“Марсіанський” виступ Маска давно очікувався і широко анонсувався: вчені, журналісти та й просто шанувальники бізнесмена гадали, про які нові проекти він розповість і чи не стримає своїх амбіцій з освоєння Сонячної системи, особливо після недавнього вибуху ракети Falcon.

Виявляється, для повноцінного освоєння Марса амбітному підприємцеві потрібна лише тисяча космічних кораблів, здатних перевозити близько ста чоловік.

Раніше Маск не раз робив заяви, що єдиним шансом на виживання людства вважає перетворення його на мультипланетну цивілізацію. Для цього необхідно колонізувати Сонячну систему, причому почати треба саме з Марса. Як пояснив Ілон Маск у своєму виступі, умови на Венері та Меркурії дуже суворі, супутники планет-гігантів занадто далеко, а на Місяці немає необхідної кількості ресурсів. На сьогоднішній день Марс – єдиний “кандидат” на перше позаземне поселення людей. Мета SpaceX – створення на Червоній планеті повністю автономного поселення людей.

За оцінками експертів, на сьогоднішній день вартість відправки однієї людини на Марс наближається до 10 мільярдів доларів. Маск вважає, що пов­ноцінна колонізація стане можлива при вартості польоту в один кінець у кілька сотень тисяч доларів, що можна порівняти з вартістю типового приватного житлового будинку в США. “Квиток повинен коштувати кілька сотень тисяч доларів”, – уточнив Маск.

Для подібного здешевлення польотів людству необхідно вирішити безліч проблем, пов’язаних із доставкою вантажів на Червону планету. Це можливість дозаправки в космосі, а також створення палива на самому Марсі. Крім того, Маск наголосив, що всі елементи марсіанської експансії повинні бути багаторазовими. “Боїнг-747” коштує близько 90 мільйонів доларів, однак ми купуємо на нього квиток і летимо, тому що “Боїнг” може літати багато разів, – пояснив підприємець свою основну ідею. – Якщо ракету робити не багаторазову, вартість запуску відразу зросте вп’ятеро”.

Допоки план зі створення поселення виглядає так: після завершення основних робіт із удосконалення ракет-носіїв Falcon 9 і Falcon Heavy компанія займеться проектуванням і розробкою нової надважкої ракети, умовно названої Mars Vehicle. Це буде двоступенева ракета.

Як паливо і окислювач ракета-носій використовуватиме пару “метан-кисень”, оскільки метан можливо виробляти на Марсі і його не так складно зберігати, як інші види палива.

Перший ступінь виготовлятимуть із композитного вуглецевого волокна. Його висота становитиме 77 метрів, а діаметр – 12 метрів, що на 2 метри більше, аніж підставка знаменитої ракети “Сатурн-5”, яка доставила астронавтів на Місяць. Mars Vehicle буде здатний підняти 550 тонн корисного навантаження проти 135 тонн у “Сатурна-5”. Як двигун ракета-носій використовуватиме новітні двигуни Raptor. Маск зазначає, що на даний момент це найпотужніший ракетний двигун, що перевершує за тягою двигун Falcon 9 Merlin втричі. Загалом будуть встановлені 42 такі двигуни, сім із яких, центральних, матимуть керований вектор тяги для маневрування.

До речі, 26 вересня 2016 року були проведені перші успішні стендові випробування Raptor. 

Другим ступенем марсіанської ракети стане той самий космічний корабель, що доставить колоністів на Червону планету. Поки що він умовно називається Interplanetary Transport System (Міжпланетна транспортна система). Корабель матиме висоту 49,5 метра, діаметр – 17 метрів і масу близько 150 тонн. Планується, що такий космічний корабель зможе перевозити близько ста осіб в досить комфортних умовах. “Планування – як на лайнері. Нудно на борту не буде”, – пояснює Ілон Маск.

Згідно з проектом, спочатку Mars Vehicle доставить міжпланетний корабель на проміжну орбіту. Потім перший ступінь спуститься назад – на стартовий майданчик і виконає повторний старт із паливним баком, призначеним для заправки марсіанського човника на земній орбіті. Після цього міжпланетний транспорт зможе відправитися на Червону планету.

Під час приземлення апарат не використовуватиме парашутів, а сідатиме на власних двигунах. Це зробить можливим його використання на майже будь-яких планетах і супутниках Сонячної системи. Міжпланетний транспорт – це багаторазовий корабель, який здійснюватиме регулярні рейси між Землею і Марсом.

За оцінками SpaceX, вистачить близько 7% початкового запасу палива, щоби човник зміг повернутися назад із Марса.

Маск вважає, що з часом вартість подібних перельотів знижуватиметься, а час у дорозі скорочуватиметься. Середній час перельоту між планетами Ілон Маск оцінює в 115 діб, а у подальшому можливе його скорочення до 88 діб. Запуски міжпланетних транспортерів планують здійснювати в періоди протистояння Землі та Марса. Зі слів Маска, для створення повністю автономного марсіанського поселення знадобиться близько тисячі міжпланетних кораблів, кожен з яких повинен буде зробити 10-15 рейсів. Всього кораблі мають перевезти близько мільйона осіб. На реалізацію проекту, за оцінками SpaceX, піде від 40 до 100 років.

Ілон Маск оцінює рівень необхідних інвестицій у 2 мільярди доларів на рік. Гроші планують збирати за рахунок спонсорських і партнерських програм.

