У Львові діють інноваційні школи, мета яких -  максимальний розвиток творчого потенціалу дитини, її уяви та мовлення. Кореспондент "Пошти" побувала в одній із них.

В українському суспільстві освіта, зокрема шкільна, потребує великих реформ. Особливо початкова школа. І цю реформу мала би провести держава, але державним мужам, на жаль, нині не до того. Тому дещо змінити підхід до навчання, обрати оптимальний шлях, який дозволяє активізувати в дитині закладені Богом здібності й дає змогу розвиватися не лише інтелектуально, але й  творчо, взяли на себе педагоги-ентузіасти, які організували інтегровану початкову освіту, що стала альтернативою до звичайної початкової школи. Чим відрізняються такі інноваційні школи від звичайних? У чому їх сенс і філософія? За яким принципом функціонують і на яких умовах там можна навчатися? "Пошта" шукала відповіді на ці питання у школі Святої Софії.

Від слова до  букви

...Біля входу до школи - велика срібляста шопка. Попри те, що будень, багато дітлахів у вишиванках. Класи, замість звичних "А", "Б", "В", називаються "Зернятками", "Промінчиками",  "Дзвіночками". Парти у класі розставлені нерівним півколом, а в кутку - килимок для спільних занять. Школа Святої Софії - перший і єдиний на Львівщині освітній заклад, навчальний і виховний процес у якому відбувається на основі християнського світогляду. Окрім того, це перша греко-католицька початкова школа в Україні. Розташована  при колишньому монастирі бенедиктинок. Діти навчаються тут тільки до четвертого класу, а потім, за словами директора Галини Іллів, більшість учнів вступає до львівських ліцеїв і гімназій. Школа - приватна, а отже, платна - 650 грн на місяць. У цю суму входить також плата за харчування школярів та різноманітні гуртки. За словами Наталії Древняк-Сарабун, заступника директора з навчально-виховної роботи, дитина повертається о шостій вечора додому вже з виконаними уроками.

Навчальний ранок у школі Святої Софії починається з молитви. Кожен клас один раз на тиждень має свій день літургії. 

Щодо загальноосвітньої програми, то читати тут навчають за методикою текстового читання - "від тексту до слова", запровадженою українським педагогом XIX століття Яковом Чепігою, яку пізніше адаптувала на сучасному ґрунті Оксана Винницька. З дев'ятої ранку до другої дня - навчання, з другої до шостої - гуртки і виконання домашніх завдань.

Навчання тут триває за творчими методиками. Наприклад, тиждень присвячується жовтому кольору. Щодня школярі вивчають усі жовті овочі, фрукти, а самі приходять одягнені у жовтий одяг. У такий тиждень наочним знаряддям стає, до прикладу, звичайнісінька диня, яку розрізають просто на уроці і вивчають її, а потім ставлять досліди. Навчання часто відбувається у парі або невеличкими групами. Причому не лише за партами, але й на килимку, в спільному колі. Або ж вивчення теми "Космос", яке триває два тижні. Формулу периметра чи площі малеча не переписує з дошки, а наочно виводить сама - через квадратики і стрічки. Кінцева мета таких методик - максимальний розвиток творчого потенціалу дитини, уяви та мовлення.

"Я рідко бачу, щоб моя дев'ятирічна донька, приходячи додому після уроків, застигала непорушно біля комп'ютера чи телевізора. Часто у вихідні чи ввечері вона читає цікаву їй літературу, енциклопедії. Причому вона така в класі не одна. Донечка з великим задоволенням ходить до школи і подекуди повертається звідти з такими запитаннями, на які навіть я, маючи вищу освіту, не завше можу відповісти", - розповідає Оксана Заяць, мама учениці 4-го класу.

Освіта не для кожного?

Ідея створення цього закладу належить Оксані Кочерган, юридичній  засновниці закладу. Жінка замислилася над створенням подіб­ного закладу, бо шукала добрих можливостей для навчання власних дітей, причому з християнським підходом. На той час до школи йшла її третя дитина, нині пані Оксана виховує вже дев'ятьох. 

