Як часто ви купуєте книги і які?

Саме влітку, за спостереженнями соціологів, найбільше людей планує сісти за читання книжок. Збираючись на відпочинок, спраглі до читання скуповують літературу, а школярі та студенти у гарячу пору читають те, що викладачі порадили опрацювати до наступного навчального семестру. І попри те, що пророцтво про відмирання друкованої книжки через виникнення електронної повільно справджується, залишається частина нонконформістів, які ніколи не проміняють гортання сторінок на клацання по клавіатурі. Та навіть для тих, хто не може примиритися з новинками техніки, є свої недоліки – придбати книжку стає все дорожчим задоволенням. І той, хто йде на повідку у ціни, часто потрапляє у ще одну пастку: дешевшими зазвичай є розрекламовані детективні чи романтичні історії, так зване масове чтиво, натомість класика здебільшого залишається дорожчою і її, відповідно, менше купують. 
Отож, “Пошта” вирішила запитати читачів:
як часто ви купуєте книги і які?

Михайло Ватуляк,
голова Асоціації книговидавців Львівщини:
– Я книг не купую, бо маю найбільшу книжкову гуртівню, що налічує 50 тисяч назв. Маю 460 постачальників тільки з України. Книги зібрані на будь-яку тематику. Я хотів би всі прочитати, бо майже з усіма письменниками знайомий, з усіма дружу. Дуже часто не можу цього зробити, тому що не вистачає часу. А цікавлюся я історичною тематикою, тематичними книгами, зокрема про Петра Яцика, хронологією. Із задоволенням прочитав Василя Шкляра, читаю Михайла Слабошпицького. Хотілось би прочитати все, що в мене є.

 

 

Людмила Оніщук,
учасниця команди КВК “Бомба”, Млинів:
– Книги купую доволі часто. І собі, і на подарунок. Вважаю, що вдало підібрана книга може стати чудовим подарунком майже для всіх. Щодо тематики книг, то це переважно те, чого не вистачає до повних збірок авторів (Ремарк, Гемінґвей), якісь знакові видання (“Записки...” Костенко, “1984” Орвелла), а також книги українських авторів, які виходять малим тиражем і якщо не купиш одразу, то потім годі й шукати. Просто читати в електронному варіанті – це одне, а от тримати книгу в руках – зовсім інше. Значно приємніше.

 

Олег Телюк,
журналіст:
– Я довіряю книгам, які перевірені часом і прочитані вже не одним десятком людей. Справа, звісно, не в кількості читачів. “Сутінки”, можливо, прочитала більша кількість людей, ніж “Олівера Твіста”, але “Твіст” пройшов шлях протягом багатьох років, а отже, читачі були різні і оцінка об’єктивніша. Таким книгам можна довіряти, вони як вистояне вино. Зараз книги дорогі, та й мало україномовних. Якщо раз у місяць, а то й два, придбаю якийсь шедевр – то це добре. Рятує площа біля пам’ятника  Федорову. Хоча можна купувати книги і раз у рік, при цьому придбавши 18 романів.
Остання книга, яку я прочитав, – “Життя” Гі де Мопассана, а найбільше мене вразили “Великі сподівання” Чарльза Діккенса. Таке враження, що я побував у ХІХ столітті і з Діккенсом пив пиво в якомусь англійському пабі.

Сніжана Заєць,
студентка КНУ ім. Тараса Шевченка, фотограф:
– Оскільки я навчаюсь у Києві, а жити там не дешево, то витрачаю гроші тільки на найнеобхідніші речі, і коштів на придбання якихось книжок, які мене зацікавили, не вистачає. Книги зараз надзвичайно дорогі, не кожен може собі їх дозволити. А якщо ти хочеш купити книгу в якісній палітурці, з хорошим папером, то мусиш розраховувати, що дешево тобі це не обійдеться. Тому зазвичай позичаю книги в друзів. Я люблю читати переважно класику, останній автор, який мене вразив, – Маріо П’юзо. Його розповіді про гангстерське життя дуже реалістичні.

Денис Мандзюк,
журналіст:
 – Купую, тільки-но з’являються якісь нові книжки про Львів: історична література, спогади, фотоальбоми. Остання книжка, яку придбав, – “Львів на фотографії – 2”, упорядник Ірина Котлобулатова. Шикарне видання, купа світлин, більшість із яких побачив уперше. Ще можу додати, що дуже багато літератури про Львів нереально придбати в Україні.

Володимир Гнатюк,
приватний підприємець:
 – На мою думку, нині купувати книги не обов’язково. Останні два роки я користуюсь електронною книгою і скачую все, що мені потрібно з інтернету, і це безкоштовно. Або ж, дуже рідко, якщо не можу знайти книжку в інтернеті, то позичаю її у друзів. Я люблю читати детективи, класику, ненавиджу фентезі.