Найпопулярнішим привітанням глави держави залишається те, що призначалося Джону Кеннеді, – пісня Мерилін Монро. П’ять років тому, вітаючи тоді вже екс-президента України Кучму, вдягнувшись, як Норма Джин Бейкер, його повторили дружина, дочка й онука Леоніда Даниловича.
Втім для українських президентів музичні вітання, навіть від зірок, – аж ніяк не дивина, радше тло святкування. Важко здивувати наших очільників і подарунками: президентам у різні роки дарували і писанку зі страусового яйця, шкаралупа якої вкрита візерунком із рибок, і десяток жіночих костюмів, і портрети з бурштину, і фотографії рідних та колективні знімки близьких партійців, а також історичні книжки, яхти, золоті зливки у вигляді левів…
Хоча найпопулярнішим презентом, найімовірніше, залишаються ікони. Незрозуміло лише, чи це випадковість, чи все ж таки натяк?.. Видається, здивувати українських президентів можуть лише теплі слова українців.
Учора з нагоди 62-річчя Віктора Януковича, українці не скупилися на щирість. Від самісінького ранку над дорогою до Банкової висів плакат із зображенням Муамара Каддафі та Саддама Хусейна із написом “З днем народження!”. Біля Українського дому протестувальники почепили на державні прапори… чорні стрічки. Того дня інтернет збагатився відеороликами з його рідного Єнакієвого, і не лише.
Сьогодні “Пошта” запитує читачів, що б вони побажали президентові на день народження.
Валерій Веремчук, депутат Львівської міської ради, фракція НРУ: |
Галина Терещук, власний кореспондент Радіо Свобода: |
- Сьогодні президентові можна лише побажати не мучити Україну і українців та звільнити нас усіх від його команди у владі. А от щодо подарунків, то оскільки президент виконує функцію гаранта Конституції, то йому варто було б подарувати Конституцію України, а також Кримінальний кодекс. Ці подарунки для того, аби нагадати, що за порушення Конституції та інших законів рано чи пізно настає відповідальність. | - Людина народжується лише раз і для того, аби залишити щось гідне після себе. Президенту на його день народження я хотіла б побажати, щоби він згадав, що він - людина, і щоб у нього з'явилася внутрішня гідність зробити щось хороше і залишити це після свого президентства...Щось дарувати йому не маю жодного бажання - він не є ані моїм другом, ані приятелем. Гадаю, подарунки потрібно робити тим людям, яких любиш, шануєш і поважаєш, а президентам дарують презенти лише ті, хто щось хоче від них отримати. Мені, відверто кажучи, шкода тих президентів, яких вітають нещиро, це подарунки радше для посади, а не для людини. |
Віталій і Дмитро Капранови, письменники, видавці, публіцисти, громадські діячі: |
Олег Рибачук, політик, громадський діяч, експерт у сфері європейської інтеграції: |
- Питання складне. Найкращі подарунки - наприклад, квиток на літак, йому, мабуть, зроблять інші. Тому обмежимося побажанням доброї дороги, м'якої посадки у Венесуелі (чи де там ще його приймуть) і забути дорогу до Києва. | - Найкращий подарунок Віктору Федоровичу і країні - це звільнення його від тягаря нелюдської відповідальності. Побажання - повернутися в край свого дитинства - Єнакієве - й інтегруватися з цим краєм у Європу. |
Ігор Герич, професор хірургії Львівського національного медичного університету ім. Данила Галицького: |
Роксолана Керич, філолог, літературний редактор: |
- Я побажав би йому насамперед здоров'я. І щоб він якнайшвидше перестав мучити Україну. А подарував би йому квиток в будь-яке місце, яке б він захотів. Але тільки в один бік... | - Хочу побажати йому розуму, щоб він самовільно полишив свій пост, а заодно прихопив зі собою й нашого міністра освіти. Бо мені страшно за своїх дітей, які за такої освітньої програми навряд чи виростуть інтелектуально розвинутими. Я подарувала б йому кілька словників української мови та збірку поезій моєї улюбленої Анни Ахматової. |
Андріян Гутник, депутат Львівської міськради: |
|
- Хотілося б побажати нашому президентові хорошої пам'яті на всі сказані ним слова і ляпи. І відповідальності за все сказане. Адже кожен українець повинен нести відповідальність за свої слова... А подарувати хотілося б гарну, розкішну карпатську ялинку... |