Особисто мене інформація про судову тяганину між міською владою та власниками комунікаційних мереж, зруйнованих унаслідок бурхливої діяльності Ратуші, не дивує. Дивує інше, - "надзвичайний стан" на львівських дорогах пояснюють прагненням надати галицькій столиці європейського шарму до континентального чемпіонату з футболу. За рахунок поодиноких свідчень причетності до цивілізації, притаманних нашому місту, - Інтернету та телефону.

Твердий ґрунт під ногами (у згаданому випадку - битий шлях) вандал відчуває, лише зруйнувавши все довкола. Ми вже мали схожу ситуацію, коли Садовий і компанія готувалися бучно святкувати 750-річчя Львова. Позірний блиск Ринку на час приховав і тотальну руїну історико-архітектурного ансамблю, і дилетантське ставлення до реставрації, і грошові оборудки дрібних ошустів з коштами, призначеними для ювілею.

Тепер команда на чолі з креативним мером звела собі на­дійний лаштунок у вигляді Євро-2012, за яким кояться не менш масштабні афери. Побіжно є кілька нагод, призначених дезо­рієнтувати увагу обивателя, скерувати її на манівці від споглядання поведінки "слонів у крамниці з посудом". Остання - традиційний Форум книговидавців.

Відкрите світові місто перетворилося на закриту зону для власних мешканців, бо його центральні вулиці, що до болю скидаються на повоєнний Сталін­град чи Варшаву, тепер окуповані армією регулювальників, покликаних до решти перекрити міські магістралі перед автівками пересічних водіїв. Високі слова про не менш високу культуру дисонують з фальцетом клаксонів у загазованих корках, з шоферськими прокльонами на адресу містичних винуватців їхніх бід.

Ті ж, цілком реальні люди, вважають своїм обов'язком скористатися хвилевим статусом, проїхатися звільненими спеціально для них вулицями, припаркувати дорогі авто під Палацом мистецтв, пройтися поміж рядами з друкованим крамом і під спалахами фотокамер придбати рекомендовану радниками літературу. При цьому зронити кілька вагомих слів про "джерело знань", "пошанівок інтелекту", "український гонор" та "європейську перспективу".

Їх слухатимуть втомлені побутом і брехнею люди. Скромні учителі в немодних піджаках, письменники у засмальцьованих краватках, мабуть, лише озирнуться на промовців, відірвавши погляд від недосяжних за ціною книжкових скарбів. Відтак прикуплять щось до хатніх книгозбірень, витративши на те диво відкладені не одного місяця ко­пійки, і помандрують до своїх осель, долаючи ями розритого міста, попри сердитих водіїв, поміж сморід вихлопів. Подалі від брехні та лицемірства...