Невиліковна хвороба держави
На Вашу думку, чи реально в Україні припинити купівлю голосів виборців?
На Вашу думку, чи реально в Україні припинити купівлю голосів виборців?
В Україні вже стало традицією фальсифікувати вибори. Одним із методів фальшування народного волевиявлення є купівля політиками голосів виборців. Продуктові набори, ліки або й гроші – це звичайна практика для багатьох охочих бути обраним до місцевих рад, ВРУ чи на посаду міського або сільського голови.
Різною може бути лише ціна питання та особа, яка власне й купує голоси – як свідчить практика, опозиція і влада у різні часи з однаковим успіхом послуговувалися таким нечесним способом перемогти на виборах.
Наша держава за двадцятирічну історію незалежності ніяк не може позбутися цієї прикрої хвороби. Це свідчить лише про те, що в Україні досі не сформувалося громадянське суспільство.
І попри те, що купівля-продаж голосів на виборах карається законом і засуджується церквою, завжди знаходяться люди, які за певну суму готові купити і продати право на волевиявлення в окремому окрузі.
Зважаючи на те, що у жовтні цього року нас чекають вибори до Верховної Ради України, питання купівлі-продажу голосів знову набуває неабиякої актуальності.
Відтак сьогодні «Пошта» запитує своїх читачів, чи, на їхню думку, реально в Україні припинити купівлю голосів виборців?
|
Андрій Магера, заступник голови Центральної виборчої комісії України: |
Владика Євстратій (Зоря), речник Київської патріархії УПЦ КП: |
| - Це можливо за низки умов. Насамперед - повна реорганізація силових структур, як також покарання за такі дії виключно тих, хто купує голоси, при чому покарання не інакше як позбавлення волі. А це неможливо зробити без повної реформи судової системи, за грузинським зразком. | - Святе Писання каже, що для віруючої людини немає нічого неможливого. Якщо людина вірить у Бога, і що правда завжди переможе, вона домагатиметься справедливості. У Бога все можливе, хоча для людини добитися її є досить важко. Це ганебне явище купівлі голосів виборців існує відтоді, відколи існують самі вибори. Маємо згадки, що ще в давньогрецьких містах-державах воно вже мало місце. Воно і сьогодні властиве людству, що живе у гріху. Запобігти йому мали б відповідні закони, а головне належне їх виконання. Доки ставлення до законів у нашій державі, зокрема можновладців, буде вибірковим: де мені вигідно - він діє, а де невигідно - його обходять, змінити щось дуже важко. |
|
Олексій Антипович, керівник соціологічної групи «Рейтинг»: |
Ігор Козловський, головний редактор журналу "Світова географія": |
| - Як не крути, а українець думає власною кишенею. Поки українців першочергово турбуватиме матеріальне забезпечення своєї сім'ї, оплата комунальних послуг, тобто абсолютно приземлені речі, які впираються у гроші, доти купівля голосу буде притаманна нашим виборам. Через такі матеріальні нестатки та через розчарування від влади: чи від колишньої помаранчевої, чи від нинішньої Партії регіонів, люди готові продавати свої голоси. Тільки, піднявши якість життя в Україні та якість українського політикуму, можемо розраховувати на нівелювання таких процесів як купівля виборців. |
- У нашій країні зупинити купівлю голосів виборців узагалі неможливо. Українці за своєю ментальністю є жадібними, і це не секрет. Приміром, на релігійні чи інші свята ціни на продукти піднімають у чотир-п'ять разів, тоді як увесь цивілізований світ робить знижки, аби більше продати, і щоб усім було зручно. Аналогічно з виборами - жадібність, яка є справжнім вірусом у головах наших громадян, просто згризе всі інші поривання. Яким би патріотом не був середній українець - за 100 гривень він продасть і свій голос, і свячені яйця. |
|
Вахтанг Кіпіані, головний редактор сайту «Історична правда»: |
Отар Довженко, медіакритик: |
| - Нереально. На це немає соціального запиту - виборець хоче, щоб йому "щось дали". Поки це не зміниться, тобто не зміниться сам громадянин, то ніяких змін не буде. Ну, і весь політичний клас - від лівих до правих - цим користується. Політичної волі змінити цю систему не існує. | - За теперішніх умов, звісно, ні. Тут необхідна низка дуже серйозних змін, перш за все - зміна влади (бажано супроводжувана люстрацією, щоб ті, хто купує виборців, більше не могли претендувати на посади), далі - зміна системи моральних координат, щоб продаватися стало соромно. І, звісно, покращення рівня життя, щоб люди не мали причин продаватись. Думаю, все це можливо за десятки років. |
|
Ірина Бекешкіна, соціолог, директор фонду «Демократичні ініціативи»: |
Ольга Давид, журналіст: |
| - Цілком можливо і боротися із цим, напевно, краще із допомогою правоохоронних органів. Адже ж не новина, що таке існує в Україні, перед виборами навіть з'являються відповідні оголошення. А от причина того, що у нас це продовжує існувати, полягає у зневірі людей. Ми дивилися на те, хто більше до цього схильний, і виявилося, що це люди, які поки що взагалі не збираються іти на вибори. От якщо їм заплатять, вони прийдуть і проголосують. А розмір матеріальних статків тут не так важливий. Ми, проводивши аналогічне дослідження і у 2010 році, як це не дивно, не побачили якоїсь різниці відповідно до матеріального рівня. |
- Можливо все, було б бажання і добра воля. Купувати голоси будуть до того часу, поки вони залишатимуться товаром. Купівля голосів припиниться лише тоді, коли ці голоси зростуть у ціні настільки, що займатися таким «бізнесом» стане невигідно і, звичайно, страшно. Однаково, як за хабарництво повинен відповідати і той, хто взяв, і той хто приніс «на лапу»; так і тут - за продаж голосу чи бюлетеня мав би відповідати однаковою мірою «і покупець, і продавець». |
