Україна відбулася як держава та закріпила свою незалежність. За ці двадцять років  є свої плюси, є й мінуси. Хтось щасливий, що живе саме тут, в Україні, інший нарікає та подався б геть, наприклад, за кордон на заробітки, бо змучився рахувати копійки до чергової зарплатні…

Звичайно, кожен із нас хоче, щоб наша рідна Україна була сильною незалежною європейською державою, якою б ми та наші діти пишалися; щоб українським родинам комфортно та щасливо жилося, а матері та татусі не залишали тут сиротами при живих батьках своїх синів та доньок й через брак роботи на Батьківщині їхали гарувати в Італію, Іспанію чи Росію; щоб усіх прийнятих законів врешті-решт дотримувалися; щоби захланні до хабарів чиновники нарешті зупинилися і не мордували як пересічного громадянина, так і  український бізнес! Зрештою, сподіваємося, що інвестори таки не оминатимуть Україну, побільшає робочих місць, громадяни отримуватимуть достойну для життя зар­плату. Також важливо, щоб українці думали не лише про гроші, а передусім про моральність, духовність, родинні цінності та повагу один до одного!

Сьогодні “Пошта” запитує своїх читачів: якою б вони  хотіли бачити Україну в наступні 20 років?

– Хотів би бачити Україну, яка нарешті прийняла новий закон свого морального життя. Іншими словами, я б хотів, щоб хтось урешті від нас зійшов на гору Синай і дістав від Бога скрижалії, за якими ми житимемо в подальшому житті. Поки що ми маємо неправову державу, державу, в якій грають законами, а не діють, відповідно до них. Це, фактично, найголовніше моє побажання. Коли я кажу “закон”, маю на увазі не лише право, а й моральні закони буття, які нерозривно пов’язані із звичайним законодавством.

Національного олімпійського комітету України у Львівській області:

– Вірю у світле майбутнє України. Збудує нашу державу молодь, яка не пам’ятає спільних років в обіймах Росії. Україна в наступні роки буде державою, в якій керуватимуть ті, хто не пам’ятає комуністичних часів, для них головне буде розбудовувати власну країну. Однозначно, що економіка  активно розвиватиметься. Ми будемо знову житницею Європи. В державі буде єдина національна Церква. Держава має бути мононаціональною і важливо, щоб було складне міграційне законодавство – ми транзитна країна і багато хто захоче у нас залишитися. Не треба повторювати помилок теперішньої об’єднаної Європи. Однозначно працюватиме закон для всіх, часи клановості при владі минуть. Героями України не треба буде призначати зверху, а геройство Бандери і Шухевича ніхто не оскаржуватиме. Одним словом – сорокарічні зроблять фундамент, а двадцятирічні – почнуть будувати.

Павло Богуцький,військовий прокурор Західного регіону України,

полковник юстиції, кандидат юридичних наук:

– За роки незалежності на власному досвіді переконався: коли є дисципліна і порядок – буде добрий результат і в житті громадянина, і в житті військової людини, і в житті колективу, в житті армії, у житті цілої держави. Такою і хочу бачити Україну в наступні роки: такою, де панують закон і порядок, а дисципліна супроводжує діяльність усіх без винятку громадян, а тому – могутньою!

– Я бачу її насамперед християнською. Ще Володимир Великий, прийнявши християнство, на його засадах розпочав будувати свою державу. Україна пройшла через різні випробування, передусім поділами. Тому, говорячи про майбутнє нашої держави, хочу говорити про майбутнє наших Церков, які є спрямовані на об’єднання. Ми всі за нього молимося і його сподіваємося. Думаємо про державу, яка мала б розвиватися, як і інші держави, що втішаються великим успіхом. Ми до цього йдемо трудним шляхом, боїмося різних загроз. Але йдемо з переконанням, що дія Божа спрямована на добро нашої держави, нашого народу. Трудимося над тим, щоб християни стали братами і сестрами, щоб на основі християнського життя могли сприймати один одного у братній любові.

Віримо, що Господь дасть нам пережити всі труднощі, що добро і любов запанують між нами в народі. Це є той цемент для міцності нашої держави. Не власним розумом, а тим розумом, що Господь нам дав і просвітив, зможемо вступити на дорогу Божих заповідей, яка є шляхом до нашого щасливого майбутнього. Бо те, що Бог будує, – вічне, а те, що людина – мінливе.

– Важко мені сказати, якою я бачу нашу країну через 20 років. Передусім у нас має змінитися влада – тоді поліпшиться життя людей. Наші політики не вирішують проблем держави, людей, а з’ясовують свої стосунки, справи і амбіції. Якщо не зміниться влада, в нас буде монополія і диктатура. Деякою мірою вона є і зараз. Закон у нас не працює. Хто має гроші, той і має рацію.

– Як священик я понад усе хотів би, щоб Україна була країною, поверненою до Бога. Адже це гарантує абсолютну, повну свободу і можливість не тільки декларувати самостійність, але й справді  почувати себе незалежними. Це дарує можливіть свідомо і  розумно розвиватися у галузях науки та освіти, мати культуру й осягнути все, що потрібно для доброго життя.  

– Через 20 років я бачу нашу Україну сильною і незалежною державою, де панує добробут та достаток, а кожен громадянин має достойну високооплачувану роботу. Саме тоді люди впевнені у країні. Тоді людина стане основою держави, навколо неї вибудовуватиметься державницька політика. Це приведе до того, що тоді у країну прийдуть інвестори, адже буде стабільна ситуація із системою оподаткування. Сільське господарство, фермери отримуватимуть належну підтримку від держави, краще запрацює промисловість. А на рівні Верховної Ради, Кабінету Міністрів прийматимуть ті законопроекти, які полегшували б життя людям. І депутати, яких обирає народ, нарешті почали дбати про цей народ. 

Іванка Колодій,

студентка географічного факультету ЛНУ ім. Івана Франка:

– Я дуже мрію, що Україна стане справжньою європейською державою. Сподіваюся, що протягом наступних 20 років у нашій країні буде розвиватися наука, культура. Як студентка мрію, щоб кожна розумна молода людина мала можливість безкоштовно навчатися, знайти роботу, реалізувати себе. На мою думку, влада має працювати над тим, щоб забезпечити житлом працівників освіти, культури, медицини. За 20 років ми зробили багато помилок, настав час на помилках вчитись! Ми маємо бути єдині!

Андрій Капраль,

учасник гурту “Піккардійська терція”:

–  Звичайно ж, кращою. Щоб вона все-таки не втратила своєї незалежності і досягла на світовому рівні високого щабля. Щоб з нами хотіли мати справу всі інші країни, Євросоюз і цілий світ. Я хотів би, щоб українців поважали, і ми гідно несли високе звання громадянина України.