Вручення Нобелівських премій є сьогодні чи не єдиною подією, яка привертає до науки увагу неспеціалістів. Так було й упродовж останніх двох тижнів, коли світова преса обмірковувала нагороди, які роздав Нобелівський комітет. У таких випадках традиційними є обурення стосовно того, що премія з економіки несправжня, оскільки в заповіті Альфреда Нобеля про неї не йшлося, а відбір лауреатів премії миру заплямований політичною доцільністю. Цього року останню дали Європейському Союзу, що викликало чимало критики. Невдоволені були й минулого року, коли премію миру отримали три активістки “арабської весни”, і позаминулого, коли нею нагородили китайця Лі Сяобо.

Але часом зустрічається й іншого штибу критика. Якщо раніше ми з трепетанням очікували результатів програм із пошуку позаземного інтелекту SETI та CETI, то сьогодні байдуже споглядаємо фотографії, які надсилає марсохід “Curiosity”. Наука зараз тримається на ідеях минулого, принципово нових винаходів давно не було, відтак її поступ зупинився.

Чи справді це так, чи, можливо, сьогодні значно важче зрозуміти наукові відкриття, оцінити їх вагомість? Цікаво стає лише тоді, коли знаєш бодай ази, а сучасні вчені, які розмірковують над природою квантів, ловлять бозон Хіггса, придивляються до чорних дір, конструюють людський геном, залишаються незрозумілими не лише для неспеціалістів, а й часто для інших науковців. Ще з XX століття тривають розробки Теорії всього, покликаної узгодити наші сучасні знання між собою, а виявляється, що світло – і хвиля, і нехвиля водночас. А, можливо, й справді великих відкриттів уже не буде, а всі теорії принципово непоєднувані й водночас є істинними?

Сьогодні “Пошта” запитує своїх співрозмовників, чи погоджуються вони, що прогрес науки зупинився?