Землі для поховань у Львові вистачить ще максимум на два роки

Нове міське кладовище буде біля села Миклашів Пустомитівського району (близько 10 км від міста). У ратуші обіцяють – цвинтар облаштують за кілька років, адже ресурси міських цвинтарів фактично вичерпані.

– Ми розглядали декілька ділянок під новий міський цвинтар. Дві з них були недалеко від нинішнього Сихівського кладовища. Ідея була в тому, аби збільшити його площу. Однак найбільш придатною виявилась ділянка біля села Миклашів. Її територія – шістдесят гектарів, – розповів “Пошті” Степан Герасюк, заступник начальника управління інженерного господарства Львівської міської ради.

Десятиліття пошуків

Нову ділянку для міського кладовища Львів шукав із середини 1990-х років. Сьогодні термін облаштування нового кладовища залежить не лише від бажання міських чиновників, але й від можливості заплатити за ділянку. За територію площею 60 га, яку Миклашів готовий віддати Львову під поховання, Миклашівська сільська рада хоче 52 млн грн на розвиток інфраструктури села. Гроші мали б виділити з міського бюджету Львова. Однак депутати міської ради стверджують, що сума завелика.

– Такі видатки закладаються у бюджет розвитку. На сьогодні депутатські комісії не отримували жодних офіційних документів з пропозиціями щодо бюджету розвитку. Але можу сказати, що сума у 52 млн грн є абсолютно нереальною. Ми маємо дуже серйозні проблеми з захороненнями і з потребою землі, але про такі суми не може йти мова. Суми мають бути на порядок менші, – сказав у коментарі “Пошті” Яромир Самагальський, голова депутатської комісії фінансів та планування бюджету.

Водночас посадовці стверджують – виділити кошти треба якнайшвидше. Адже на цьому процес не завершується, а лише починається. “Після того, як рада виділить гроші, нам треба буде розробити всю необхідну технічну документацію. За чинними нормами, ділянку треба буде облаштувати освітленням, зробити під’їзні дороги тощо. На це треба немало часу – як мінімум рік”, – стверджує Степан Герасюк.

Небезпечні кладовища

Сьогодні львів’ян хоронять на 6-ти із 12 міських кладовищ. Решта – закрита. При цьому, за словами пана Герасюка, на двох – Сихівському та Голосківському – дозволені поховання, а на Янівському (який засновано ще у 1883 році й закрито для нових поховань у 1980-х роках), у Рясному, на Тракті Глинянському та на Білогорщі – лише підпоховання. “Ми намагаємось шукати ділянки на діючих кладовищах, які можна розчистити під нові поховання”, – продовжує Степан Герасюк. Місць, які є нині, за словами посадовця, вистачить не більше як на півтора-два роки, адже щодня у місті здійснюється більше десятка поховань. Щоправда, такий прогноз, очевидно, доволі оптимістичний. Адже і п’ять років тому посадовці міської ради говорили про те, що міські цвинтарі переповнені й через два роки (тобто 2007 року) померлих не буде, де хоронити.

Більшість поховань вже сьогодні здійснюють із порушенням санітарних норм. Передусім це стосується такого поширеного явища, як підзахоронення: коли нове поховання роб­лять за кілька десятків сантиметрів від могили родича. Відповідно до державних санітарних правил та норм, “використання закритого кладовища або окремих ділянок діючого для повторного поховання (поховання труни в родинну могилу) може бути допущене тільки після завершення кладовищного періоду (не раніше, ніж через 20 років після останнього захоронення) за погодженням з місцевими органами державної санітарно-епідеміологічної служби”. І лише в окремих випадках, якщо кладовище розміщене в сприятливих ґрунтових умовах, кладовищний період за узгодженням із місцевими органами санітарно-епідеміологічної служби можна зменшити до 15 років.

Натомість, якщо пройтись львівськими кладовищами, видно, що цих норм не дотримуються. Наприклад, на Янівському в окремих випадках не проходить навіть року з моменту попереднього поховання. Схожа ситуація і на Сихівському цвинтарі. За словами фахівців, такі порушення норм можуть бути небезпечними, оскільки можуть сприяти поширенню збудників різних небезпечних захворювань. Адже патогенні організми з тіла ще довго можуть бути небезпечними для довколишніх. У Львівській санепідемстанції заспокоюють – про епідемії не йдеться.

–  Особливу небезпеку становлять лише патогенні організми, які передаються спорами, наприклад, сибірська виразка чи правець, але фактично від таких захворювань сьогодні ніхто не потерпає. Ба більше, з такими захворюваннями передбачено особливі умови захоронення, зокрема обов’язковість оцинкованої домовини, якщо відомо, що ця людина хворіла на це захворювання, – сказав у коментарі “Пошті” Роман Павлів, головний державний санітарний лікар Львівської області.

Водночас, за словами експертів, збудники багатьох інших захворювань, наприклад, дизентерії чи туберкульозу, можуть жити у ґрунті до 12 місяців. Тож, порушуючи санітарні норми підзахоронень, відповідальні за це чиновники фактично наражають людей на небезпеку.

Заробіток на похованнях?

Цього року львівськими кладовищами зацікавилась і прокуратура. За словами Олега Денеги, прокурора Львова, до них звернулись журналісти з інформацією про продаж ділянок на цвинтарях.

– Враховуючи, що у записі, який нам надав один із львівських телеканалів, були факти, які можуть означати наявність корупційних схем на кладовищах, ми скерували подання міському голові Львова, аби він створив комісію і розібрався зі ситуацією. Основне питання – це порушення ст. 4 Закону України “Про поховання та похоронну справу”, згідно з яким виділення місць для поховання померлих є безкоштовним. Я знаю, що комісія працює, але відповіді я ще не отримав, – розповів Олег Денега.

Подейкують, місце під поховання на львівських кладовищах коштує не одну сотню доларів. Однак досі офіційно такі факти не зафіксовано. Після оприлюднення журналістами цієї інформації жодної перевірки прокуратура не провела. Правоохоронці просто перекинули відповідальність за покарання своїх підлег­лих з ЛКП “Виробничо-реставраційний комбінат похоронних послуг” на плечі посадовців ратуші.

Альтернатива цвинтарям

За словами Романа Павліва, в епідеміологічному плані набагато краще було б побудувати в місті крематорій, аніж постійно збільшувати площі кладовищ. Активно цю ідею у місті обговорюють вже більше п’яти років. Однак, за словами міських чиновників, наше суспільство до цього не готове, і наразі ідея не має втілення. Тож єдиним варіантом є пошук нової ділянки.