Які книжки вам піднімають настрій?
Книга – одне з найбільших див, створених людиною. Завдяки книжці, зручно вмостившись на дивані чи кавуючи у затишній цукерні, можна мандрувати далекими світами – реальними та вигаданими, стати учасником пригод чи свідками давніх історичних подій, відкрити для себе увесь світ!
Ба більше, окрім розваг книжки дарують нам життєво необхідні знання – вони можуть стати помічниками, порадниками або й друзями. Дуже часто більшість людей розумних, якщо не кожен, звертаються до них за допомогою: одні – аби краще пізнати навколишній світ, інші – щоб зрозуміти самих себе.
Часами потрібна книга, що вчасно потрапила до рук читача, підказує йому вихід із складної ситуації чи підштовхує до прийняття важливих життєвих рішень. Недармa ж у світі існує навіть такий метод лікування – бібліотерапія. І хоча як окремий вид терапії він з’явився на початку XX ст., проте як явище він існував ще в далекому середньовіччі. З тих часів залишися згадки, де йдеться про цілющу силу або руйнівну енергію книг, які несуть стрес і можуть навіть нервово виснажувати людину.
Нині лікувальні можливості писемної творчості використовують усе частіше. Так британський проект “The School of Life” (“Школа життя”) пропонує всім охочим послуги книготерапевтів. У його штаб-квартирі в центрі Лондона є спеціальна “культурна аптека” – її працівники-консультанти складають для клієнтів індивідуальний план читання залежно від їх потреб. До прикладу, заможній людині, яка думає, що переживає кризу середнього віку спеціалісти рекомендують “Великого Гетсбі” Френсіса Скотта Фіцджеральда, “Хроніки механічного птаха” Харукі Муракамі, “Хендерсон, король дощу” Сола Беллоу і “Дзвін” Айріс Мердок. А пані, яка хоче подарувати книги подрузі, що виходить заміж, категорично не радять “Мадам Боварі”, “Анну Кареніну” або будь-який з романів Томаса Харді, зате рекомендують “Дружину мандрівника в часі” Одрі Ніффенеггер або “Джазових духів” Тома Роббінса.
На жаль, в Україні ще не маємо таких “культурних аптек”, проте часами стараємося бути психотерапевтами самим собі.
Нині “Пошта” запитує у читачів, які книжки піднімають їм настрій?
|
Влодко Лучишин, ведучий ранкового шоу "Все й Одразу" на радіо "Львівська хвиля": |
Мирослава Ґонґадзе, телеведуча, журналіст, юрист: |
| - Буває по-різному. Іноді не можеш дочекатися, коли потрапиш додому, щоб дочитати якусь дуже мудру книжку. Це той варіант, коли сумуєш, що до кінця залишається мало сторінок... А інколи хочеться розслабитися, і запоєм читаєш якесь потішне фентезі. Чи не зовсім потішне, як-от у Дяченків. |
- Мене надихають твори Пауло Коельо. Передусім через його філософські роздуми про життя, буття і наше співіснування з всесвітом. Якщо ж говоримо про літературу в загальному, а не лише про художні твори, мені подобається психологічна тематика. Чому? Бо коли у мене виникають проблеми, я шукаю їх розуміння і шляхи вирішення у психології людей. |
|
Оксана Муха, дизайнер: |
Іванна Коберник, журналіст: |
| - Найбільше люблю читати Біблію. Адже коли сам Господь говорить, то настрій сам собою стає радісним. Романи я не люблю читати. Насправді власне життя цікавіше за якісь вигадані історії... Загалом я читаю літературу двох напрямків - духовну і свою професійну. Зокрема, це аналізи світу моди, фешену, біографії відомих дизайнерів, художників, кінозірок. Мені більш цікаво аналізувати ці моменти реальної історії, ніж якоїсь вигаданої. | - Читання для мене не просто розвага, я переважно обираю драматичні твори, зі складною історією і розвитком сюжету. Але коли мені важко, згадую Пауло Коельо, якого так не люблять інтелектуали та його "Алхіміка" і "Вероніка бажає померти" - це, як на мене, найкращі домашні тренінги "Як вийти з особистої кризи". |
|
Марко Галаневич, актор театру "Дах", музикант етно-хаос гурту "ДахаБраха": |
Zоряна, поп-рок-співачка: |
| - Із тих книг, що не "нагружають" мене пригадується книга норвежця Ерленда Лу "Наївно. Супер". Читав її у російському перекладі, але чув, що і нашою вже з'явився.Також пригадалась книга ще одного норвежця Тургріма Еггена "Декоратор". Раджу прочитати всім, хто цікавиться мистецтвом і готовий улитися в художній дискурс. Книга інформативна, проте не нав'язлива і не повчальна. | - Детективи... Люблю читати і висовувати свої версії, хто кого обікрав чи прикінчив.. Жартую! А якщо серйозно, то останнім часом не могла відірватися від книжок Люко Дашвар - у них є щось особливе! Читаєш на одному диханні. Особливо вразило "Село не люди", а зараз хочу прочитати про життя Стіва Джобса. Настрій піднімають книжки, в яких є що, почерпнути для свого розвитку, які надихають на створення своїх неповторних сюжетів життя. Я навіть думала, що якось напишу і свою книжку, яка точно буде надихати людей на позитив, буде спрямована на те, що в цьому світі треба бачити красиві моменти і на них зупиняти свій погляд. |
|
Олександр Бригинець, поет, прозаїк, журналіст: |
Лілія Шутяк, журналіст, літературний критик: |
| - Для мене такою книгою перш за все є Біблія. Не лише тому, що це духовний еталон, а й тому, що це інструкція. Приміром, коли кажуть, що вся влада від Бога, перечитую усе, що Бог казав Мойсею про дії фараона. Коли нищать українську мову, а хочуть ввести "єдіную і общєпонятную", читаю про одномовність будівничих Вавилонської вежі...Ще звертаюся до своїх юнацьких поетичних книжок. Особливо до збірок "Ауспіції 2 та "Білі слова". Бачу у них нахабного хлопця, що впевнений у собі, своїх силах та своїй справі. Саме цього мені зараз часами трошки не вистачає у житті...Останнім часом у метро і маршрутках по дорозі на роботу перечитую "Московіаду" Андруховича. Без ніяких причин... Просто прийшла черга перечитати - вона теж по-своєму оптимістична. | - Кожного вечора перед сном взяла собі за правило читати якусь книжку. Це і від поганих думок відволікає, і позитивно впливає на сновидіння. Особливо влітку, коли ночі довгі й спати зовсім не хочеться! Учора не могла відірватися від роману "Викрадач тіней" популярного французького письменника Марка Леві.Книжка дуже добра, щира і пробуджує в читачеві найкращі почуття! А головне - допомагає хоча б на певний час повернутися у дитинство і пригадати перше кохання. "Викрадач тіней" написаний просто, легко і зі смаком. Книжка невеликого розміру - якраз вистачить на один літній вечір. |
|
Ірина Магдиш, культуролог: |
|
| - На мою думку, книжки не піднімають настрій, скоріше вони його стишують, врівноважують, надають сенсу. І це кожного разу може бути інший твір або видання. У моєму випадку це і "Історія Європи" Нормана Дейвіса, яку можна читати роками, і вірші Бродського, і Тарас Прохасько або й словник львівської ґвари. |
коментарі відсутні
Для того щоб залишити коментар необхідно увійти
