У Львові екскурсії можна проводити не лише історичними топ-маршрутами, але й “історіями” назви місця

Відома російська пісня “На вулиці Каштановій”, де виконавець йде по Абрикосовій, повертає на Виноградну, а на Затіненій посидить у затінку, у Львові набуває іншого звучання. Тут, подорожуючи закапелками міста, наштовхуєшся на асоціації “вищі”, адже прогулятися можна вулицями, які носять назви метрів світової музики та кіно: від Джона Леннона до Федеріко Фелліні.

За останні десять років Львівська міська рада перейменувала не більше шести вулиць. Пояснюють: процедура складна і не всі пропозиції знаходять підтримку на сесії міської ради. Згідно зі статутом міста, щорічно можна змінювати назву однієї вулиці, але через брак ідей  та ініціативних людей норма не виконується. На початку 1990-х років у місті перейменували близько 500 вулиць, тоді на табличках будинків залюбки змінювали прізвище радянського героя на українського. У 1994 році, коли бум спав, але ейфорія від поваленого Союзу залишилася, у місті одну із вулиць назвали  іменем уродженця Ліверпуля – Джона Леннона…

– Це був довгий процес, який тривав понад рік, – із задоволенням пригадує у розмові з “Поштою” Михайло Зарічний, професор математики, декан механіко-математичного факультету ЛНУ ім. І.Франка. – Ідея виникла під час пари, я пояснював студентам поняття одиничності та множинності. Для унаочнення сказав, що я як викладач – поняття одиничне, а я як комітет зі створення вул. Леннона у Львові – поняття множинне, хоч, можливо, я в тому комітеті один. Приклад я розповів колегам, які запитали: “А коли комітет запрацює?” Після цього ми почали збирати підписи у студентів. Для заохочення в коридорі університету ввімкнули магнітофон, звідки лунали пісні “бітлів”. Подорожуючи світом, я всім розповідаю, що у нас є така вуличка, і ніколи не приписую створення вулиці собі, прихильників ідеї було дуже багато... За словами Михайла Зарічного, пункт “вулиця Леннона” завжди піднімає настрій під час екскурсій чи розповідей іноземним колегам. А віднедавна музичних гурманів можна повести й до іншого місця – на вул. Квітки Цісик, відомої американської співачки родом з України.

– Неподалік від цієї вулиці проживали батьки співачки, – розповідає “Пошті” ініціатор створення вулиці Роман Грицевич. – Від 1980-х років я захоплююся співом Квітки, мені передавали з Америки її записи, відтак хотілося, аби вона повернулася до України, хоча б назвою вулиці. Вона – одна з українок, якій вдалося отримати “Оскар”. Також, у пам’ять про Квітку у Львові цього року з 10 до 13 грудня відбудеться Фестиваль українського романсу, де виконуватимуть її пісні…

Сюрпризом для туристів є й вул. Фелліні, яка розташована у центрі міста. Парадокс вулиці в тому, що на ній немає поштової адреси. Хоч будинки на вулиці є, але усі вони обернені таким чином, що зареєстровані на прилеглих скверах та вулицях. Тому де-факто вулиця є, де-юре – жодного будинку на ній немає.

– Вулиця, яка зараз носить ім’я Федеріко Фелліні, до того мала ім’я Інґмара Берґмана. Перейменування не спричиняє нікому проблем, – коментує “Пошті” Катерина Сліпченко, програмний менеджер Міжнародного фестивалю незалежного кіно “КіноЛев”. – Організатори фестивалю “КіноЛев”, яким і належить ідея перейменування, спочатку думали щороку змінювати її назву залежно від патрона фестивалю. Проте як знімати табличку, на якій написано “Вул. ім. Інґмара Берґмана”? Тож вирішили не перейменовувати, а “доназивати”. Ми сподіваємося, що з часом увесь фасад буде вкритий табличками з іменами видатних кінематографістів, зокрема й українських. Що стосується наступного патрона, то його ім’я вже відоме, але наразі помовчимо, щоб зберегти інтригу.

За словами міських посадовців, ініціювати перейменування вулиці може будь-хто, головне мати бажання і логічну причину. Всього у місті понад 1200 вулиць, відтак місця для фантазії цілком вдосталь. За словами Оксани Челепіс, завідувачки сектору роботи з закладами культури управління культури і туризму департаменту гуманітарної політики ЛМР, винятком у такій справі є вулиці, назви яких склалися історично. Тому площа Ринок, вул. Вір­менська та Руська ніколи не змінять своїх назв. Фіаско зазнають і ті ініціативи, які конфліктують зі здоровим глуздом, як-от прохання облаштувати вулицю “Народної революції”. Поки що не знайшли місця й для увіковічення ім’я Георгія Ґонґадзе.

Ігор Лильо,
професійний гід, львовознавець:

– У Львові є чимало цікавих назв вулиць, які склалися історично, внаслідок певних дій. На думку спадає відразу кілька, як-от Глухий Кут, яка розташована поб­лизу вул. Медової Печери. Цілком очевидно, що вона приводить до глухої стіни. Цікава назва також Під дубом – самого дерева давно вже там  нема. Поблизу Янівського цвинтаря є вуличка Золота, назва якої сформувалася після того, як нею везли багато похоронних процесій євреїв, домовини яких були прикрашені численними прикрасами з золота.