Однак Маск зауважує, що Interplanetary Transport System може літати набагато далі Марса. Теоретично такі транспортери могли б дістатися й до астероїдів, супутників планет-гігантів, навіть до Плутона. Все, що для цього потрібно зробити, це створити мережу космічної дозаправки. Фактично, поетапно поповнюючи запаси палива на космічних “заправних станціях”, міжпланетний транспорт зможе долетіти куди завгодно, пояснює Маск. І нагадує, що в планах SpaceX на 2018 рік – запуск спільної з NASA безпілотної місії Red Dragon із наступною висадкою на поверхню Марса. Red Dragon є модифікованою версією корабля Dragon V2. Старт планують здійснити за допомоги ракети-носія Falcon Heavy.

Після презентації заснов­нику SpaceX поставили безліч запитань про місце збирання ракет, можливості роботи в SpaceX, радіацію, навіть про способи очищення марсіанських пустель від продуктів людської життєдіяльності.

Представника NASA цікавило, звідки проводитимуть запуски і де збиратимуть такі великі ракети, адже доставити такий колосальний механізм вантажним транспортом неможливо. Маск відповів, що перші запуски здійснюватимуть із майданчика 39А, а збиратимуть ракету на місці старту з комплектуючих.

На запитання про те, чи буде цей переліт в один кінець, Маск навів приклад з першими колоністами у Америці: багато з них залишилися на континенті, але деякі повернулися в Старий Світ. У будь-якого марсіанського колоніста повинна бути можливість повернутися на Землю, потрібно лише сплатити вартість зворотного квитка.

Ніякої спеціальної підготовки майбутнім колоністам не потрібно. Умови на борту будуть вельми комфортними. А щодо небезпеки міжпланетної радіації Маск пояснив, що займається розробкою інженерної сторони питання перельоту. Напевно до моменту її завершення вже з’являться нові технології захисту. Тим паче що небезпеку становить переважно радіація під час викидів на Сонці. У будь-якому випадку 100 днів перельоту дадуть несмертельну дозу опромінення, вважає підприємець.

У своєму виступі Маск наголосив, що важливо займатися популяризацією Марса. Можливо, це підштовхнуло б світову спільноту до конкуренції та співпраці. На запитання про особисту участь у переселенні на Марс Ілон Маск відповів, що перші перельоти будуть пов’язані з підвищеним ризиком для учасників, тому він не хотів би наражати своє життя на небезпеку, бо боїться, що компанія залишиться без керівництва.

Маск усвідомлює всю небезпеку перших перельотів на Марс. “Ви готові померти? Тоді ви кандидат на відправку. Ймовірність загинути висока для першої місії”, – пояснив бізнесмен. 

Щодо того, що робитимуть переселенці на Марсі, існує чимало проектів. Майже відразу буде запущена програма перетворення атмосфери. Для цього необхідно буде розтопити полярні шапки планети, які складаються здебільшого із твердої вуглекислоти (усім відомого сухого льоду). Одна з опцій зробити це швидко і ефективно – завдати по них масованого термоядерного удару з орбіти планети. Можливо, це буде єдино можливий спосіб використовувати зброю масового ураження не на шкоду, а на благо людства. Перетворення мільярдів тонн сухого льоду в газоподібну форму моментально огорне планету досить щільною “ковдрою” із вуглекислого газу, що допоможе не тільки створити нормальний атмосферний тиск, а й істотно нагріти Марс.

Річ у тім, що СО2, з викидами якого воюють земні екологи, є потужним парниковим газом, завдяки якому сонячне тепло накопичується на планеті, а не повертається назад у космос. На Землі це дуже небезпечний процес, що призведе до катастрофічних змін клімату, а на Марсі – зовсім інша річ: ця планета надто заморожена (температура зимовими ночами знижується до мінус ста градусів за Цельсієм). Катастрофічні зміни такого клімату дуже потрібні і дуже вітаються.

Для посилення парникового ефекту і прискорення нагрівання Марса там будуть побудовані заводи, що вироблятимуть фреони – гази, чий парниковий ефект приблизно у 8000 разів потужніший, ніж у вуглекислоти (при однакових обсягах). Через ці властивості їх застосування на Землі перебуває під жорстким контролем, щоб не допустити викидів у атмосферу. На Марсі їх розпорошуватимуть спеціально і в промислових обсягах.

Коли атмосфера стане досить щільною і теплою, люди зможуть виходити на вулицю вже не в космічних скафандрах, а в більш легких дихальних масках, надягаючи при цьому звичайний одяг. Але ще важливішим є те, що марсіанська вічна мерзлота розтане, вивільнивши гігантську кількість води. Її вистачить, щоб наповнити річки, струмки, озера, навіть невеликий океан у північних широтах планети. На Марсі почнуть падати дощі. Запуститься знайомий всім з дитинства круговорот води в природі. Це, своєю чергою, дозволить заселити корисними зеленими водоростями водойми, висаджувати у відкритий ґрунт лишайники, трави, а потім і дерева, у першу чергу – хвойні (для листяних там все одно буде досить холодно). Таким чином Марс із червоної планети з часом перетвориться на зелену. Атмосфера почне швидко насичуватися киснем. Для колоністів життя “під куполом” закінчиться. На вулиці можна буде дихати так само, як на Землі зараз. Очікується, що на завершення цього процесу знадобиться близько сотні років.