Михайло Цимбалюк, губернатор Львівщини, про інвестиції в регіон, місцеву продукцію, попередження податківцям та байдужим чиновникам

В Україні сьогодні є серйозна конкуренція між регіонами, зокрема, в кожній області триває боротьба за інвестора. Ще б пак, це створення нових робочих місць та надходження до бюджету. У цьому контексті голова Львівської облдержадміністрації Михайло Цимбалюк слушно задав надзвичайно високий темп для своєї команди. “Якщо втратимо інвестиційний шанс і час, то Львівщина знову відстане на роки. Ба більше, маючи унікальний шанс для області – Євро-2012, –  мусимо багато встигнути зробити. Євро – це як підготовка господаря до весілля. Після проведення чемпіонату в нас залишиться сучасний красень-стадіон та аеропорт, нові готелі та реконструйовані дороги. Ще одним особливим шансом для Львівщини є зимова Олімпіада-2022”, – зазначив “Пошті” очільник регіону. Наприкінці березня мине 100 днів, відколи Михайло Цимбалюк обіймає посаду губернатора, але все частіше лунають чутки, що невдовзі він стане міністром МВС. Пересічним мешканцям Львівщини байдуже до чуток, вони йдуть до нього на прийом, телефонують і розповідають про свої біди. Звертаються, бо довіряють, адже їхні справи на вул. Винниченка обов’язково беруть на контроль. Загалом в області губернатора називають жорстким, але справедливим. “Я не є настільки жорсткий, але звик до дисципліни і порядку. Певен: саме держслужбовці зобов’язані демонструвати чіткість завдань та їх суворий контроль згодом”, – каже співрозмовник.

Сила Львівщини

– Ви маєте досвід роботи у трьох регіонах України –  на Полтавщині, Тернопільщині та Львівщині. Себто, маєте з чим порівняти. Михайле Михайловичу, на Вашу думку, чим Львівщина сильна?

– Львівська область передусім унікальна географічним розташуванням. Це майже 300 км кордону з Польщею, що важливо для транскордонної співпраці. Маємо мальовничі Карпати для розвитку гірськолижного спорту. Гордістю є курортні Трускавець, Моршин і Східниця, особливо тамтешні лікувальні води. В області працює вугільна галузь, Добротвірська теплоелектростанція. Також є поклади сланцевого газу, що є великою перспективою у майбутньому. У регіоні  працює низка унікальних підприємств – дрогобицькі автокрановий та долотний заводи, ЛАЗ.

– А чи навчилися ми правильно використовувати унікальність нашого регіону?

– На жаль, ні. Прикро, що чимало мешканців області поїхали на заробітки. Тут далася взнаки і недолугість влади… Так, Львівщина, якщо порівнювати з Полтавщиною, багато втратила у темпах виробництва. Підприємства, які залишилися працювати, модернізували низькими темпами. На жаль, маючи чорноземи, ми не маємо переробної галузі сільськогосподарської продукції. В області є лише одне конкурентоспроможне молокопереробне підприємство, тоді як на  Тернопільщині їх значно більше. Маємо мізер підприємств середнього рівня з переробки м’яса, тоді як гірські та інші райони нарікають на проблеми зі збутом худоби. До слова: на Полтавщині зберегли великі підприємства. І ще – маючи менший, ніж Львівщина, потенціал, нині Полтавщина є п’ятою областю в Україні з надходжень до бюджету.

Акцент на львівську продукцію 

– Дійсно прикро, що АПК краю досі не на тому рівні, як хотілося б. Яке Ваше стратегічне бачення розвитку цього напрямку? Де, за правильного підходу до справи, можна виграти?

