Почути обурених людей!
На вашу думку, чи налякають владу масові протестні акції в Україні?
На вашу думку, чи налякають владу масові протестні акції в Україні?
За рік до виборів рейтинги влади досягають рекордних мінімумів. На висоті – невдоволення і готовність боротись. Намагання відреформувати систему за рахунок коштів українців, а передусім пільговиків, викликали неочікуваний для чиновників опір.
Другий тиждень у Донецьку голодують чорнобильці. В останні два дні аналогічні акції відбуваються і у столиці. Після трагічної смерті донецького пенсіонера протести розгорілися із більшою силою. Донбас досі мовчки переносив політику біло-синіх. Протестна активність тут та на півдні України тривалий час була найменшою з-поміж інших частин країни.
Однак, саме “вотчина” президента, кузня кадрів для гілок влади найгучніше заявила про себе. Вимоги – дотримуватися законів, виплачуючи пенсії, та розібратися зі свавіллям місцевих силовиків. Окрім того, уже традиційно звучать “побажання” провести ротацію серед урядовців. Як зреагує влада на вимоги?
Прем’єр уже запевнив, що компромісу досягнуто, його просто ще не донесли до людей! Цей “компроміс” і далі змушує людей іти на вулиці, а чиновників – споруджувати нові паркани: у понеділок встановлення такої огорожі розпочали й поблизу Кабміну.
Відтак сьогодні “Пошта” запитає у читачів, чи налякають, на їхню думку, владу масові протестні акції в Україні?
|
Андрій Корнат, депутат Львівської облради, голова ЛКО Народного руху України: |
Анна Микуляк, менеджер зі зв'язків із громадськістю: |
| - Українська влада випрацювала свій стиль поведінки, який не має жодного відношення до демократичного ведення діалогу. Є два способи урядування - демократичний і авторитарний. Ця влада живе за системою "свій-чужий". У неї нема партнерів, конкурентів, а є свої і є вороги. Відповідно, коли йдеться про такий спосіб, то очевидним є факт, що українська влада і народ - вороги, а не друзі або партнери. Влада випрацювала для себе такий спосіб поведінки і таку психологію, де вона відчуває, що народу має подобатися, що влада є сильна, жорстка, те, що влада робить усе, що хоче, а народ має терпіти. Виходячи з тієї формули, розуміємо, що акції протесту, які нині демонструє народ, цю владу абсолютно влаштовують. Влада вважає, що придушить одного, а інші вже будуть боятися. Владі потрібні акції протесту, щоб демонструвати народу свою силу. В такий спосіб вони створюють в народу відчуття страху. Можемо прогнозувати, що влада й далі буде придушувати будь-які акції непокори в жорсткий спосіб. |
- Сьогодні панує атмосфера розчарування у подібних заходах, особливо серед молоді. Тут питання навіть не в тому чи їх це налякає, а як вони поводитимуться з демонстарнтами? Хоча мені ситуація з чорнобильцями нагадує акцію "Україна без Кучми". Як тоді, так і тепер влада спочатку ігнорувала протести, а потім намагалася насильницьким шляхом придушити. Думаю, те, що акції протесту відбуваються на Донеччині, яка свого часу підтримувала владу, свідчить про поступ українського суспільства. Адже люди виступають проти тих, кого підтримували, бо обрані ними керівники не виконують обіцянок. |
|
Тарас Возняк, культуролог, політолог, головний редактор і засновник незалежного культурологічного журналу "Ї": |
Лариса Сарган, керівник прес-служби в ГО "Народна самооборона": |
| - Гадаю, масові протести в Україні вже злякали владу. Інше питання, яка буде реакція. Все залежить також від масштабів: якщо він буде локальним і невеликим, то ніякого ефекту не буде. Якщо ж протест буде достатньо масштабним і масовим, ефект, безперечно, буде. Щоб влада реагувала, українцям треба щонайменше не бути байдужими. Поки що українці дивляться сюжети про протести по телевізору, і перемикають на концерт із "Пающімі трусамі". Доки так буде, заберуть останнє у всіх, включно з тими, які переключають канали на телевізорі. |
- Думаю, що так. Оскільки тільки народного гніву боїться нинішня влада, яка всілякими способами намагається від нього відгородитися високими парканами. Головне, щоб люди, які вийдуть на протестні акції, мали конкретну мету, а не були черговою маріонеткою у руках тимчасого "вождика", який хоче набрати бали напередодні виборів. Їхній лідер має бути серед них. |
|
Інна Сагайдак, студентка: |
Богдан-Олег Горобчук, поет: |
| - Будь-яку владу, навіть найжорстокішу, насторожують масові протести. Тільки за умови, якщо вони справді масові! І якщо люди чітко знають, чого хочуть. Бо безглуздо, обравши президентом Віктора Януковича, вимагати відставки Дмитра Табачника на наступний день після призначення його міністром освіти чи чекати "українізації" від проросійськи налаштованої влади. Будь-які вимоги мають бути своєчасними і не хаотичними, спровоковані подіями чи пам'ятними днями. Принцип "стукайте - і вам відчинять" спрацьовує завжди. Варто знайти час, бажання, силу і терпіння лупцювати у двері чиновницького сумління. |
- Як на мене, налякати сучасну владу в Україні непросто. Своїми діями влада демонструє неприйняття цінностей демократичного суспільства, а отже перед силовим варіантом придушення виступів певних груп населення влада не зупиниться (інша справа - якби виступи набули масового характеру). Тому можливі такі варіанти: влада піде на мінімальні поступки цим групам за рахунок перерозподілу соціальних видатків і тимчасово зніме соціальну напругу, або ж - влада продемонструє непоступливість у своїх рішеннях і застосує силу. І тут уже справа в реакції міжнародної спільноти - якраз цієї реакції влада наразі і може злякатися. |
