Сьогодні, 8 вересня, Міжнародний день грамотності. Бути грамотним важливо для кожного та суспільства загалом. Міжнародний день грамотності підкреслює важливість грамотності та хоча б базової освіти, як незамінних інструментів, що необхідні для побудови інтегрованої держави.
В Україні за останні роки усі вже звикли до неграмотних чиновників. Випадки, коли люди при владі не знають елементарних правил української мови, нині вже нікого не дивують – це стало нормою, з якою наче змирилися суспільство і самі чиновники. Вже давно час влаштувати справжній лікнеп, раз і назавжди навчивши їх писати правильно!
Адже весь цивілізований світ із таким станом речей миритися не хоче. У країнах із розвиненою демократією неграмотна людина не може отримати жодної посади у владі та місцевому самоврядуванні.
Пригадується, раніше у Львівській обласній раді мовознавець і депутат Ірина Фаріон намагалася боротися із неграмотністю колег, проводячи десятихвилинні уроки перед пленарними засіданнями. На цих уроках Ірина Фаріон розповідала обранцям, як правильно і як неправильно розмовляти і писати, виправляла найпоширеніші
помилки в їхньому мовленні.
На жаль, все даремно. Депутати і службовці вперто не бажають розмовляти правильно.

Сьогодні “Пошта” запитує у читачів, наскільки, на їхню думку, українські посадовці грамотні?
Тарас Возняк,
культуролог, політолог, головний редактор Незалежного культурологічного
журналу “Ї”:
–  Серед посадовців є дуже різні люди з різних середовищ. Поміж тими, які повинні виконувати конкретні функції та займатись конкретною роботою, є досить багато освічених осіб. Але є чимало менш освічених чиновників, які випадково потрапили на свої посади. В цьому випадку, як казав наш президент, маємо те, що маємо.

Тарас Возняк,
культуролог, політолог, головний редактор Незалежного культурологічного
журналу “Ї”:
–  Серед посадовців є дуже різні люди з різних середовищ. Поміж тими, які повинні виконувати конкретні функції та займатись конкретною роботою, є досить багато освічених осіб. Але є чимало менш освічених чиновників, які випадково потрапили на свої посади. В цьому випадку, як казав наш президент, маємо те, що маємо.
 

Галина Микляк,
учитель української мови і літератури:
– Із вуст чиновників линуть незліченні русизми. А як вони відмінюють числівники, творять ступені порівняння прикметників, прислівників чи наголошують склади! І це тільки в усному мовленні, а про писемне я взагалі мовчу. Дуже прик­ро чути, як щоденно посадовці спотворюють нашу мову. Представники влади мають дипломи вишів, різні наукові ступені, а коли слухаєш, як вони розмовляють, складається враження, що не володіють знан­нями з української мови і на рівні шкільної програми. Інколи просто хочеться закрити вуха, коли вони виступають.

Ольга Янушевич,
заступник директора Львівського регіонального центру оцінювання якості освіти:
– Не можу сказати, що всі українські посадовці неграмотні. Але хотілося б, щоб рівень їхньої грамотності був ще вищий. Усе залежить від кожної людини – це має бути її внутрішній голос і внутрішнє переконання. Посадовець повинен бути задоволений собою і прагнути, щоб його роботою були задоволені інші люди.

Святослав Шеремета,
депутат Львівської обласної ради, фракція НРУ:
– На мою думку, більшість посадовців грамотна, але є і неграмотні. Це пов’язано з тим, що зарплати працівників державних служб дуже низькі. Поки держава не буде гідно оцінювати працю чиновників, їх інтелектуальний рівень не зростатиме. Люди не мають стимулу самовдосконалюватися.

Алла Садовник,
студентка:
– Доводилося неодноразово спілкуватися з українськими посадовцями і на загальноукраїнському, і на місцевому рівнях. Категорично підсумовувати не можу. Є серед них і справжні інтелектуали, обізнані у будь-якій галузі, а траплялися і такі, які без елементарного папірчика не могли щось сказати в межах своїх повноважень. Щодо грамотності, то рідко хто знає, де правильно поставити розділові знаки чи наголоси. Можливо, спрацьовує теза, що з вивчення української мови ніякої користі не буде. Та й, зрештою, велика частка посадовців російськомовна, тому українська для них, як англійська – говорити можна, але в подробицях ліпше не копирсатися.