“Пошта” спробувала з’ясувати, коли закриють львівський полігон та чому низка пропозицій від іноземних інвесторів так і не стала панацеєю для сміттярки

Від першого січня 2011 року Грибовицьке сміттєзвалище працює без дозволу та затвердженого ліміту на прийом та захоронення твердих побутових відходів. При цьому десятиліття обіцянок, конкурсів та пропозицій від інвесторів так і не зрушили проблему захоронення твердих побутових відходів у Львові з місця. Остання чутка про те, що китайські банкіри вийшли на український уряд з ініціативою безкоштовно збудувати сміттєпереробний завод біля міста Лева, стала черговою порцією солодких слів, але не справ.

Кому належить смітник?

Про плани китайців на засіданні постійної комісії з питань екології, природних ресурсів та рекреації Львівської обласної ради повідомив Євген Пастух, заступник голови ЛОДА. Щоправда, ні назви фірми, ні суми інвестицій, які вона хоче вкласти в будівництво заводу, “Пошті” так і не вдалось дізнатись. До нового року прес-служба адміністрації мала вказівку від екс-губернатора Львівщини Василя Горбаля не коментувати цю заяву. У новому році дістати коментар теж не вдалось через зміну керівництва.

Не знають про таємничого китайського інвестора і у Львівській міській раді. Тут здивовані заявами посадовців ЛОДА, адже підприємство “Збиранка”, яке працює на Грибовицькому сміттєзвалищі, об’єкт міський. Сміття теж міське. У міськраді наголошують: жодних повноважень робити щось із міським полігоном обласна адміністрація не має.

Місто планує сортувати

За словами Сергія Кіраля, начальника управління зовнішньоекономічної діяльності та інвестицій ЛМР, велике зацікавлення іноземних інвесторів львівським сміттям є цілком зрозумілим, адже у всьому світі на смітті заробляють непогані гроші. Окрім цього, це можливість для компанії використати нашу територію як дослідний майданчик. Водночас, те, що пропонують закордонні фірми, не завжди влаштовує міську владу – як правило, запропоновані технології застарілі, обладнання вживане, а самі обіцянки багатомільйонних інвестицій безпідставні. Здебільшого європейці долають проблеми сміття  двома шляхами – спалення та біомеханічна переробка. Львівські посадовці віддають перевагу другому. Варіант сміттєспалювального заводу у місті відкидають відразу з кількох причин: через коштовність, шкідливість та неприйняття громадськості.

Реальна вартість будівництва сучасного сміттєспалювального підприємства для потреб міста 250 мільйонів євро. Будуючи такий завод, слід знати, що це потягне за собою підвищення плати за вивезення сміття в десятки разів.

– Бачення міської влади – нам потрібно запровадити біомеханічну переробку сміття з попереднім сортуванням на органіку та неорганіку, – розповів “Пошті” Сергій Кіраль. –  Сміття розділятимуть на органічне та неорганічне. Органіку переробляють у компост (або гумус), який можна, між іншим, продавати у магазинах як добриво (досвід Австрії, м. Відень), а матеріали неорганічного походження переробляють шляхом сортування з отриманням вторсировини (ПЕТ-пляшки, макулатура, скло, брухт тощо), а те, що залишається після сортування, застосовують як альтернативне паливо для цементних заводів чи добавку для влаштування основи під час будівництва дорожнього покриття

Почати реалізовувати програму, за словами посадовця, у ратуші планують уже цього року. Для цього будуть звертатися до Міжнародної фінансової корпорації, структури Світового Банку, фахівці якої спеціалізуються на комплексному аналізі ситуації збору та утилізації сміття.

– Фахівці МФК можуть запропонувати кілька варіантів вирішення проблеми. При цьому допомогти залучити приватного інвестора. А потенційні інвестори вже є. Зокрема, це австрійська компанія АВЕ та французька “ЛяФарж”, що зацікавлена в альтернативному паливі для роботи цементного заводу і володіє технологіями перетворення сміття в матеріал RDF (альтернативне паливо). Своє зацікавлення висловлювала і група канадських компаній, які володіють технологіями переробки неорганіки в дизельне пальне, з якими місто уклало попередній договір про співпрацю, – розповів Сергій Кіраль

Отримавши пропозицію про співпрацю від МФК у кінці 2010 року, вже в найближчі тижні ратуша буде звертатися до “Укрнац­проекту”, державної агенції з упровадження в Україні стратегічних проектів, із проханням виділити кошти на фінансування роботи фахівців корпорації. Якщо місту відмовлять, чиновники обіцяють закласти кошти, а це близько мільйона гривень, у міському бюджеті. Повернути їх чиновники сподіваються після того, як знайдуть інвестора для будівництва заводу.

Обіцяні утопії

За словами Івана Зозулі, голови правління ВАТ “Гірхімпром”, клаптикове вирішення за допомогою одного заводу, справу не поліпшить.

– Ніде у світі немає такої складної проблеми зі смітником, як в Україні з Грибовичами. Я вже чотири роки міській і обласній владі повторюю: їм треба сісти за один стіл і глянути, які є пропозиції. Маю сумніви щодо того, чи всі чиновники знають екологічну правову та нормативну базу в Україні. До того ж виникає запитання: чому до розв’язання проблеми не залучають фахівців? Сьогодні терміново слід підготувати проект поетапного закриття сміттєзвалища, – вважає Іван Зозуля.  

Цікаво, що, за словами Івана Зозулі, у 2009 році  на вимогу мешканців сіл Малехова та Грибовичів у міській раді оголосили конкурс на розробку проекту закриття сміттярки. Конкурс виграв “Гірхімпром”, але за тиждень його визнали “таким, що не відбувся”. Іван Зозуля стверджує, що причини в Ратуші так і не пояснили…

І це вже не перший схожий випадок. Нагадаємо, що Львів неодноразово оголошував конкурси, які закінчувалися нічим. У 2008 – 2010 роках участь у конкурсі на будівництво сміттєпереробного заводу брали участь дві компанії з Німеччини та одна з Польщі. До конкурсу на сміттєспалювальний завод долучилися представники Франції, Іспанії, ОАЕ та України. У 2007 році до участі в конкурсі на визначення інвестора з комплексної переробки сміття у Львові та рекультивації Грибовицького сміттєзвалища зголосилися чотири фірми: ПП “СЦ – Сервіс – Центр Стрий”, компанія “Екоінтек”, ТзОВ “Грінко – Львів” і ТзОВ “Річікляджі” (Італія).Ніхто з претендентів так і не запропонував місту необхідних умов для боротьби зі сміттям.

У пошуках нового полігону

Окрім будівництва сміттєпереробного заводу, у планах чиновників на найближчі роки рекультивація старого та будівництво нового полігону відповідно до вимог європейського законодавства. Щоправда, де саме зроблять нову сміттярку, поки що не відомо. За словами Олега Синютки, першого заступника міського голови Львова, новий полігони повинен відповідати низці вимог, зокрема, розташовуватися за межами населених пунктів, але не далі ніж 30 – 70 км від Львова.

Нинішні амбітні плани мерії, звісно, могли б поставити крапку в грибовицькій проблемі, але десятирічній досвід конкурсів і заяв змушує зі скепсисом дивитися на перебіг справи і підводить до того, що це ще далеко не кінець історії.