– Час утрачено, але виправити ситуацію можна. Потрібні чіткі правила гри, бажання працювати й чималі капіталовкладення. Зрештою, в АПК все ж є певні позитивні кроки. Виживали вперті та віддані своїй справі. Нині сприяємо тим, хто хоче працювати… Прикро визнавати, але третина орних земель в області пустує. Таке враження, якщо хтось і хотів брати землю в оренду, то влада робила все, аби це було складно. Як наслідок – інвестори йшли в інші регіони, створювали робочі місця там. Так, на Тернопільщині нині вже боротьба за клаптик землі. Невдовзі матиму розширену нараду з інвесторами, які працюють на Львівщині. Вже провів кілька перемовин з бізнесменами, які хочуть інвестувати в наш край.

– Мова про інвестора місцевого, зокрема львівського, чи іноземного?

– Нашого, але не львівського. Землею цікавляться люди, які обробляють її на Західній Україні. Поспілкуюся з тими, хто орендує землі в області, – орендарі мають думати не лише про використання землі, але і про розвиток інфраструктури в селі (дороги, школи, дитсадки).

– Скільки мінімум потрібно часу, аби на землях Львівщини росли сади, вирощували овочі, працювали ферми?

– У середньому три роки. Реальні зрушення відчуємо вже з цього сезону, бо плануємо засіяти більше ярих культур, аніж торік. У 2011-му зробимо акцент на зведення середніх ферм. Тут важлива якість, а не кількість…

– Можливо, будемо нарешті їсти українське, а не білоруське масло, споживати тільки вітчизняні овочі та фрукти…

– Маємо бути патріотами свого села, міста та області! Акцент має бути на купівлі львівського. Але це львівське ще має бути до того ж якісне! Тим паче, поштовхом до праці на землі є зростання цін на харчі. Україна, зокрема Львівщина, мають шанс переорієнтувати своє виробництво на випуск якісних харчів та продавати їх. Львівщина має зробити акцент на вирощування зерна, жита, цукрового буряку, садівництво, натомість менше треба сіяти технічних культур (ріпаку). Треба відновити цукрову галузь, стимулювати селянина сіяти буряк. Незабаром проведемо нараду з власниками двох цукрових заводів і сподіваємося, що у 2011-му Золочівський цукровий завод запрацює.

– То які якісні львівські продукти ми маємо і що можемо мати?

– Молочні та м’ясо­продукти, хліб та хлібобулочні вироби, цукерки, каву. Звісно, львівське пиво як бренд. Це не так мало, але й не багато. Тішить, що в області поступово відроджується садівництво. В області є унікальний шанс мати своє, українське, яблуко. По-перше, держава відшкодовує кошти за посадку садів. По-друге, є унікальні кліматичні умови та склад ґрунтів для садів. Невдовзі на базі одного з підприємств проведемо семінар-нараду щодо садівництва. Тим часом нині вкрай актуальною є проблема зведення сучасних сховищ. Продукція має бути не лише восени, але й узимку та навесні, тому важливим є її зберігання.

Не заважати бізнесу 

– Михайле Михайловичу, чи вдалося Вам полегшити життя людям бізнесу за час керівництва Львівщиною? 

– Принаймні налагодився тісний зв’язок. Спілкуюся з представниками малого, середнього та великого бізнесу не лише під час круглих столів та офіційних зустрічей. Підприємці приходять до мене і на особистий прийом. Скаржаться на податковий тиск та нерозуміння з боку податківців. Уже робив кілька серйозних зауважень голові ДПА області, що я не керівник пожежної команди, щоб гасити пожежі. Це їхня робота! На жаль, ще з минулих років львівська податкова звикла працювати з позиції сили…

– Як наслідок – бізнес чимдуж утікає в інші регіони, там створює робочі місця, сплачує податки, а Львівщина втрачає.

– Так. І це проблема. Не лише в інші регіони, а передусім у тінь! Мене турбує позиція податкової, тому незабаром проведемо зустріч за участю її керівництва. Стягнення до бюджету коштів будь-якою ціною є неприпустимо! Податківці, прикриваючись такими благими намірами, шкодять іміджу держави та регіону загалом. Тим паче, Львівщина є четвертою областю в Україні за кількістю залучених інвестицій... На жаль, маємо ще факти хабарництва, чиновницької недолугості,  зверхності та хамства, з чим треба активно боротися.

