За двадцять років незалежності в Україні вже не знайдеться людини, яка б не розчарувалася в ідеях, які були такими популярними на зламі 80-их та 90-их років. Невпинне збагачення невеликої групи українців на тлі тотального зубожіння решти населення, розвіяло увесь оптимізм про успішну, багату Україну. І, як наслідок, сьогодні прихильників незалежності України порівняно з 1991 роком стало значно менше.

Людям, які не здатні прогодувати свої сім’ї через низькі прибутки важко даються ідеї, що їх проголошують політики. Останні соціологічні опитування свідчать про те, що політика і політики остаточно набридли українцям. Нині громадяни переймаються власним виживанням, а не політичними гаслами виголошуваними політичними лідерами.

Сьогодні «Пошта» запитує у читачів, у чому вони розчарувалися за роки незалежності України?



Микола Кміть, голова відділення НОК України у Львівській області, екс-губернатор Львівщини:

–  Не дуже то я й розчарувався. Мабуть, в одному – що в нас машини дорожчі, ніж дороги. Також в свідомості деяких підприємців, які вважають, що сплачення податків – це знущання над підприємцями. Щодо політики, то важко визначено відповісти, якщо ж сконкретизуватись, то, мабуть, масове бажання політиків сподобатися людям, аніж робити якісь стратегічні зміни, яке можна назвати популізмом. А ще фільм "Тарас Бульба", що глибоко вразив тим, як зображений в ньому українець.



Олексій Антипович, керівник соціологічної групи "Рейтинг":

– В українській владі. Влада далеко не завжди відстоювала і відстоює інтереси держави України, про народ України я вже не говорю. Влада, незалежно від кольорів і періоду її правління, не відстоює державні інтереси. Але будемо сподіватися на краще. І друге – це тотальна корупція, її зростання семимильними кроками. Яке, не те, що не зупиняється, і з яким, не те, що не борються, а ці схеми поділу держаних коштів, поділ державного майна стають все дорожчими та дорожчими, як для України, так і для її народу, який платить ці податки.



Оксана Кристиняк, львів’янка:

– Чому українці розчарувалися в незалежності власної країни? Відповідь очевидна — українцям із незалежністю обіцяли стати однією з провідних і найпотужніших країн Європи, мотивуючи це великим економічним потенціалом. Потенціал, можливо, і був, але розпорядитися ми з цього не змогли! Все, що було в активі держави, за короткий час перейшло у власність кількох сімей. Хто в цьому винен? Та ми з вами!
Здобувши незалежність, українці були настільки втішені нею, що, певно, трохи розслабились. Дозволили перетворити країну у заполітизоване, корумповане суспільство, де кожен турбується за задоволення власних амбіцій і забуває за Україну, яка має бути понад усе! На даному етапі, на мою думку, важливо, як себе відчує громада. Я не говорю про тих, що хочуть виїхати, а про тих, хто планує своє життя, життя своїх дітей, своїх онуків саме в Україні. Як вони бачать своє майбутнє, як аналізують минуле і чи ще вистарчить духу, а, може, і не раз стати на захист своєї свободи. Маю надію, що жаринка свободи не згасла зовсім, не спопеліла в душах борців за свободу й демократію. Були в Україні й гірші часи.

 

Юрій Шведа, доцент кафедри політології ЛНУ ім.І.Франка:

– У нинішніх політиках, як пропонували програми плани виходу з ситуації, перспективи. А сьогодні, фактично, після 20 років незалежності, здається, що ми тупцюємось на місці, ходимо по колу. І, як не парадоксально - одній й ті ж політики, одній й ті ж лозунги – жодного руху вперед. Тому для мене цілком очевидно, що ті політики, які тривалий час були при владі, не спроможні реалізовувати ті лозунги, ті програми, про які вони говорять.

 



 

Володимир Будзан, заступник директора департаменту житлового господарства та інфраструктури Львівської міськради:

– У незалежності нашої країни я не розчарувався, тому що я є патріотом своєї держави і присягав на вірність Україні як офіцер запасу. Але, державою керує так звана «політична еліта»,  а решта людей  живуть  немов в окремому світі. Влада піднімає пенсії чи зарплати на декілька гривень і подає це як своє надзвичайне досягнення . В цей  час ціни за той самий період піднімаються в декілька разів. І це смішно. Адже, люди, які мають доходи в десятки разів більші, ніж середньостатистичний житель  України, не розуміють, якою незрозумілою виглядає їхня поведінка. Відбуваються політичні ігри та спроби отримати владу, обдуривши населення. Я вважаю, що за роки незалежності  наша «політична еліта» не навчилася розмовляти з людьми та вміло керувати країною. А такими махінаціями та різноманітними технологіями вона вже досягла тієї межі, коли населення втратило будь-яку довіру до політиків і відповідно до держави.

 



Теодор Дяків, заступник голови ЛМО партії «Громадянська позиція»:

– Скажу однією фразою: у здатності українського населення до самоорганізації та організації влади.