Одна українська сім’я, відпочиваючи в Естонії, не помітила, що у візочку цілий день возила… не свого сина. У той день мама вирішила відвідати спа-центр, тим часом батько мав пильнувати 10-місячного сина. Чоловік побачив, що у візочку не його дитина, коли зателефонувала жінка і запитала, як їхній син. Виявилося, що на курорті відпочивало ще одне подружжя з немовлям, яке було у такому ж візочку і доглядав його також чоловік. Татусі у фойє, на хвильку залишивши дітей, пішли: один – по газету, другий – подивитись на басейн. І коли повернулися, взяли не свої візочки.
Кумедних пригод і ситуацій під час літнього відпочинку так багато, що вони помістилися б у томах. До прикладу, скільки разів авіакомпанії відправляли пасажирів одним рейсом, а їхні речі летіли у зовсім іншому напрямку. Ось так: прибуваєш у аеропорт і дізнаєшся, що твоя валіза прилетить за кілька днів бозна-звідки.
Щоправда, частіше трапляються приємні речі: мандруючи Південною Африкою, на борту літаків тамтешньої авіакомпанії ви не почуєте монотонного переліку правил безпеки. Стюардеса після посадки, натомість, вам скаже: “Будь ласка, не забудьте взяти усі свої речі. Якщо збираєтеся залишити щось, переконайтеся, що це та річ, яка нам потрібна”. Або ж: “У вас є 50 способів покинути вашого коханця, проте лише чотири виходи з цього літака”.
Сьогодні, коли багато людей пакують валізи на море чи планують поїздку в Карпати, “Пошта” запитує їх, які приємні або курйозні випадки траплялися з ними під час відпустки.
Сергій Кіраль, начальник управління зовнішньоекономічних відносин та інвестицій Львівської міськради: |
Павло Табаков, співак, композитор, переможець телепроекту "Голос країни - 2": |
- Влітку 1996-го мандрував автостопом на південь Франції, аби взяти участь у Літньому університеті AEGEE Європейської асоціації студентів. Заблукав дорогою через Польщу. Поїхав у іншому напрямку - не до німецького, а до словацького кордону. Назад добирався до Кракова, щоб сісти на нічний потяг до Горліце. Біля Нового Сонча мене у свій автомобіль взяв краківський підприємець. Ми мали дуже цікаву розмову про бізнесові та сімейні справи, він показав мені Краків і пригостив пивом, а потім ще й посадив на потяг... Подібний випадок трапився зі мною і на німецько-польському кордоні: літній чоловік - німець - привіз мене до свого дому в Лотарингії, познайомив із внуками, і ми чудово провели час: згадували Другу світову війну, а коли дідусь ліг спати, до ранку бесідували про Україну, Європу, життя загалом... То був 1996 рік. Тоді Україну сприймали як щось цікаве, нове - молода країна з великими перспективами, не відома європейцям. Прикро, що їхні медіа говорять про нас не найкраще, формується не той імідж України, на який ми всі розраховували в далеких 90-х. | - Одного літа, коли я був на гастролях у Франції, мої тамтешні друзі почали на Атлантичному океані вчити мене премудростей віндсерфінгу. Стали ми на дошки, вхопили вітерець і так попливли, що допливли до... нудистського пляжу. Компанія оголених молодих відпочивальників дуже зраділа випадковим гостям і почала кликати нас до себе. А нам тоді було років по 17-18 і ми, трохи злякавшись їхнього товариства, дременули до "свого" берега...Ще один курйозний випадок стався зі мною також у Франції. Не помітив, як заплив далеко за буйки, і бачу, як назустріч мені пливуть... акули. Одразу ж згадав попередження, що було на березі: "Обережно, у цих водах водяться акули!". Утекти шансів не було. "От і все..." - подумав я. І в ту ж мить побачив, що то не акули, а дельфіни. Якою радістю було для мене плавати в океані з цими дружелюбними істотами! |
Андрій Котельник, боксер: |
Андрій Сидор, радник міського голови Львова з культури і туризму: |
- Один із останніх курйозів трапився зі мною зовсім недавно, коли я повертався зі США. О 6.00 добралися до Амстердама, далі мала бути пересадка. Щоб не гаяти часу, вирішили відвідати історичні місця. Екскурсія була на кораблі. Сім годин у літаку, та ще й зміна часових поясів далися взнаки - сівши на корабель, я одразу ж заснув і прокинувся лише після закінчення екскурсії. Мені стало дуже прикро від того, що я все пропустив. | - Особливих курйозів не пригадую. Були приємні випадки. Двічі несподівано зустрічав у Берліні знайому людину зі Львова, яку до цього в рідному місті не бачив роками. А ще у хорватських кафе офіціанти згадували моє ім'я і улюблену страву кожного наступного мого приїзду. |
Ольга Лех, журналіст: |
Оксана Муха, дизайнер: |
- Мені було п'ять років, коли мене загубили в Одесі на вокзалі. Ніколи не забуду цієї поїздки до Чорного моря! Вийшовши з потяга, я із захопленням дивилася не лише на чуже місто, але й на величезну кількість людей, що кудись мандрували. Роззираючись довкола, я просто йшла за натовпом і незчулася, як біля мене не стало ні мами, ні брата. Паніка, істерика, плач... Якісь добрі жіночки пропонували мені булочку з сиром, щоб я заспокоїлась і сказала, як мене звати. У той спекотний день міліціонери на вокзалі у гучномовець оголосили: "Потерялась девочка!" Я була дуже перелякана, але чітко відповіла їм, як мене звати і звідкіля приїхала. З'ясувалося, що ми з мамою були по різні боки паркана. | - Сімейний відпочинок у Греції залишив незабутній слід у пам'яті: оформлення квитків у авіакасах проводили в ручному режимі, що було незвично, бо в інших країнах усе автоматизоване. Спливає остання хвилина посадки, а перед нами натовп людей. Та пілоти, розуміючи складність оформлення, чекали до кінця реєстрації. Неприємним був випадок у київському аеропорту, коли працівники нечемно розмовляли з гостями. Переді мною стояло подружжя іноземців. У літньої жінки від страху почали труситися руки, але чоловік заспокоїв її такими словами: "This is Soviet Union". Тоді й багаж затримали без причини, повернувши валізи в жахливому стані, напівпорожні. Дуже низький рівень обслуговування, що мене як громадянку України обурив. Відтоді не користуюся київським авіасервісом. |
Олег Савчук, мандрівник-автостопник: |
|
- Я студент, тож подорожувати автостопом мені зручно з фінансової точки зору. Коли мандруєш у такий спосіб, курйозні, приємні та захопливі випадки трапляються щодня, майже щогодини. До прикладу, торік ми з другом вирішили поїхати через усю Європу до Амстердама. На четвертий день подорожі добралися до німецького Ганновера і шукали місце для ночівлі. У трамваї, в якому їхали "зайцями", до нас польською звернувся пан, гадаючи, що ми поляки. Запропонував переночувати у нього. На всіх фотографіях, що висіли у його квартирі, він був із чоловіками. Так ми дізналися, що той добродій - гомосексуаліст. Були шоковані, спали на підлозі, закутавшись у спальники. На щастя, ніч минула спокійно, і вранці ми рушили далі. |