Михайло Костюк, голова Львівської облдержадміністрації: |
Орест Печенко, депутат Львівської міської ради: |
- У цьому складному питанні є два моменти. Відчувається, що іноземний інвестор мав певний дискомфорт тому, що не міг офіційно придбати землю в Україні й вести на ній бізнес. Тому для цього, на жаль, використовував масу незрозумілих оборудок. У підприємства заходили нібито українські громадяни. Фактично - це була дорога до того, щоб український функціонер міг домагатися бути учасником чужого бізнесу. Люди, які є законослухняними бізнесменами й хочуть вести в Україні чесний бізнес, отримають можливість купити землю й збудувати на ній завод. У цьому вбачаю позитив. Проте є, напевно, й моральна сторона цього питання. Адже не секрет, що є нерівна конкуренція між українським й західним бізнесом. У закордонних бізнесменів великі гроші та потужна корпоративна підтримка, бо світові корпорації вже сформовані. І уявіть собі, вони стануть на стежку конкуренції з українським, ще бідним і не добре укріпленим, бізнесом. Справді, вони можуть скласти для окремих наших корпорацій серйозну конкуренцію. Хоча, можливо, і це стане добрим уроком українським бізнесменам. Адже конкуренція підштовхне наш бізнес до використання сучасних технологій і укріплення своїх бізнесових позицій. | - Нині цього допускати не можна. Багато європейських країн мають низку обмежень щодо продажу землі. Відомо, що деякі країни перед тим, як вступити в Євросоюз, вводили мoраторій на продаж землі, щоб зрівняти рівень життя своїх громадян з європейським. Адже земля - це найбільша цінність кожної країни і її громадян!Якщо порівняти середній рівень життя українця й поляка, то він дуже відрізняється. Українців просто ставлять у нерівні умови. Тобто, до нас може приїхати людина з-за кордону, маючи великі гроші виграє аукціон і купить нашу землю, а ми цього дозволити не повинні. |
Олександр Іващенко, академік НАН України, доктор сільськогосподарських наук: |
Андріян Гутник, депутат Львівської міської ради: |
- Те, що Верховна Рада дозволила продаж земель несільськогосподарського призначення іноземцям означає для України втрату своїх площ для використання. Враховуючи наше законодавство, це означає, що ми залишимось без землі.Наголошу на тому, що, по-перше, право на землю повинен мати лише громадянин України. Інші можуть користуватись лише правом оренди, не більше. А, по-друге, повинні бути обмеженими самі площі використання земель: в межах до одної тисячі гектарів. Саме такі положення повинні прийняти 450 обраних законотворців. Думаю, що це буде правильно. | - Це черговий цинічний крок нинішньої влади. В час, коли українське село переживає нелегкі часи, парламентарі посягають на останнє, що є в селян - землю. Хочуть черговий раз обікрасти українців за місяць до виборів. Але дуже сподіваюся, що після виборів політична ситуація в Україні зміниться і цей закон відмінять. Потрібно зробити все, щоб олігархи не могли за копійки скуповувати українську землю і потім продавати її іноземцям.
|
Юрій Залізняк, доцент кафедри нових медій ЛНУ ім. І. Франка, журналіст: |
Юрій Макаров, ведучий на телеканалі ТВі: |
- Цілеспрямовані голосування депутатів, готових до рефлекторного натискання кнопок за помахом однієї руки, як і риторика профільних чиновників у цьому контексті, вказує на наявність гострої необхідності зробити 2012-2013 роки переломними на ринку земель України. Прописування в законодавстві механізмів продажу землі, створення земельного банку, використання землі у статутному фонді товариств і завуальоване під потребу закордонних інвестицій бажання через власні ж підставні компанії "з островів" дозволяє припустити, що більше в країні нема чого ділити, не зачепивши інтересів "однопартійців" , а також бракує експортного потенціалу і залишається лише торг справжньою нерухомістю. До речі, родючі ґрунти України, зважаючи на глобальні тенденції розвитку світу, вже віддавна зацікавили і Близький Схід, і Північну Африку, і Китай. Що з того вийде, і чи зможуть справді закордонні інвестори вкладати юані/нафтодолари у сільське господарство України задля своїх потреб, будувати тут школи з вивчення китайської мови і таке інше - побачимо згодом. Бо їх можуть і випередити місцеві шанувальники футбольних клубів, гольфу, яхт та полювання. Принаймні мої студенти вже кілька тижнів тому отримали завдання створити інфографічний матеріал на тему "Кому належатиме українська сільськогосподарська земля 2015 року" . | - Як на мене, напрошується цілком очевидний висновок: землю купуватимуть лише ті, в кого є гроші і хто, водночас, не боїться ускладнень із місцевими звичаями. Тобто кіпріоти та віргінці (британські).
|
Людмила Шангіна, директор соціальних програм Центру Разумкова: |
|
- Йдеться про землі під підприємствами різного роду, право власності на які дійсно можуть набувати іноземні юридичні та фізичні особи. Нічого особливого у рішенні Верховної Ради я не бачу - це звичайнісінька світова практика. Ви купуєте підприємство і логічно, що ви купуєте його разом із земельною ділянкою, на якій воно побудоване. У міжнародному праві і правових системах більшості розвинутих країн нерухомість (у нас це називається єдиний майновий комплекс) йде разом, тобто певна будівля і земельна ділянка, на якій та розташована. У нас була дуже дивна і смішна ситуація, коли можна було купити будівлю, але не купити земельну ділянку. І навіть до сьогоднішнього дня їх реєстрацією займаються різні структури. Навіть житло ви мусите реєструвати двічі: реєстрацією земельної ділянки займається одне відомство, а будівлі - інше. У світі такого практично немає. Відтак, на мою думку, депутати прийняли логічне рішення, якщо воно не стосуватиметься земель сільськогосподарського призначення, тобто угідь. |