Спільно святкувати Великдень

На вашу думку, що потрібно, аби християни східного та західного обрядів святкували Пасху в один день?

Завтра християни східного обряду святкують Воскресіння, християни західного обряду відзначали його минулої неділі. Ми вже звикли до різниці дат цього свята.

Різницю між Григоріанським та Юліанським календарями ми часто сприймаємо як належне. У багатьох львівських родинах святкують Великдень двічі, вшановуючи традицію кожного з подружжя.

Великою радістю є можливість святкувати разом, як це було два останні роки. Така нагода випадає тоді, коли у певні роки Александрійська (східна) і Григоріанська (західна) пасхалії збігаються. Дата Пасхи є непостійною, але, на думку багатьох християн, які прагнуть єдності, саме перехід на одну пасхалію може стати першим кроком до об’єднання усіх християн.

Сьогодні “Пошта” запитує читачів, що потрібно, аби християни східного і західного обрядів святкували Великдень в один день?

Мирослав Маринович, віце-ректор Українського католицького університету:

о. Ігор Яців, керівник департаменту інформації УГКЦ:

- Однозначно позитивне і схвальне. Я давно вже поділяю думку, яку озвучив кілька років тому тодішній директор Інституту екуменічних студій Антуан Аржаковський, щоб християни всього світу домовилися про те, що католики святкуватимуть Пасху за православним календарем, а православні святкуватимуть Різдво за Григоріанським календарем - 25 грудня. Це було б компромісне рішення. Тоді жодна сторона не буде вважати себе обділеною, випередженою чи ображеною. Я поділяю таку думку.

- Подібне питання виникає не лише під час Великодня, а й у час Різдва, тобто, щоб це свято святкували в один день, наприклад, 25 грудня. Позиція Церкви така, що ми такі варіанти готові розглядати, але хочемо, щоб це відбувалося одночасно у всіх церквах Володимирового хрещення - щоб і Православна, і Греко-католицька церкви разом переходили на святкування по-новому чи то Різдва, чи то Воскресіння. Це потрібно, щоб не створювати поділу на основі календаря.

Оксана Гупало, спеціаліст із інноваційного розвитку і міжнародного бізнесу:

Андрій Юраш, доцент ЛНУ ім. І. Франка, релігієзнавець:

- Уперше розбіжність у святкуванні з'явилася після астрономічної реформи Папи Григорія ІІІ, за якого ввели так званий Григоріанський календар літочислення, оскільки Юліанський календар на той час мав серйозні розходження з астрономічними підрахунками. Реформа календаря не була сприйнята на Сході, а тому, відповідно, почали з'являтися розбіжності у датах святкування Великодня. Відмінності у підрахунках святкування Пасхи належать до різниці в календарях та місячних таблиць, а не до догматично-богословської сфери. Обчислення дати Великодня, яке базується на циклах сонця та місяця, відображає космічний вимір Пасхи повніше, ніж система фіксованої дати. А те, чи святкувати нам Великдень разом, чи ні - особисте для кожного з нас. Як на мене, християнство як одна з найвідоміших і найдавніших релігій не повинна мати розбіжностей і поділу, залежно від територіального розташування. Бог один і віра одна. Можливо, багато хто мене не зрозуміє, але для мене немає різниці між православними, римо- і греко-католиками. Ми всі віримо в одне, молимо одні молитви і вчимося один в одного. Христос закликав нас до єдності, тому ми повинні разом проявляти свою віру, множити добро і любов.

- Щоб християни Сходу і Заходу святкували Великдень в один день, потрібно, щоб у тієї християнської спільноти, яка святкує Великдень за старим Юліанським календарем, з'явилася реальна воля, бажання та внутрішній заряд, щоб змінити багато чого у власному світогляді і власній ідентичності. Річ у тім, що святкування Великодня і дотримання старого календаря для багатьох християн, якщо не на рівні персональному, то на рівні їхніх християнських спільнот, є одним з важливих елементів, які вони дотримуються і свято зберігають. Це елемент власної ідентичності, елемент, без якого їхня культуральна і духовна самобутність не може бути довершеною та повноцінною.Не береться до уваги, що і реальні наукові дослідження, і практика багатьох церков на Заході переконують, що перейти на новий календар можна без проблем.На даному етапі це дуже важко зробити, хоча теоретично можливо. Старого календаря дотримується лише невелика частина православних церков, більшість це грецька, польська, чеська, константинопольська, тіохійська, олександрійська, елладська, а всі інші уже давно перейшли на новий стиль.Це питання, яке не вирішено у локальних окремих спільнотах, які втішаються і знаходять своєрідне задоволення у власному консерватизмі. Доти, доки ці спільноти будуть толерувати той консерватизм, домінуватиме саме цей підхід.

