Перше місце праці
Чому, на вашу думку, випускникам вишів сьогодні важко знайти роботу за фахом?
Студенти, які навчаються за державні кошти, мають бути забезпечені першим місцем праці. Аби ця вимога виконувалася, роботодавцям, які погоджуються брати на роботу випускників, осіб без стажу, навіть передбачені певні пільги. Проте в останні роки держава відійшла від обов'язку зв'язувати освіту з ринком, скинувши всі процедури на працівників університетів.
При цьому і в Державному центрі зайнятості, і у Міносвіти, і у вишах визнають проблему
із працевлаштуванням випускників.
Одні схильні пояснювати проблему перенасиченістю ринку надміру популярними професіями, інші - відходом від планової економіки. У будьякому випадку, обсяги пропонованого урядовцями державного замовлення не відповідають реальній ситуації на ринку праці. Відтак щороку 56% випускників звертаються по допомогу із пошуком роботи. Проте отримує скерування заледве половина. Минулого року на обліку в Державному центрі зайнятості перебувало 55,8 тисячі випускників вишів.
У той же час лише 1315 тисяч із них отримують скерування на роботу.
"Пошта" запитує читачів: чому випускникам вишів сьогодні важко знайти роботу за фахом?
Ігор Сірко, начальник організаційного управління Львівської міськради:
– Сьогодні більшість роботодавців прагне рекрутувати такого працівника, щоби він відразу інтегрувався у виробничий процес і виконував доручену працю кваліфіковано та швидко. Звідси виводиться вимога до претендентів на посаду щодо досвіду роботи за конкретною спеціальністю. Випускники ж вишів, в основній масі вчорашні школярі без досвіду праці на підприємстві, як правило, мають лише знання теорії процесів та певні спогади про виробничу практику. Крім того, деякі випускники вишів, маючи ступінь бакалавра чи магістра, залишаються інфантильними, що також не сприяє їхньому працевлаштуванню з боку відповідальності роботодавця за свого робітника та його вчинки.
Ольга Сало,
активістка громадянського руху “Відсіч”:
– Гадаю, випускникам вишів сьогодні важко знайти роботу за фахом тому, що формування переліку спеціальностей у нашій країні відбувається неприродним чином – недостатньо вивчається ринок праці, його потреби. Відповідно, неправильно формується перелік спеціальностей та кількість студентів. Другою причиною є погана підготовка школярів. Вони не усвідомлюють, ким хочуть бути, або ж не до кінця розуміють ту професію, яку обирають. Ще одна причина – низька якість вищої освіти. Виші, які дають випускникам дипломи, дають низький рівень володіння фахом.
Катерина Галушко,
студентка:
– У нашій державі дуже люблять театр абсурду. Тому замість того, щоб розвивати й популяризувати необхідні промисловості, скажімо, сільське господарство, ми штампуємо тисячі співаків, юристів, економістів, журналістів. А ринок потребує ще й інших кадрів. Забагато пропозицій, але замало попиту. Свої місця багато хто віддавати не хоче, а роботодавцю інколи набагато ліпше працювати із перевіреними кадрами, а не з озброєними теоретичними дипломами випускниками.
Євген Чернихівський,
доцент кафедри телекомунікацій Національного університету “Львівська політехніка”:
– Я вважаю, що сьогодні склалася несприятлива ситуація з працевлаштуванням випускників за фахом здебільшого через розрив навчальних програм і реальних вимог працедавця. Також суттєвою проблемою є бажання самих студентів отримувати якісну освіту, адже дуже часто їх старанність змушує бажати кращого. Без ефективної взаємодії викладача і студента неможливо забезпечити достатні знання і вміння для професійної діяльності. Однак і самі працедавці не дуже прагнуть брати на роботу новоспечених фахівців без досвіду. Це для них суттєвий ризик.
Мирослава Топілко,
менеджер із підбору персоналу:
– На мою думку, питання актуальне, і цю проблему можна розглядати з багатьох сторін, та я б зосередилася на відповідності знань та навиків випускника потребам реальних вакансій за його спеціальністю. Чимало людей після закінчення працюють у сфері, до якої її готував навчальний заклад, та навіть вони скаржаться, що зіткнулися із ситуацією, коли, почавши працювати, відчули себе некомпетентними і їм довелося вивчати все майже з нуля. Я гадаю, що некомпетентність випускників і є головною причиною небажання роботодавців брати таких людей на роботу, і, як наслідок, відкривши рубрику вакансії ми усюди читаємо – рік і більше досвіду, а не високий середній бал під час навчання. Небезпідставно вважається, що лише пропрацювавши у певному напрямку якийсь час, ти дійсно чогось навчився.