– Скажіть, будь ласка, в якому районі області керівники справляються з роботою, а яких, навпаки, треба гнати утришия?

– Відвідав уже більшість районів. На своєму місці керівники у Сколівському, Турківському, Старосамбірському та Городоцькому районах. Претензії є до голови Бродівщини. Турбує Жовківський, Сокальський та Яворівський райони. Не відкидаю, що там, як крайній захід для наведення порядку, будуть ротації.

Про мегашанси регіону 

– Торік неодноразово лунала тривожна інформація про темпи підготовки Львова до Євро-2012. Як нині оцінюєте готовність міста до проведення чемпіонату? Що тішить, а що, навпаки, турбує?

– Нині жодних застережень немає, за винятком будівництва деяких доріг, що залежить від фінансування. Думаю, що це владнаємо у столиці… Якщо ще торік звучало: бути чи не бути, то зараз це остаточно знято з порядку денного. Євро-2012 буде в Україні та Львові зокрема! Тішить, що 2010 рік для Львівщини був рекордним щодо фінансування в рамках підготовки до Євро. Стадіон зводять згідно з графіком, немає проблем зі злітно-посадковою смугою аеропорту, вчасно здамо термінал. До слова, львівський аеропорт прийматиме 10 тис. пасажирів за годину. Це другий показник після “Борисполя”. Щодо готелів, то в нас ситуація краща, ніж в інших містах.

Звісно, область має скористатися й шансом проведення зимової Олімпіади-2022, адже 90% цього заходу мають відбутися саме на Львівщині. Підготовку до Олімпіади я б прирівняв до введення в експлуатацію у Львові 150 років тому залізниці. Після цього кардинальних рішень світового масштабу у нас не було. Львів жив своїм життям, хтось дивився на Львівщину косим оком, хтось тішився нашим відставанням.  Дивилися як на сироту… Наче погані сусіди чекали, чи хата завалиться, чи протримається. Олімпіада – це далека, але водночас і близька перспектива.
До кінця 2014 р. Львів має подати заявку на право її проведення, а для цього треба мати відповідну інфраструктуру. Підготовка дасть колосальний поштовх для зведення об’єктів, а це нові робочі місця, ефективність використання території. Так, уже цьогоріч виготовлятимуть проектно-кошторисну документацію, а з 2012 р. триватиме активна розбудова інфраструктури.

– Тим часом дорога до курортного Славського нагадує радше танкодром…

– Днями зустрічався зі селищним головою Славського. Так, ремонт та якісна дорога там потрібні! Це у планах. Спочатку треба звести інфраструктуру, що вимагає багато великовагової техніки, яка знищить будь-яку дорогу.  Ідеальне ж покриття стане останнім штрихом до введення в експлуатацію об’єктів. У планах – проведення невдовзі у Славському наради з планування об’єктів до Олімпіади.

Жити у правовому полі!

– Торік у грудні під час представлення Ви казали, що Вашим життєвим кредо є робити людям добро, поки Бог дає на це можливість. Чи багато добра вдалося зробити, перебуваючи на цій посаді?

– Дякую Богу, що маю можливість це робити. У кожному випадку індивідуально підходжу до людської біди. Люди нехай самі роблять висновки. Коли беруся за справу, ставлю її на контроль, даю доручення та доводжу її до логічного завершення.

– Прошу сказати, на що здебільшого скаржаться мешканці Львівщини?

– На багаторічну судову тяганину, невирішення земельних проблем, елементарну байдужість чиновників районного рівня, які звикли до відписок. Це неприємно вражає. Приходять люди, які зверталися, коли очолював міліцію Львівщини. Нарікають на тяганину в розслідуваннях кримінальних справ або на невчасне реагування. Люди як рентген інспектують чиновників. Є дзвінки й про хабарництво.

