В очікуванні дива
Який подарунок від святого Миколая запам’ятався вам найбільше?
Який подарунок від святого Миколая запам’ятався вам найбільше?
І діти, і дорослі з величезним нетерпінням чекають, коли в ніч з 18 на 19 грудня до них завітає Миколай Чудотворець та покладе під подушку довгоочікуваний подарунок. Напередодні свята діти пишуть до свого покровителя листи з проханнями і вкидають їх у поштову скриньку або кладуть на вікно і моляться до святого, просячи передусім здоров’я собі та рідним.
Багато листів надходить у “Маєток святого Миколая”, що на Гуцульщині.
Найчастіше діти просять солодощі, мобільні телефони, комп’ютери, ляльки, машинки та цікаві книжки. Як пише “Українська правда”, до резиденції святого Миколая часто надходять прохання повернути тата чи маму. Підлітки пишуть листи, щоб їм допомогли поєднатися з коханою людиною, а молоді жінки просять помочі у вагітності.
І щороку Чудотворець за допомогою батьків, знайомих, друзів та доброчинців виконує наші побажання. Це свято завжди приносить казку в звичне життя, повертає хоча б на один день у дитинство.
Сьогодні “Пошта” запитує своїх читачів, який подарунок від святого Миколая запам’ятався найбільше?
|
Людмила Нікончук, актриса театру ім. М. Заньковецької: |
Zоряна, поп-рок-співачка: |
| - Звичайно, були різні подарунки: великі й маленькі, цінні й менш цінні. А одного разу в ніч з 18-го на 19 грудня я запхала руку під подушку, аби дізнатися, що ж приніс мені святий Миколай. Проводжу рукою під подушкою - пусто. Думаю, Боже мій, дожилася... Я тоді активніше почала шукати, але нічого таки не знайшла! Врешті, на мене чекав неймовірний презент - мій чоловік подарував мені чудову подорож на двох. Ми поїхали за кордон, у прекрасну країну, де я дістала колосальне задоволення. Було дуже приємно, адже я надзвичайно люблю мандрувати: дивитися, як живуть інші люди, яка у них архітектура, мова, кухня. Це так цікаво! | - Я щороку чекаю святого Миколая. Коли була маленька, не могла дочекатися, коли він прийде з подарунками, та засинала. Мені важко сказати, який подарунок мені запам'ятався найбільше. Пам'ятаю, коли прокидалася зранку, одразу ж шукала пакунки, я дуже любила, коли в пакунку не один подарунок, а кілька: мандаринки, жуйки, лялька, конструктор. Після того, як знаходила свої подарунки, я шукала подарунок свого старшого брата, і часто було так, що його подарунки мені подобалися більше, тому їх собі перекладала. Я й досі чекаю Миколая, цього року хочу навчитися кататися на сновборді, тому сподіваюся отримати сновборд. |
|
Ігор Губіліт, керівник Інституту громадського лідерства: |
Борис Потятиник, професор факультету журналістики ЛНУ ім. І. Франка: |
| - Найбільше мені запам'ятався подарунок дівчини, яка стала згодом моєю дружиною. Вона подарувала власноруч сплетені шарф та шапку в сірому та чорному кольорах. Але я шарфик дуже скоро десь загубив, дівчина тоді, звісно, засмутилася. Але ми це якось пережили. А шапка в мене ще була, я її носив, та згодом вона стала затісною, тому дружина її "розпустила" і сплела з неї щось інше. | - Найбільше запам'яталося це свято з дитячих років. Колись у дитинстві Миколай приніс мені кота. З того часу я дуже полюбив цю тваринку. Зараз теж маю кота. |
|
Андрій Капраль, вокаліст гурту "Піккардійська терція": |
| - У дитинстві було кілька моментів, які найбільше запам'яталися. У 9 років це був велосипед, а приблизно в 11 років - ковзани. Але вони не були звичайні, а хокейні. Зараз й не пригадаю, чи я ще тоді вірив у святого Миколая, але розумів, що, крім нього, хтось іще готує для мене подарунки. Одного разу напередодні свята вдома я побачив подарунок. Спочатку не зрозумів, що це мені, але згодом зрозумів, що вже десь його бачив.Якщо колись дітей можна було переконати у тому, що подарунки приносить святий Миколай, то зараз вони набагато кмітливіші. Я б радив батькам не обманювати, якщо бачать, що дитина замислюється над цим питанням. Тоді вони довго ображатимуться і звинувачуватимуть вас у брехні, а ми, християни, не мали б так чинити. Краще дітям пояснити, що такий Чудотворець був і робив різні дива. І лише за допомогою святого Миколая старші навчилися робити добро. Тоді й діти сприйматимуть знайдені подарунки як справжнє диво. Гадаю, так було б правильно. |
коментарі відсутні
Для того щоб залишити коментар необхідно увійти
