Чия земелька?!

На вашу думку, що означатиме для України дозвіл Верховної Ради продавати іноземцям землю несільськогосподарського призначення?

Перед українцями постала загроза жити на рідній, проте вже не “своїй” землі. Адже парламент вирішив розпочати “ярмарок небаченої щедрості”, дозволивши іноземцям та особам без громадянства скуповувати землі несільськогосподарського призначення в Україні. Та на відміну від громадян інших держав, українці навряд чи позитивно сприймуть це нововведення. Цього тижня після прийняття 234 нардепами в цілому Закону “Про внесення змін до Земельного кодексу України щодо набуття права власності на землю”  виникла небезпека втрати останнього “нероздерибаненого” національного ресурсу.
Парламентарі апелюють до того, що дозволили продаж  лише несільськогосподарських земель.  Тепер іноземці зможуть купувати землю державної і комунальної власності “у межах населених пунктів у разі придбання об’єктів нерухомого майна та для спорудження об’єктів, пов’язаних із здійсненням господарської діяльності відповідно до законодавства України”. Крім того, вони зможуть купувати землю “за межами населених пунктів у разі придбання об’єктів нерухомого майна”.
У документі також передбачено, що іноземні держави, міжнародні урядові та неурядові організації, зацікавлені у придбанні земельних ділянок у власність із земель державної або комунальної власності, повинні подавати клопотання щодо цього до уряду.  
І ось тут виникає дуже цікавий момент: на початку вересня ВРУ спочатку скасовувала, а потім нашвидкуруч знову прийняла Закон “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності”. А відповідно до цього документу  органи місцевого самоврядування, які не встигли розмежувати землю, а таких більшість, втратили усі земельні ділянки, що розташовані за межами населених пунктів. Ними розпоряджатимуться чиновники у Києві, зокрема Земельний банк. Тепер вже знаємо, що цю землю,  яку забрали в міських, сільських і селищних рад дозволили продавати усім. Тож тепер іноземний капітал отримав фактично безмежні простори для поширення в Україні. Неважко передбачити, що буде з українським бізнесом.
До слова, цього ж тижня депутати відмовилися продовжити мораторій на продаж земель сільгосппризначення до 2014-го. Відтак із першого січня 2013-ого в Україні можна буде продавати або ж купувати землі сільськогосподарського призначення. І хоч в Кабміні спростовують такі плани, адже поки що немає закону про ринок землі (документ прийнятий парламентом лише  у першому читанні), не можна не помітити чітких кроків влади до створення ринку землі в Україні. 
Сьогодні “Пошта” запитує  у співрозмовників,  що, на їхню думку, означатиме для України дозвіл Верховної Ради продавати іноземцям землю несільськогосподарського призначення?

Михайло Костюк, голова Львівської облдержадміністрації:

Орест Печенко, депутат Львівської міської ради:

- У цьому складному питанні є два моменти. Відчувається, що іноземний інвестор мав певний дискомфорт тому, що не міг офіційно придбати землю в Україні й вести на ній бізнес. Тому для цього, на жаль, використовував масу незрозумілих оборудок. У підприємства заходили нібито українські громадяни. Фактично - це була дорога до того, щоб український функціонер міг домагатися бути учасником чужого бізнесу. Люди, які є законослухняними бізнесменами й хочуть вести в Україні чесний бізнес, отримають можливість купити землю й збудувати на ній завод. У цьому вбачаю позитив. Проте є, напевно, й моральна сторона цього питання. Адже не секрет, що є нерівна конкуренція між українським й західним бізнесом. У закордонних бізнесменів великі гроші та потужна корпоративна підтримка, бо світові корпорації вже сформовані. І уявіть собі, вони стануть на стежку конкуренції з українським, ще бідним і не добре укріпленим, бізнесом. Справді, вони можуть скласти для окремих наших корпорацій серйозну конкуренцію. Хоча, можливо, і це стане добрим уроком українським бізнесменам. Адже конкуренція підштовхне наш бізнес до використання сучасних технологій і укріплення своїх бізнесових позицій.  - Нині цього допускати не можна. Багато європейських країн мають низку обмежень щодо продажу землі. Відомо, що деякі країни перед тим, як вступити в Євросоюз, вводили мoраторій на продаж землі, щоб зрівняти рівень життя своїх громадян з європейським. Адже земля - це найбільша цінність кожної країни і її громадян!Якщо порівняти середній рівень життя українця й поляка, то він дуже відрізняється. Українців просто ставлять у нерівні умови. Тобто, до нас може приїхати людина з-за кордону, маючи великі гроші виграє аукціон і купить нашу землю, а ми цього дозволити не повинні.   

