“Актори, як циркові коні: коли виходять на арену, б’ють копитами до останнього подиху. Таким був і Богдан Ступка – не шкодуючи себе, брався за ролі, великі і малі, в театрі і в кіно. Тому й устиг зробити так багато”, – сказав про свого давнього колегу і товариша народний артист України Федір Стригун.
У неділю Україна втратила свого Актора. В останні роки йому багато чого закидали: і те що знімався у Росії, і те, що гроші на лікування виділила держава...
Але сьогодні, коли Україна прощається зі своїм, без сумніву, великим Сином, великим Українцем, ми як ніколи відчуваємо, кого втратили.
Кожен має свої улюблені ролі, як у театрі, так і в кіно. Хтось кілька разів ходив до театру, аби побачити у його виконанні Тев’є-молочара, короля Ліра, Миколу Задорожного з “Украденого щастя”. А хтось чекав певної хвилини у фільмі, аби почути його голос, ще раз побачити його посмішку, відчути колоритність його таланту
Він умів віддавати. Віддавати всього себе театрові, кіно, глядачеві… Умів горіти і світити іншим…
Одним з останніх бажань Богдана Сильвестровича було піти з життя в той самий день, що і його мати – Марія Григорівна, з якою актор народився в один день – 27 серпня. Вона померла 23 липня 2007 року на 94 році життя. Не вистачило одного дня, щоб його бажання збулося.
Богдан Ступка дуже любив Україну, переживав за її долю. Не раз повторював: ніколи не поїду жити в іншу країну, як би важко тут не було. “Я український актор, який знімається в польських, австрійських, італійських, російських фільмах”, – казав він.
Якось поділився своїми думками: “Шекспір сказав: “Світ – театр, і ми всі у ньому актори”. А Сковорода доповнив: “І кожен грає ту роль, на яку його поставили”. Думаю, це правильно”.
Таким Богдан Сильвестрович і залишиться у нашій пам’яті – геніальним актором, філософом у житті.
Сьогодні “Пошта” запитує, за що Україна пам’ятатиме Богдана Ступку?
|
Ірина Геращенко, народний депутат України: |
Василь Куйбіда, депутат Львівської облради: |
| - Кілька разів ходила на " Тев'є-Тевель" із Богданом Ступкою у головній ролі. Колись бачила " Тев'є" у Ленкомі з геніальним Леоновим, але Богдан Сильвестрович мені здавався більш органічним, ніби зійшов зі сторінок твору Шолом-Алейхема. Він був геніальним у театрі, яскравим (часто в неоднозначних ролях) у кіно. Його драма і наша українська трагедія в тому, що у нас зникло кіно. Ми не знімали наших великих акторів, і вони знімалися там, де їм давали ролі, можливість реалізації та шанс творити. А в театр Франка я, як і багато киян, часто ходила саме на Ступку. Він був прекрасним у найрізноманітніших образах і ролях. Дякую Вам, Богдане Сильвестровичу, що дали можливість мені і тисячам інших зрозуміти, побачити, що таке справжній Театр і справжній Актор. Без Вас мій улюблений театр ім. Франка буде іншим... Вічна пам'ять... | - Богдан Ступка - видатний актор, не лише український - усіх народів. Я щасливий, що мав можливість спілкуватися з цією людиною протягом багатьох років. Байдуже, які ролі він грав, - чи молочника Тев'є, чи Тараса Бульби, чи ще когось - однаково в цих образах було щось українське, від Ступки.Думаю, завдяки його майстерності світ пізнавав нашу країну. Він був гарним послом України в сучасному світі. Царство йому небесне... |
|
Андрій Мацяк, генеральний директор Національного українського драматичного театру ім. М. Заньковецької: |
Олександра Коваль, президент Форуму видавців: |
| - Він зробив величезний внесок як у кінематограф, так і в театральне мистецтво. Та неможливо не сказати про його роль в людських стосунках - скільки він зробив для об'єднання людей театру, зміцнення їхньої колегіальності. Для мене особисто визначальною є його дивовижна риса, яку пам'ятатиму ціле життя, - родинність. Він був неймовірно прив'язаний до своєї сім'ї. Вмів любити та вмів дружити. Кожна людина, яка з ним спілкувалася хоча б півгодини, відчувала його своїм близьким родичем. Мені дуже запам'яталася фраза, яку сказав Богдан Козак: "Він був зіркою ціле життя і залишиться нею на небі". | - Україна повинна дякувати Богданові Ступці насамперед за розвиток театрального мистецтва. Це був надзвичайно великий актор, створив дуже багато образів, що закарбувались у пам'яті наших співвітчизників надовго. Особливо люблю його за ролі у виставах "Тев'є-Тевель", "Річард ІІІ", "Замшевий піджак". |
|
Сергій Козловський, кандидат історичних наук: |
Олег Лихач, заслужений артист України, соліст Львівського національного академічного театру опери та балету ім. С. Крушельницької: |
| - Богдан Сильвестрович своїми ролями в кіно чи у театрі завжди втілював образ Людини, людини з великої літери. Неважливо, хто це був, - гетьман, професор, архиєрей чи простий робітник. Він показував людей у їхніх щоденних клопотах, турботах, проблемах, болях і радощах, незалежно від того, росіяни вони, білоруси чи поляки... Він стояв вище від цього. Але завжди наголошував, що є українським актором, і проніс цей образ у своїх ролях. Він не грав, він жив своїми ролями, був гідним сином Вітчизни, прославивши її своїм унікальним талантом на увесь світ. Мріяв про "Оскар", але своєю любов'ю до України здобув ще за життя найбільшу нагороду - визнання рідного народу... | - Перш за все висловлюю співчуття родині... Зараз я в скорботі, як і вся театральна громада, весь український народ. Богдан Ступка - великий актор і велика людина... Вічна йому пам`ять. Такі сумні роздуми через те, що ми його втратили: нерадісні передчуття стосовно української культури, театрального мистецтва... І боюся , що не зовсім безпідставні в світлі останніх подій в Україні. Та ліпше б я помилявся... |