"Я чітко усвідомлювала: якщо в сім'ї присутні християнські цінності, то продовжуватися вони повинні і в шкільному середовищі. Для мене було дуже важливо, щоб для моїх дітей не було жодних внутрішніх суперечностей. Проте, зрештою, я почала замислюватися не тільки про виховання власної малечі, але й про інших дітей..."

Створенню школи  передували довгі місяці праці і перемовин з чиновниками Ратуші. З приміщенням, правда, допоміг монастир. Попри те, що школа функціонує вже вісім років, виглядає, що її задум реалізувався не до кінця, адже навчатися у цій школі можуть не усі діти. Найперше через оплату. Особливо тоді, коли в сім'ї не одна дитина, а кілька. Отже, школа, створена з метою  духовного розвитку дитини, доступна переважно дітям із забезпечених родин.

"Є діти з малозабезпечених сімей, які хотіли би вчитися, але батьки не мають можливості оплатити це навчання. Ми отримуємо кілька стипендій із Канади на покриття коштів, але все одно, це не вирішує проблеми", - розповідає Оксана Кочерган.

На її думку, якщо батьки платять податки на освіту, то ці гроші, виділені на на­вчання державою, мали б  автоматично "йти за дитиною", а отже, покривати частину витрат на навчання, якщо дитина навчається у приватній школі. Для цього, правда, треба внести зміни до відповідного законодавства. А коли це станеться,  з огляду на "ефективність" роботи українського парламенту, не відомо нікому...

На думку Мар'яни Лукасевич, психолога школи, допомогти не надто забезпеченим батькам могла б і Церква у спосіб, коли частину плати за школу сплачує парафія, до якої належить родина. Проте ні один, ні другий варіант наразі не виглядає реальним. Психолог звертає увагу ще на один момент: до школи часто приходять діти, які часто мають вдома няню, а отже, звикли до того, що в усьому потребують допомоги. В інших випадках у родині не надто шанують християнські засади, проте часто саме дитина, повертаючись додому, пропонує батькам інший досвід спілкування і життя. 

Набір до школи починається з першого квітня і триває до першого червня. Серед документів - заява, свідоцтво про народження і хрещення. У першій половині червня триває адаптаційний тиждень, під час якого вчителі й діти спілкуються та мають спільні заняття. Конкурсного відбору немає, але вчителі звертають увагу на поведінку і ­цінності дитини. 

Суб'єктивний погляд

Галина Слічна, заступник начальника міського управління  освіти:

- Перші інноваційні методики у львівських школах були запроваджені приблизно 15 років тому. За цей час у місті вже створено низку інноваційних шкіл, де використовується методика українського педагога Якова Чепіги (текстове читання - від слова до букви), а також методика особистісно-орієнтованого навчання "лицем до дитини", програма "Крок за кроком", розвивальне навчання та інше. Серед таких - інноваційні школи І та І - ІІ ступенів: "Джерельце", "Школа радості, "Малюк", "Дивосвіт". З кожним новим набором перших класів інноваційні методики впроваджуються у все більшій кількості шкіл, правда, тільки тоді, коли вчитель сам цього хоче і готовий до впровадження нових методик. Цього року управління освіти міста зробило також перший крок до інноваційного підходу до навчання у 5-х класах. Щодо школи Святої Софії, то минулого року ми перевірили цей приватний навчальний заклад і дійшли висновку: державний стандарт там повністю виконується.

Богдана  Біляк, заступник начальника Головного управління освіти та науки Львівської ОДА:

- Запровадження інноваційних методик у школах Львівщини не є на особливому контролі управління, оскільки, згідно з положенням Міністерства освіти та науки, кожен учитель повинен перебувати у стадії пошуку і самостійно реалізувати нові ефективні моделі навчання, незалежно від того, названа школа інноваційною чи ні. Зрозуміло, що ми максимально поширюємо інформацію про інноваційні методики серед учителів на курсах підвищення кваліфікації та під час різноманітних семінарів. І радо вітаємо новітні підходи у навчанні. Але не робимо на цьому особливого акценту. Натомість, справді пріоритетом для нас сьогодні є інклюзивна освіта - можливість навчання для осіб з певними особливостями фізичного чи психічного розвитку.