Чи задоволені ви якістю медичного обслуговування?

80% українців незадоволені якістю медобслуговування, про що свідчать результати опитування “Медицина в Україні”. Задоволені якістю медобслуговування лише 18,3% респондентів. Із них “швидше задоволені” – 15,1%, повністю задоволені – 3,2%. Більшість опитаних громадян (93,3%) вважають, що в Україні необхідно провести реформу системи охорони здоров’я. Більш як половина українців (60,2%) вважають високі ціни на ліки найбільш гострою проблемою сфери охорони здоров’я. Близько третини респондентів вважають важливими такі проблеми, як відсутність фінансування медустанов, необхідність оплати медичних послуг (32,2%), відсутність необхідного устаткування чи медикаментів (30,1%). Близько чверті опитаних назвали серед гострих проблем сфери охорони здоров’я великі черги (25,7%), брак фахівців,
низьку кваліфікацію медперсоналу (24,9%).
Також актуальними проблемами охорони здоров’я українці вважають низьку якість медичних послуг (18,2%), низьку зарплату фахівців (16,2%), байдужість лікарів (15,1%), хабарі (12,8%), поганий стан лікарень (10,8%). У разі хвороби 40,2% опитаних передусім звертаються до державної (безплатної) поліклініки чи лікарні. Майже третина респондентів (30,1%), коли захворіють, вважають за краще лікуватися самостійно. Звертаються до приватної (платної) поліклініки чи лікарні 5,6% опитаних, до народних цілителів, нетрадиційної медицини – 2,5%. Телефонне опитування проводили з 5 до 7 вересня 2011 р., опитавши 1000 респондентів віком від 18 років у всіх обласних центрах України.
Сьогодні “Пошта” запитує читачів, чи задоволені вони якістю медичного обслуговування?

Галина Пелих,
головний спеціаліст відділу “Прес-служба” Львівської міськради:
– Якість медичної допомоги, як і в усіх інших сферах нашого життя, завжди залежить від особистостей. У Львові є чимало Лікарів з великої букви. Пригадую випадок, коли моя чотирирічна донечка захворіла, і я змушена була звернутися в амбулаторію, що на вул. Польовій, хоча ми там і не стоїмо на обліку. Можу сказати лише найщиріші слова вдячності лікареві-педіатру цієї амбулаторії. Адже він не лише оглянув дитину і дав фахову пораду, а й засвідчив уміння гарно контактувати з дітьми.

 

Артем Чех,
письменник:
– Востаннє я відвіду­вав державний медичний заклад у 2002 році, коли проходив медичну комісію до військкомату. Але вважаю, що медицина у нас нормальна. Проблеми з грошима та моральною чистоплотністю окремих медичних працівників, звісно, є. Та якість медицини у нас добра. Можливо, зовні не так красиво все, але в плані діагностики – краще, ніж в Австралії.

 

 

Назар Матківський,
програміст:
– Коли я навчався у Львівській політехніці, серед студентів-програмістів ходив жарт: “Як подумаю, який з мене інженер, то боюся йти до лікаря”. Коли чуєш історії про те, що когось не так лікували і зробили калікою, то якось зовсім забуваєш про набагато більшу кількість історій про те, коли людину вилікували. Страшно! А тому в нас у родині прийнято лікуватися самим. Застуду чи грип лікує бабуся, в минулому фельдшер; щось серйозніше не обійдеться без дядька, який працює лікарем. Тільки він порадить, до якого лікаря краще звернутися, сам зателефонує і організує зустріч. З погляду здорової логіки то, напевно, не правильно, але в найважчі моменти рятує тільки сім’я, тільки найрідніші. Таке життя...

 

Оксана Пужаковська,
РR-менеджер:
– У цілому я задоволена, бо нечасто хворію. Однак система медичного обслуговування потребує реформування. До прикладу, щороку я проходжу мед­огляд. На це затрачаю багато часу. Людям легше заплатити 40 грн за медогляд і не проходити його. Це не правильно. Яка користь тоді з того медогляду, якщо від нього відкуповуються? Часто ми не звертаємося до лікарів і займаємося самолікуванням. Загалом тепер краще звертатися до платних медцентрів і лікарень, де якість повинна гарантуватися оплатою. Але медицина повинна бути соціальною, адже вона найбільше потрібна незахищеним верствам населення!

 

Ольга Стрелюк,
активістка Львівського представництва ГМ ОПОРА:
–  Не маю постійного місця реєстрації у Львові, тому завше стикаюся з проблемою, куди звернутися по медичну консультацію. Комунальні лікарні не дуже хочуть приймати пацієнтів, на яких цільово не виділяє кошти місцева влада. І прийом у лікаря розцінюється як особиста послуга. Тому надаю перевагу медичному обслуговуванню у приватних, але не надто дорогих, центрах чи закладах. Там принаймні видають чек за кожну оплачену послугу, і я знаю, за що плачу. Крім того, і ставлення до пацієнтів тут зовсім інше – тебе сприймають як клієнта, якому треба надати якісну послугу, щоб він повернувся сюди знову.

 

Олександр Денисенко,
доцент Інституту екранних мистецтв ім. Івана Миколайчука:
– У жодному разі не задоволений. Якось, вставляючи звичайнісіньку пломбу,  ледь не вмер на стоматологічному кріслі. Під час прочищання каналу в зубі лікарка попала мені у щоку. Через десять хвилин щока розпухла, потім з’явилася гематома. Лікарі самі налякалися, возили мене в інститут стоматології. А за два тижні, як опухлість зійшла, – знову почали лікувати, ще більше накручуючи гроші. До суду я не подавав. Досі лишилася невелика деформація лівої щоки. Її важко помітити, проте вона є. Цікаво, що я пішов лікуватися до іншої клініки, і вони поставили мені пломбу швидве разів у п’ять і значно дешевше.