– На які служби нарікають люди та розповідають про факти хабарництва?

– Скаржаться і повідомляють про земельників, податківців, митників. Інформації про міліціонерів уже менше. Не думаю, що не беруть… Здебільшого ті, що дають, самі і є ініціаторами. Як-от, сплатити штраф чи дати половину “на лапу” інспекторові ДАІ… Водночас резонансні показові факти (а вони будуть ще) свідчать: процес незворотний, тому посадовці мають навчитися жити у правовому полі!

Про політику, друзів та завдання

– Пане голово, чи знайшли Ви порозуміння з політичним середовищем регіону?

– Я не конфліктна людина. Так, у Тернополі мені надзвичайно комфортно працювалося з головою обл­ради Олексієм Кайдою, хоча гострі дискусії, звісно, були. Пріоритет – інте­реси регіону. На Львівщині процеси складніші, бо тут різнопланова облрада, тут емоцій більше. Головне, щоб за політичними гаслами не втратила область, щоб за балаканиною ми не відбили інвестора від регіону. .. Мене більше нині турбує порозуміння між депутатами, політичними силами, комісіями в облраді. Я готовий нести відповідальність і звітувати перед облрадою за свою роботу. Мене не вдасться, як дехто хоче, нагнути, поставити на коліна… Певен: мені вдасться об’єднати депутатський корпус навколо проблем  Львівщини. Роботи є для всіх. Головне – кінцевий результат. Контролер у нас – народ. Менше треба дивитися на рейтинги та парламентські вибори.

– Скажіть, будь ласка, хто є Вашими друзями на Львівщині? Кажуть, що Вашим добрим другом є Петро Димінський?

– Як це не парадоксально, але у мене немає друзів. Найближчими друзями є дружина та син, усі інші – мої хороші приятелі, однодумці. Так, Петра Петровича знаю майже 20 років.  Спілкуюся з ним та ще багатьма людьми. Петра Петровича поважаю за те, що зберіг футбол на Львівщині. Ще з юних літ я є прихильником “Карпат”! Коли зустрічалися на футбольних матчах, то говорили про футбол. Робота – це табу. Про роботу говорю лише з Президентом, прем’єр-міністром і главою адміністрації Президента. Тобто, на мене впливати, скажімо, у кадровому питанні, неможливо. Мені можна пропонувати. Я насправді слухаю багатьох, стараюся почути. Спілкуюся з депутатами з різних фракцій ВРУ – знаю і мене знають 90% складу парламенту.

– А з чим пов’язані чутки, що Вас можуть призначити міністром МВС? Ви б хотіли ним бути?

– Найближчим часом це не відбудеться. Думаю, що не для того Президент мене призначав, це занадто велика розкіш часто змінювати голів ОДА на Львівщині… Такі чутки здебільшого запускають ті, хто не хоче мене тут бачити, бояться, не витримують темпу роботи. Припускаю, що дехто з тих, хто має за собою чорне минуле, боїться, що в певний момент у моїх руках це спрацює як інструмент, і їм доведеться відповідати. За все треба платити – перед Богом, законом та совістю. Дехто зі силовиків не дуже задоволений, бо знають, що розуміюся у цій сфері. Особливо це стосується податкової… Президент поставив мені стільки завдань, тому хочу мати честь бути головою ОДА під час відкриття стадіону, гідно відсвяткувати 150-річчя Львівської залізниці, відкрити термінал та злітно-посадкову смугу, у 2012 р. достойно провести Євро, до 2014 р. звести інфраструктуру та подати заяву на проведення зимової Олімпіади. Не виключаю, що Президент може звільнити мене з посади, якщо зроблю щось не так, або якась із програм буде завалена. Загалом на Львівщині мені дуже комфортно, почуваю себе тут удома.