Знати і пам’ятати історію
На вашу думку, що повинні робити українці, аби не забувати трагедії свого народу?
На вашу думку, що повинні робити українці, аби не забувати трагедії свого народу?
Сьогодні, 26 листопада, українці вшановують пам’ять жертв Голодомору 1932 – 1933 років. Від того страшного часу минуло вже 79 років. Не секрет, що останні два роки пам’ять про жертв Голодомору тримається на ініціативі громадян. Окрім традиційно запаленої свічки і хвилини мовчання, громадські і культурні організації проводять низку вечорів пам’яті за загиблими жертвами тридцятих років.
Чи достатньо цього? Можливо, питання повинно бути зовсім в іншому. Чи розуміємо ми, наші діти глибинні наслідки цієї страшної трагедії українського народу? Адже не всі знають, що це було свідоме і цілеспрямоване винищення української нації. Хтось не визнає Голодомор геноцидом українського народу.
Українці мають шанувати і берегти пам’ять про тих, хто помер страшною голодною смертю. Своєю поведінкою показувати приклад і навчати молоде покоління, як треба любити Батьківщину і шанувати свою історію.
На вашу думку, що повинні робити українці, аби не забувати трагедії свого народу?
|
Михайло Присяжний, декан факультету журналістики ЛНУ ім. І. Франка: |
Андрій Курков, письменник, кіносценарист: |
| - Важливо, щоб кожна акція, яка є присвячена Голодомору, не була піаром для когось. Тому що часом трагедію цілої нації використовують саме так. Є частина політиків, державних діячів, які собі дозволяють такі речі. Вшанування загиблих і тих, хто не народився, має йти з глибини душі, від серця. Якщо оглянути спектр тих заходів, що відбуваються на Львівщині чи в Україні загалом, то частина з них змушують засумніватися у щирості їхніх намірів. Наприклад, ми на факультеті проводили окремі заходи вшанування. Усе відбувалося тихо, спокійно, з молитвою. Ніхто нікого не змушував бути присутнім, нічого не обіцяли натомість. Туди прийшли ті, хто найглибше переживає цю трагедію. Такий захід - реакція небайдужих на велике горе українського народу. Саме так ми повинні пам'ятати про жертв Голодомору. |
- Робити нічого не треба, треба просто пам'ятати цю трагедію і згадувати її. Але також не можна робити з Голодомору "культової трагедії". Це не "політичний товар", це історична трагедія, яка повинна об'єднувати всіх українців. До прикладу, ірландці нікому не розказують про великий "картопляний" голод середини ХІХ сторіччя, який зруйнував країну і розкидав народ по всьому світу. Але всі ірландці про це знають і вшановують пам'ять про той жахливий час, не роблячи з цього великого світового галасу. Політична "реклама" Голодомору викликає в іноземців почуття, що українці хочуть, щоби весь світ їх жалів і якось за це допомагав. Я це не раз чув від іноземців, які цікавляться Україною. |
|
Ігор Юхновський, історик, екс-голова Українського інституту національної пам'яті: |
Станіслав Ніколаєнко, голова Громадської ради освітян і науковців України, міністр освіти і науки України у 2005 - 2007 рр.: |
| - Треба робити різницю: щоб люди пам'ятали і знали. Маємо знати, але не повинні постійно пам'ятати. Що ж стосується існування постійної пам'яті, то вона вимагає постійних думок. Зараз маємо велику Українську державу. Її будівництво має ґрунтуватися на ідеях українського патріотизму, але він неможливий без опертя на пам'ять минулих років. Чи то пам'ять про Другу світову війну, чи то пам'ять про визвольний рух, чи то пам'ять про Голодомор і про те, що ми все-таки це пережили і маємо свою державу. Що ж стосується людей, які заперечують акт Голодомору як геноциду. То мушу сказати, що половина України, особливо південні та центральні області, тоді вимерла. На місце вимерлих людей приїхали селяни з Росії. На той час в Україну приїхало до восьми мільйонів росіян. Ці люди, безумовно, неохоче говоритимуть про те, що вони живуть у хатах вимерлих людей, господарюють на землі вимерлих людей. Має минути час, аби це все влаштувалося. Але психіки людини не зміниш, слід просто зрозуміти це. |
- Головне завдання українців - не допустити повторення Голодомору. Це страшний злочин, організований сталінським режимом, і тому, не доведи Боже, щоб ці страшні часи повторилися. Жодна ідея чи політична доцільність не повинні бути вищі за інтереси держави та її народу. Нині влада вкотре хоче реформувати село та зробити землю товаром. Селяни без грошей і кредитів спустять свої паї за копійки. Фермери, невеликі приватні підприємства не зможуть утримати землю. Тоді прийде великий землевласник, який забере все господарство на селі. Ми не можемо допустити, щоб Голодомор повторився. |
|
Богдан Тихолоз,доцент ЛНУ ім. І. Франка: |
Святослав Шеремета, депутат Львівської обласної ради, фракція НРУ: |
| - Це складне питання. Потрібно бути українцем! Адже бути собою - це означає пам'ятати себе і своїх предків. Ми повинні робити дуже багато, по-перше, вивчати свою історію, бо ми почали вивчати її відносно недавно. Пригадуєте слова Довженка з його знаменитого "Щоденника", що українці один із не багатьох народів, які не знають і не вивчають своєї історії. Коли говоримо про сучасне викладання історії, це частіше сфера ідеологічних і політичних протистоянь, аніж сфера науки. Ми повинні чути голоси фахових істориків, науковців, а не політиків, що спекулюють історією. Друга сфера - це медіа, якщо ЗМІ будуть об'єктивно висвітлювати такі теми, то про них буде знати значно більше людей. Позиція українських медіа є надзвичайно важливою. Потрібно висвітлювати людське обличчя Голодомору, мова не йде про статистику, а про реальні людські долі. Третя сфера - це школа, щоб значення Голодомору дійшло до нової генерації, потрібно, щоб сильну позицію займала вчительська спільнота. Тема Голодомору не є лише історичною, це тема, яка на генетичному рівні вписана в нашу національну пам'ять, і викреслити її неможливо. Нам потрібно перевести це з генетичного рівня на рівень національної свідомості. |
- Українці повинні пам'ятати цю страшну трагедію. Це геноцид проти української нації. Повинні передавати від покоління до покоління інформацію, вшановувати пам'ять і максимально поширювати інформацію про цю страшну трагедію в цілому світі. Мають бути наукові конференції, "круглі столи", відповідні промоційні матеріали. Має бути широка інформаційна компанія у ЗМІ. Дуже важливо, щоб 26 листопада в кожній українській сім'ї горіла свічка пам'яті про невинно убієнні мільйони українців, які гинули тільки за те, що вони були українцями. |
|
Володимир В'ятрович, історик, кандидат історичних наук, голова вченої ради Центру досліджень визвольного руху: |
| - Українці повинні підтримувати щорічні вшанування пам'яті жертв Голодомору, незважаючи на те, як влада ставиться до цього. Вже два роки, як громада проявила ініціативу і своїми силами вшановує пам'ять про жертв Голодомору 1932 - 1933 рр. У всій Україні мають проводити таке вшанування. Бодай раз у рік запалити свічку і хвилиною мовчання згадати тих людей, які померли голодною смертю. Ці заходи, з одного боку, мають відображати те, що є в серцях українців, а з іншого - показувати добрий приклад молодшому поколінню. |
