Які наслідки для України, на вашу думку, матиме прийняття законопроекту про російську мову як регіональну?

Коли справи з економікою та встановленням соціальної справедливості йдуть не найкращим чином, провладні депутати зазвичай підкидають для дискусій неоднозначні ініціативи. Найпопулярніша серед таких – ревізія Закону “Про мови в Українській РСР”. Закон старий – сумніву нема. Більше того – сьогодні його виконання спричинило б значно більше протестів і незручностей, аніж витягування мовної карти. Восени минулого року владна більшість подала до парламенту проект закону, яким прагнула увести поняття “регіональної мови” – мови нацменшини, якою користуються понад 10% українців певного регіону. Цього року два депутати знову протягують цю норму в майже ідентичному законопроекті.
Сьогодні “Пошта” запитує своїх читачів: які наслідки для України, на вашу думку, матиме прийняття законопроекту про російську мову як регіональну?

Володимир Квурт,
екс-секретар Львівської міської ради:
– Російською мовою маємо право користуватися на побутовому рівні. Сьогодні інформаційний простір русифікований. Якщо об’єктивно, то сьогодні російській мові нічого не загрожує. Узаконення цього кроку не несе особливої загрози, але боюся, що це унеможливить розвиток української мови. Російська мова витіснить українську.

 

Михайло Космина,
голова Франківської райадміністрації м. Львова:
–  В Україні є Конституція, яка гарантує, що державною мовою в Україні є українська, а також гарантує національним меншинам можливість здобувати освіту рідною мовою. Також є конвенція щодо мов меншин, яка прийнята у Європі. Ця конвенція визначає можливості статусу мови національної меншини. На мою думку, це питання не є конституційними, а Україні такі питання не потрібні зараз. Якщо говорити не формально, а де-факто, то немає вторинності російської мови. Це ще потрібно дослідити, скільки ЗМІ є україномовними, а скільки російськомовними. Тому, вважаю, немає підстав приймати російську мову як регіональну. 

 

Надія Оксенчук,
радник міського голови Львова:
– Я можу лише сказати, що таке рішення лише поглибить конфронтацію між Західною та Східною Україною, а це не потрібно ні заходу, ні сходу, ні президенту, ні українському народові. Ми, навпаки, маємо здуржитися та об’єднатися зараз, тому я думаю, що це питання є не на часі. 

 

Ірина Магдиш,
програмний директор Музею ідей:
– Насправді, це матиме дуже сумні наслідки для України. Неправда те, що цей законопроект вирівнює україномовних та російськомовних громадян у правах. Це буде агресивна русифікація регіонів! У людей зникне мотивація вивчати українську мову, якщо вони зможуть послуговуватися російською на законному рівні.

 

 

 

Галина Микляк,
учитель української мови та літератури:
– Моє ставлення до такого законопроекту негативне. Хочеться поставити зустрічне запитання (хоч розумію, що воно риторичне): “Невже люди, які народилися і живуть на рідній українській землі, не можуть опанувати державну мову?” Я не погоджуюся із такою думкою, що цей законопроект легалізує мовні пріоритети країни, навпаки, призведе до ще більшого незнання державної української мови. Саме в цьому я бачу проблему. Тут прослідковується лише система русифікації, яка тягнеться століттями, а останнім часом розвивається бурхливими темпами. Мені здається, що, надаючи російській мові статусу регіональної, влада тільки пришвидшить процес витіснення української, тобто зробить знову її “наріччям великої російської”.
Роман Хмизюк,
студент УКУ:
– Після прийняття такого законопроекту українську мову в східних, частково південних і північних областях нашої держави взагалі не будуть використовувати, посилаючись на те, що мешканці вважають себе проросійськими течіями. І з часом наша рідна мова просто зникне, тому не варто приймати цей закон. Чомусь Росія не приймає закон про українську мову як регіональну, хоч на території сусідньої держави проживає велика кількість українців.