Кожного року на Львівщині екологи знаходять все нові стихійні сміттєзвалища. Фахівці стверджують, що проблема не лише у прибиранні, а передусім у культурі людей…

На початку весни екологи виявили близько двох сотень нових сміттєзвалищ. Кількість стихійних смітників на території нашої області втричі перевищила кількість легальних. Екологи б’ють на сполох: попри те, що їм уже вдалося ліквідувати 145 з них, фахівці розводять руками: така ситуація повторюється щовесни і розірвати циклічність їм наразі не під силу...

– З року в рік спостерігаємо збільшення кількості сміття, а отже, й сміттєзвалищ. Люди більше купують, споживають і викидають, – розповів “Пошті” Михайло Казимир, в. о. начальника управління екології та благоустрою Львівської міської ради. – Навесні стихійні сміттєзвалища особливо впадають в око. Вони, зазвичай, виникають на тих самих місцях, зокрема на вул. Винниця та околицях Львова. Приблизно рік тому міська рада впровадила систему контролю – за сміттєвим свавіллям повинні стежити робочі групи, які створили у кожній рай­адміністрації. Це суттєво спростило пошук винних у такому нед­бальстві.

За словами Ірини Маруняк, голови Галицької районної адміністрації, нещодавно вони залучили до робочої групи дільничних інспекторів, що вже дало позитивний результат. Адже раніше особи, які викидали сміття у невідповідних місцях, відмовлялися давати свої дані для складання адмінпротоколу. Тепер, за словами Ірини Маруняк, з цим проблем не виникає. За останній час склали два протоколи. Отож, порушники повинні заплатити штраф, що становить від 300 до 1300 грн.

Щоправда, новації у Ратуші суттєво ситуації не змінюють, адже, попри проблемність стихійних сміттярок, куди більша проблема з полігонами, де законно утилізовують вторинну продукцію. Адже часто стихійні сміттєзвалища виникають не стільки з недбальства споживачів, скільки через неналагоджену систему збору сміття та, і що важливіше, через відсутність полігонів для їх утилізації.

– Сьогодні ми разом з компаніями, які займаються збором сміття, ведемо пошуки нових територій для створення полігону твердих побутових відходів. Полігони повинні відповідати низці вимог, зокрема, розташовуватися за межами населених пунктів, але не далі ніж 30 – 70 км від Львова, – коментує “Пошті” Олег Синютка, перший заступник міського голови ЛМР. – У нас і досі не сформовані чіткі норми спалювання сміття, але ми ведемо дискусії з різними сміттєпереробними компаніями про побудову сміттєспалювального заводу.  І тут постає дві проблеми: перша – чисто технологічна, а саме дотримання усіх вимог до побудови такого об’єкта, а друга – економічна, адже вартість заводу становить понад 100 мільйонів євро. Крім того, наші люди  не готові витрачати гроші на спалювання та перероблення сміття…

Щоправда, будівництво таких заводів можливе лише після запровадження системи роздільного сміттє­зби­рання. Досвід європейських країн, зокрема Німеч­чини, довів дієвість чотирьох контейнерів для різних видів сміття вже у 70-ті роки минулого століття, а ще за десять років німці навчилися заробляти на цьому гроші. За словами експертів, в Україні культура збору сміття робить свої перші кроки, які постійно гальмуються відсутністю стратегії та фінансування. Один сучасний контейнер з рухомою кришкою коштує майже 3 тисячі, а майданчик з накриттям обходиться орієнтовно у 12 –15 тисяч грн. За словами Олега Гайовнишина, керівника “AVE Львів”, компанії, що займається збором сміття у кількох районах Львова, наразі такі інвестиції у контейнери та вивезення сміття не окуповуються. Однак привчати львів’ян до роздільного викидання сміття таки почнуть.

– Наша мета, аби о 8-й ранку мешканці бачили своє місто чистим. Думаю, це питання двох-трьох років. Ми у цьому році будемо запроваджувати роздільний збір сміття: папір, скло, пластик, – коментує “Пошті” пан Гайовнишин. – Якщо йде мова про спалення сміття, то вартість спалювання одного кубічного метра повинна сягати 50 євро, а захоронюємо ми його за 3,5 гривні. Думаю, владі доведеться витратити багато часу, аби забезпечити спалювання сміття і розв’язати проблеми з полігонами...

Якщо ми лише говоримо про можливість будівництва сміттєспалювальних заводів і щороку згадуємо про проблеми Грибовичів, у Європі забувають, що таке полігони сміття. Відповідно до директив ЄС, з 2014 року буде заборонено вивозити ТБВ на полігони без попередньої переробки, себто за чотири роки країни Європейського Союзу не матимуть величезних сміттярок. Можемо припустити, що на тлі акуратних німців ми виглядатимемо печерними людьми.

Але поки влада шукатиме місце для нового полігону, не слід забувати, що частку у чистоту міста докладають і ті, хто в ньому живе. Понад півроку тому у значній частині Львова розставили контейнери для пластикових пляшок, які збирають для переробки. За підрахунками фахівців, кинута під ноги пляшка “милуватиме” око ще чотири століття, а кинута у спеціальний смітник за кілька місяців стане лінолеумом, паливом чи новою пляшкою.

Оксана Марискевич,
заступник директора з наукової роботи
Інституту екології Карпат НАН України:

– Проблему зі сміттям не можна вирішити поодинокими поривами у прибиранні. Повинна бути постійна мережа сортування, збирання і переробки вторсировини. Допоки її не буде, не буде й ладу зі стихійними сміттєзвалищами та чистотою у містах. Львівщина тут суттєво не відрізняється від інших областей України, хіба славнозвісними Грибовичами, які ЛОДА ще у 2006 році обіцяла закрити, а нині вже маємо 2010 рік і жодної альтернативи. Ситуація ускладнюється й тим, що сільські райони тільки нещодавно почали забезпечувати контейнерами для збору сміття… У той же час, контейнери для пластику, які розставили у Львові, не дали результату. Причина, зокрема у відсутності звички викидати сміття до смітника, дорослих людей, які цього раніше не навчилися – зараз цього не навчиш. Це треба прищепити дітям у садочках, тоді результат неодмінно буде.