Олександр Іващенко, академік НАН України, доктор сільськогосподарських наук: 

Андріян Гутник, депутат Львівської міської ради: 

- Те, що Верховна Рада дозволила продаж земель несільськогосподарського призначення іноземцям означає для України втрату своїх площ для використання. Враховуючи наше законодавство, це означає, що ми залишимось без землі.Наголошу на тому, що, по-перше, право на землю повинен мати лише громадянин України. Інші можуть користуватись лише правом оренди, не більше. А, по-друге, повинні бути обмеженими самі площі використання земель: в межах до одної тисячі гектарів. Саме такі положення повинні прийняти 450 обраних законотворців. Думаю, що це буде правильно. - Це черговий цинічний крок нинішньої влади. В час, коли українське село переживає нелегкі часи, парламентарі посягають на останнє, що є в селян - землю. Хочуть черговий раз обікрасти українців за місяць до виборів. Але дуже сподіваюся, що після виборів політична ситуація в Україні зміниться і цей закон відмінять. Потрібно зробити все, щоб олігархи не могли за копійки скуповувати українську землю і потім продавати її іноземцям. 

Юрій Залізняк, доцент кафедри нових медій ЛНУ ім. І. Франка, журналіст:

Юрій Макаров, ведучий на телеканалі ТВі:

- Цілеспрямовані голосування депутатів, готових до рефлекторного натискання кнопок за помахом однієї руки, як і риторика профільних чиновників у цьому контексті, вказує на наявність гострої необхідності зробити 2012-2013 роки переломними на ринку земель України. Прописування в законодавстві механізмів продажу землі, створення земельного банку, використання землі у статутному фонді товариств і завуальоване під потребу закордонних інвестицій бажання через власні ж підставні компанії "з островів"  дозволяє припустити, що більше в країні нема чого ділити, не зачепивши інтересів "однопартійців" , а також бракує експортного потенціалу і залишається лише торг справжньою нерухомістю. До речі, родючі ґрунти України, зважаючи на глобальні тенденції розвитку світу, вже віддавна зацікавили і Близький Схід, і Північну Африку, і Китай. Що з того вийде, і чи зможуть справді закордонні інвестори вкладати юані/нафтодолари у сільське господарство України задля своїх потреб, будувати тут школи з вивчення китайської мови і таке інше - побачимо згодом. Бо їх можуть і випередити місцеві шанувальники футбольних клубів, гольфу, яхт та полювання. Принаймні мої студенти вже кілька тижнів тому отримали завдання створити інфографічний матеріал на тему "Кому належатиме українська сільськогосподарська земля 2015 року" . - Як на мене, напрошується цілком очевидний висновок: землю купуватимуть лише ті, в кого є гроші і хто, водночас, не боїться ускладнень із місцевими звичаями. Тобто кіпріоти та віргінці (британські).

Людмила Шангіна, директор соціальних програм Центру Разумкова:

 
- Йдеться про землі під підприємствами різного роду, право власності на які дійсно можуть набувати іноземні юридичні та фізичні особи. Нічого особливого у рішенні Верховної Ради я не бачу - це звичайнісінька світова практика. Ви купуєте підприємство і логічно, що ви купуєте його разом із земельною ділянкою, на якій воно побудоване. У міжнародному праві і правових системах більшості розвинутих країн нерухомість (у нас це називається єдиний майновий комплекс) йде разом, тобто певна будівля і земельна ділянка, на якій та розташована. У нас була дуже дивна і смішна ситуація, коли можна було купити будівлю, але не купити земельну ділянку. І навіть до сьогоднішнього дня їх реєстрацією займаються різні структури. Навіть житло ви мусите реєструвати двічі: реєстрацією земельної ділянки займається одне відомство, а будівлі - інше. У світі такого практично немає. Відтак, на мою думку, депутати прийняли логічне рішення, якщо воно не стосуватиметься земель сільськогосподарського призначення, тобто угідь.  
 
коментарі відсутні
Для того щоб залишити коментар необхідно
0.4162 / 1.67MB / SQL:{query_count}