Глибоко всередині Меркурія формується і падає до центру планети залізний "сніг". За словами вчених, це схоже на те, як сніг виникає в атмосфері Землі і падає на її поверхню, повідомляє РІА "Новости". Дослідники вважають, що завдяки цьому процесу і утворюється магнітне поле планети.

Таку заяву зробили вчені з університету Іллінойса й університету Західного резервного району в Клівленді, штат Огайо.

У статті, опублікованій в журналі «Geophysical Research Letters», учені описали експерименти в лабораторії і математичні моделі, які описують вірогідні умови усередині найближчої до Сонця планети.

Меркурій – єдина, якщо не зважати на Землю і газові гіганти, планета Сонячної системи, що має загальнопланетне магнітне поле. Магнітне поле, яке відкрила в 1970 році станція "Марінер-10", приблизно в 100 разів слабше від земного. Більшість моделей не могли дати йому пояснення.

Магнітне поле Землі формується завдяки потокам розплавленої речовини, в якій міститься залізо, в її ядрі, які подібно до гігантського електромагніту і формують магнітне поле.

Як відомо, Меркурій за розмірами не набагато більший за Місяць і, як вважалося раніше, так само, як він, давно остигнув і геологічно пасивний. Поле, яке виявила "Марінер" не вписувалося в цю модель.

Провідний автор дослідження, аспірант Іллінойса Бін Чен зазначив, що "останні вимірювання обертання Меркурія, зроблені із Землі за допомогою радарів, показали слабкі похитування, що свідчить про те, що щонайменша частина ядра планети розплавлена".

"Через відсутність сейсмологічних даних з планети, ми дуже мало знаємо про її внутрішню будову", – також сказав він.

Щоб краще зрозуміти фізичний стан в ядрі Меркурія, вчені використовували надпотужний прес, щоб вивчити поведінку суміші заліза і сірки в умовах високого тиску і температури.

Під час кожного експерименту зразки суміші заліза й сірки піддавали тиску і розігрівали до певної температури. Потім зразки охолоджували, розрізали надвоє і вивчали під електронним мікроскопом і за допомогою електронного мікроаналізатора.

За словами Чена, "швидке охолодження зберігало структуру взірців, які виявляли розділення на тверду і рідку фази, і сірка містилася в кожній з них".

"Базуючись на даних нашого експерименту, ми можемо зробити висновки про те, що відбувається в ядрі Меркурія", – додає він.

Чен розповів, що відповідно до того, як розплавлена суміш заліза і сірки охолоджується в зовнішніх шарах ядра, атоми заліза конденсуються в "сніжинки", які падають до центру планети. Холодний залізний "сніг" опускається вниз, і легка багата на сірку рідина піднімається, конвективні потоки створюють гігантську динамо-машину, яка і створює дещо слабке магнітне поле планети.

За даними вчених, залізний "сніг", швидше за все, випадає в двох різних зонах ядра планети. Така внутрішня структура може бути унікальною серед планет земної групи в нашій Сонячній системі.

Професор геології Джі Лі зазначив, що "дослідження створюють новий контекст для спостережень Меркурія з борту автоматичної станції НАСА "Мессенджер".

На його думку, "тепер ми можемо пов'язати фізичний стан найближчої до Сонця планети з утворенням і еволюцією всіх планет земної групи".

"Снігопади" усередині Меркурія дають нові сценарії, де конвекція може генерувати всепланетне магнітне поле. Наші дослідження допоможуть зрозуміти природу й еволюцію внутрішньої будови Меркурія, а також інших планет і їх супутників", – зазначає Лі.