Чи підтримуєте ви заборону гучної музики в центрі Львова?

Історичний центр Львова – відоме туристичне серце України, де зосереджується ділове та особисте життя більшості львів’ян. Призначити зустріч із діловим партнером в одному з невеличких ресторанів, випити з друзями пива в пабі чи провести романтичний вечір із коханою людиною в затишній кав’ярні стало звичним для жителів міста Лева. Тим паче, що за бажанням можна відвідати театр, кіно, музей, концерт, галерею, виставку. Побачити один із численних перфомансів місцевих мистців чи просто посидіти на лавці й послухати гру вуличних музик. Все це зібрано в центрі міста. Тут стікається і вирує життя.
Щоправда, якщо в більшості європейських міст у таких місцях живуть лише ті люди, які підтримують цю інфраструктуру і заробляють на цьому гроші, то у Львові мешкати в центрі міста досі дуже престижно. І пересічні львів’яни, які живуть над кнайпами, пабами та ресторанчиками, частіше потерпають від шуму і ритму міського життя, аніж насолоджуються ним. При цьому корінні мешканці центру всіма силами намагаються домогтись від влади належного їм комфорту.
Натомість ресторатори та власники розважальник закладів у серці Львова теж мають право на свій шматок хліба. І щоб привабити клієнтів, намагаються запропонувати гостям якнайвищу комфортність розваг. Подібне протистояння триває роками з перемінним успіхом то в один, то в інший бік.
Сьогодні “Пошта” запитує в читачів, чи підтримують вони заборону гучної музики в центрі Львова?

 

Валерій Веремчук,
депутат Львівської міської ради, фракція НРУ:
– Я підтримую рішення про заборону гучної музики в центрі міста. Оскільки було багато звернень мешканців центру, які через постійний шум мали несприятливі умови проживання. Я особисто спілкувався з цими мешканцями. Послухавши їхні аргументи, усвідомив, що не можна жертвувати спокоєм людей заради гучних розваг. 

 

 

Андрій Сидор,
радник міського голови Львова:
– Безумовно, я схвалюю таку ініціативу. Особливо, коли це стосується магазинів у центрі міста, які останнім часом почали виставляти колонки на вулиці і транслювати в ліпшому разі хорошу музику. Але переважно вони вмикають радіостанції. Тому я підтримую цю заборону.

 

 

 

 

 

Вардкес Арзуманян,
ресторатор:
– Для того, щоб відповісти на це питання, треба з’ясувати, що таке гучна музика.
На мою думку, музика лунала і буде лунати у центрі нашого міста. Я нормально сприймаю гучну музику на концертах, святкових заходах. Що стосується вуличних співців – ця музика не потрібна у центрі Львова.

 

 

 

 

 

 Мар’яна Карпа,
студентка:
– Звичайно, поділяю думку про заборону гучної музики, особливо у центрі Львова. Вона заважає не лише тим, хто мешкає у прилеглих будинках, а й таким студентам, як я. Наприклад, я навчаюся у коледжі, на пл. Митній, на пари ходжу в другу зміну. А з пивоварні, яка розташована поблизу, лунає така гучна музика, що заважає проводити пари. Ба більше, кожної п’ятниці, починаючи з 19.00, прямо на вулиці, поблизу фонтана, грає оркестр. У результаті ми не чуємо викладача, і на парах працювати просто неможливо.

 

 

 

Ірина Маруняк,
голова Галицької райадміністрації Львова:
– У Львові є визначені місця, де відбуваються святкові заходи. До них належать монумент Слави, площа Міцкевича, площа Ринок. Такі заходи зазвичай супроводжуються гучною музикою. Але вона не порушує звуковий режим та норми законодавства і припиняється до 22 години. Якщо ж говорити про музику на літніх майданчиках, то я не проти неї. Але важливо не перейти тонку грань між комфортним життям мешканців центральної частини міста і роботою підприємців. Така музика має бути не гучною, щоб створювала приємну атмосферу для відвідувачів, але нікому не заважала.

 

 

 

Богдан Юрочко,
мешканець центральної частини міста:
– Гучна музика, звісно ж, дратує. Адже зазвичай голосно звучить не Гайдн, а якась брутальна попса. Тому вважаю, що її заборону мало хто сприйматиме негативно, хіба що самі порушники. Але ця ініціатива все одно виглядає доволі дивно. Зважаючи на те, що контролювати рівень шуму немає кому навіть у нічний час, хотілося б дізнатися, як і хто здійснюватиме цей контроль. Та й, зрештою, цікаво, чи заборона стосуватиметься лише музики, а чи поширюватиметься на клаксони автомобілів, світлофорні сигнали, повідомлення з гучномовців на проспекті Свободи тощо? Тож, мабуть, влада знову прийняла рішення, яке всім сподобається, але ніхто його не дотримуватиметься і не контролюватиме його виконання.