана пропагують насильство, дітей треба оберігати особливою увагою і, що найголовніше, любов'ю.

Ліля Ваврін, співачка:

- Першоджерелом всього доброго чи поганого є сім'я. Я переконана: виховання і приклад батьків - це основа подальших дій, вчинків і способу життя дітей. Вони просто не зможуть жити по-іншому.Звичайно, ми не можемо відкидати впливу оточення, але саме в цьому й полягає значна частина ролі батьків. Саме вони повинні контролювати, запобігати, допомагати. І, без сумніву, слухати своїх дітей, чути їхні проблеми. Тому злочини дітей - це провина батьків!

коментарі відсутні

Для того щоб залишити коментар необхідно увійти