Цього тижня з космодрому на мисі Канаверал з п’ятої спроби всупереч негоді та неполадкам до Міжнародної космічної станції стартувала ракета Falcon 9 приватної корпорації Space X, яка доставила на Міжнародну космічну станцію чергову партію вантажу, масою 2,5 тонни, в кораблі Dragon. 

Однак цього разу увага до запуску була прикута не тим, що приватна ракета-носій використовується за контрактом NASA, а спробою повернути перший ступінь ракетоносія на Землю в цілісності. 

Майже здійснилася давня мрія мільярдера і засновника Space X Ілона Маска, який хоче докорінно змінити структуру й економіку космічних стартів. Мало того, що Маск уже довів: виконувати запуски за державними контрактами цілком ефективно і дешево може абсолютно приватна компанія. Сьогодні його інженерам практично вдалося те, чого не робив ніхто, починаючи з перших ракет епохи Корольова та фон Брауна, – м’яко повернути на Землю, використовуючи той же реактивний двигун, першу ступінь ракетоносія.

Мета цієї програми проста: повернувши бак з двигунами на Землю в цілісності, аби ракетники використовували його повторно, і тим самим знизити вартість виведення корисного вантажу на орбіту. Завдання це складне настільки, що самі інженери оцінювали ймовірність успішного повернення ступеня в 50%. “Імовірність успіху невелика... Однак цей експеримент стане першим в спробі в цілості повертати готові до повторного використання перші ступені ракети Falcon 9”, – заявляли в компанії.

Ось уже майже 60 років космічні запуски здійснюються за однією схемою: перший ступінь, відпрацювавши кілька хвилин, відстрілюється від ракети і падає у вигляді сміття на поверхню землі або в морі. Системи, що дозволяють не розбиватися вщент при ударі, використовувалися в двох космічних системах: Space Shuttle (США) і “Енергія-Буран” (СРСР). При запуску космічних човників твердопаливні прискорювачі, виконавши свою функцію, опускалися на парашутах, у випадку з шатлами падали в океан, виловлювалися і використовувалися повторно.

Тепер винахідники хочуть поверти їх на Землю вже не за допомогою парашутів, а подібно місячним модулям, з використанням реактивної тяги. Завдання ускладнювалося тим, що посадити ступінь ракети треба було не на тверду поверхню, а в океан – для цього в центрі Атлантики заздалегідь була розміщена спеціальна баржа. Раніше спроби посадити макет ступеня зі спеціальними “ногами” компанія Space X проводила на материку. Спроби ж посадити щабель у море закінчувалися сумно: баки руйнувалися при ударі і тонули.

Цього разу ступені потрібно було потрапити в “яблучко” розміром з футбольне поле. “Це як спробувати балансувати шваброю, яка стоїть на руці, під час урагану”, – пожартували в компанії. “Для майбутнього запуску ми виготовили величезну платформу довжиною 100 і шириною 60 м. З космосу вона виглядає крихітною, а розмах “ніг” ракети – лише 20 м. Ступінь будуть утримувати в потрібному положенні за допомогою двигунів, однак це складно – нам будуть заважати помилки GPS і великі хвилі ”, – сказав Маск.

Непроста і конструкція баржі. Для її утримання на місці використовувалися чотири водометних рушії – технологія, запозичена у платформ глибоководного буріння, яка дозволяє утримувати баржу на місці з точністю до 3 м.

У підсумку, незабаром після запуску Ілон Маск написав у своєму твіттері: “Ракета дотягла до баржі, але посадка була жорсткою. Майже вийшло. Є над чим працювати”. Компанія Space X буде відпрацьовувати технологію під час нових запусків.