Конституція Львова
Ігор Микитин, голова постійної комісії з питань депутатської діяльності та законності Львівської міської ради, про майбутню конституцію міста та її реальне застосування
Ігор Микитин, голова постійної комісії з питань депутатської діяльності та законності Львівської міської ради, про майбутню конституцію міста та її реальне застосування
10 грудня, о 16.00, у сесійному залі Львівської міської ради відбудуться останні громадські слухання Статуту територіальної громади Львова. Щоправда, перед цим міським обранцям пропонують уважно вчитатися в текст документа і під час громадських слухань внести свої зауваження, щоб сесійне засідання знову не перетворилось на політичний балаган. Адже цей документ, який вже три роки розробляють у стінах Ратуші, має бути основоположним під час ухвалення будьяких рішень міськради у майбутньому.
- Пане Ігоре, що таке Статут міста, хто займався його розробкою і чому важливо, щоб Львів мав такий документ?
- Статут - це свого роду конституція. Це документ прямої дії, але для застосування тих чи інших статей необхідні рішення міської ради чи зміна законодавства. Статут міста був прийнятий ще 2002 року під кінець другої каденції тодішнього міського голови Василя Куйбіди. Його прийняли, зареєстрували і... забули. Практичного застосування він не мав. Однією з передвиборних обіцянок міського голови Андрія Садового було прийняття Статуту міста. Оскільки статут був, то створили комісію, яка його доопрацювала. Комісію очолив секретар ради Володимир Квурт, я став заступником, також до складу комісії увійшли представники громадських організацій і науковці. Документ вийшов непоганим і в цілому прийнятним, хоча багато в чому декларативним.
- Що саме регулює Статут міста?
- У цьому документі прописано механізм проведення громадських слухань, проведення зборів, на яких звітують міський голова і депутати. Тут є додатки, де чітко розписаний механізм організації і проведення таких заходів. Тобто чітко прописано механізм звітування влади перед громадськістю. Зокрема, міський голова і депутати мають звітувати не менше як раз у рік. Спосіб довго обговорювали: чи це має бути інтернеттрансляція, чи телетрансляція, чи на особистій зустрічі з мешканцями. Зійшлись на тому, що одним зі способів має бути звітування у районах. Водночас приміщення, де можна зібрати 250 тис. мешканців Сихівського району, наприклад, - немає! Тобто така звітність сама по собі є достатньо декларативною. Також проблема з доведенням до відома про звітування - це однозначно витрати, які потрібно включити у бюджет.
- А яку відповідальність, згідно зі статутом, несе міський голова чи депутати, якщо мешканці будуть незадоволені їхньою роботою?
- Винятково політичну відповідальність. Мешканці за них просто не голосуватимуть. Якщо вони порушили чинне законодавство, то, згідно із порушенням, йде покарання: кримінальна чи адміністративна відповідальність. Якщо порушили обіцянки на виборах, то тільки політична відповідальність.
- Як звичайний мешканець може змусити владу прислухатись до своєї думки ще під час каденції?
- Наразі люди в нас проводять акти волевиявлення тоді, коли їх щось дуже пече - вулицю не ремонтують роками, дах протікає, будинок валиться. Щоправда, це не збори громадськості і громадські слухання з якогось питання, а вже крайній метод - перекриття вулиць і пікети. Натомість у статуті прописано, як змусити владу почути думку мешканців за допомогою більш "мирних способів" - за допомогою виявлення громадської ініціативи. Найперше - це ініціатива однієї людини вирішити проблему. У статуті прописано, що для цього потрібно. І якщо після цих кроків влада не реагує, то мешканець, посилаючись на статут, може позиватися до суду. Хочу підкреслити: статут не панацея і не вирішить питання громади міста сам собою. При чинному статуті необхідною умовою для вирішення наболілих питань є активність громади, а радше - окремих її членів.
- Чи має статут юридичну силу під час прийняття рішення в суді?
- Статут має мати таку ж юридичну силу, що й решта нормативноправових актів, щоб на його основі людина могла судитись за свої права. Однак поки що не бачу в Україні механізму реалізації, за яким у суді можна було б оскаржити дії влади чи скасувати якесь рішення. Це ідеал.
- Тобто статут носить декларативний характер?
- Наразі це один з кроків у напрямку створення громадянського суспільства і посилення ролі місцевого самоврядування, це крок до демократії. Але цей крок абсолютно не гарантує створення цієї демократії. У хворому організмі не може бути одного чи кількох абсолютно здорових органів. А суспільство в Україні є хворим. Чи це правоохоронні органи і суди, чи органи влади і місцевого самоврядування, чи бізнес - це все "органи організму" нашого суспільства. Якщо ми візьмемо статут в руки і скажемо, що ми завтра проведемо якісь громадські заходи без проблем, згідно зі статутом, або бездіяльність влади оскаржимо в суді на підставі статуту і виграємо судовий процес, - то це, радше, ідеальний варіант! Наше суспільство - громада міста Львова - ще не готове в повному обсязі реалізувати свої громадянські права. Але якщо ми цього не приймемо зараз і не старатимемось упроваджувати наші громадянські свободи, то вони ніколи й не будуть реалізовані.