Ігор Лильо, історик-візантиніст:

Тарас Тимо, викладач богослов'я Українського католицького університету:

- Мрію про це, бо стомився доганяти Різдво і Пасху: мені це не комфортно. Як історик, знаю - особливості розділення Церков і календарів, на жаль, за стільки століть люди не змогли між собою домовитися. Світ змусить нас якимось чином визначитися, бо маємо статистику, з якою можемо погоджуватися чи ні, але більшість християн на сьогодні - це римо-католики та протестанти, які святкують Різдво у грудні. А православні в абсолютній меншості. Більше того, мало хто знає, що суперправославні греки перейшли на Григоріанський календар святкування Різдва ще у 1921 році, хоча дата Пасхи у них плаває. Україні доведеться визначатися, бо ми вже маємо велику кількість специфічних ситуацій, коли, скажімо, у Львові частина суспільства вже відсвяткувала Великдень, а інша частина лише готується до цього.Багато священиків мотивують неперехід на Григоріанський календар проблемою збереження самоідентифікації. Але це нонсенс, бо все одного буде час, коли календарі зійдуться, і що буде тоді? Чи означатиме це кінець для самоідентифікації для усього світу? Зрештою, ми нещодавно кілька разів святкували Великдень з католиками, і що, це позначилося на чиїйсь самоідентифікації?

- Воскресіння Христове є абсолютним центром християнської віри. Тому спільне святкування Пасхи було б, мабуть, природним для всіх основних християнських деномінацій. Однак сьогодні, на жаль, ми все ще занадто багато важливості надаємо різним другорядним деталям, як-от календарю, місцевим традиціям, звичкам, конфесійним відмінностям. Залишається лише сподіватися, що ми, християни, дозріємо до того, що зміст нашої віри буде переважати над формою, і головне буде визначати другорядне, а не навпаки. Зараз для християнства куди важливіше зберегти свою сутність і вміти говорити зі світом зрозумілою йому мовою, ніж наголошувати на внутрішніх розбіжностях, які не є настільки принциповими...

Софія Кочмар, журналіст:

Вікторія Листопадська, журналіст:

- Поставлене питання дедалі частіше стає темою дискусій вузького кола ієрархів Церков, богословів, студентів. Ба більше, стає очевидним, що прості миряни теж потребують такого рішення. Мені доводилося чути розмову жінок на вокзалі: "Як це в католиків Він вже воскрес, а в нас ще розп'ятий?!". Здається, ми заплутались! Дивна річ, Христос вмирає кожного дня, коли ми падаємо чи страждаємо, але ми так само пам'ятаємо, що Ісус - живий. Він воскрес! Вірю, що святкування Пасхи в один день допоможе досягти справжнього співпричастя між християнами всього світу.

- Думка про те, щоб Воскресіння Господнє святкували християни західного і східного обрядів разом є слушною. Та тільки мало просто про це говорити, час уже діяти. Адже ще під час конференції в Алеппо у Сирії, яка відбувалася з 5 до 10 березня 1997 року, представники великих християнських традицій подали пропозицію, яка дозволяє встановити спільну дату, прийнятну для усього християнського світу. Згідно з цим проектом, Церкви продовжували б дотримуватися принципу Нікейського собору в обчисленні дати Пасхи, опираючись на найточніші сучасні астрономічні дані та беручи за основу Єрусалимський меридіан, місце смерті та воскресіння Ісуса Христа. Отже, основи уже закладені, варто братися до діла.

Роман Хмизюк, працівник Українського католицького університету:

- Тема святкування Пасхи християнами східного і західного обрядів є досить обширною. І її не потрібно піднімати лише напередодні Воскресіння Христового, а говорити протягом кожного року. Та і просте говоріння ні до чого доброго не призведе, пора уже щось робити у цьому напрямку. Якщо ми досягнемо компромісу в цьому питанні, то покажемо іншим релігіям, що християнство - це одне ціле, а не розділене на частинки.

коментарі відсутні

Для того щоб залишити коментар необхідно увійти